13. Причины формализации права по Законам царя Хаммурапи.

За правління Вавилоном Хаммурапі (1792-1750 рр. до Р. X.) від­бувається значне піднесення держави. Швидко розвиваються товарно-грошові відносини, приватні рабовласницькі господарства, централі­зується держава та зміцнюється царська влада, розвивається право. Ці досягнення значною мірою були зумовлені тими реформами, котрі здійснив цей правитель.

Економічна реформа:

• заборона продавати землі общинників;

• скасування стягнення податків із селян зерном, маслом, вовною та запровадження податку сріблом;

• обмеження лихварства (до 20 % сріблом);

• обмеження терміну боргової кабали трьома роками;

• скасування накопичених у країні боргів (кілька разів). Адміністративна реформа:

• упорядкування й удосконалення центрального апарату;

— створення відомств, серед яких провідне місце посіли військове, фінансове та відомства громадських робіт;

• поділ усієї країни на області, якими почали керувати царські чиновники;

• на чолі міст поставлено призначених царем керівників, котрі забезпечували збір податків, мобілізацію населення на громадські роботи, в ополчення та ін.

Судова реформа:

• обмеження судових функцій храмів і общин;

• передання основних судових функцій посадовим особам на місцях;

• запровадження у містах, так званих, царських судів, які діяли колегіально.

Релігійна реформа:

• культ єдиного бога - Мардука;

• царську владу проголошено божественною, тому вона встановлює згоду між людьми.

Всеми реформами Хаммурапи стремился централизировать государство, для этих же целей произошла формализация права.

14. Основные источники для изучения права Древней Индии.

В Індії, як і в більшості країн Стародавнього Сходу, спершу джерелом права був звичай. Однак, на відміну від інших країн, де чиичаєве право поступово замінили державні закони, тут виникають рслігійно-правові збірки, укладені різними брахманськими школами як накази порядним людям. Саме тому норми тогочасного індійського І Ірава переплітаються з побутовими, моральними, релігійними й іншими І установами. Серед таких релігійно-правових збірок, які були санкціо-І Іоиаиі державною владою та набули значного поширення, слід згадати: <> \<Ірмашастри Раутами й Апастамби (друга половина І тис. до Р. X.), Ічкони Брихаспаті (НІ—IV століття), Закони Наради (IV—V століття), !< їм >Іїй Ману (II ст. до Р. X. - II ст. Р. X.) та ін. Цікава пам'ятка тогочасного мр;Іна є "Артхашастра" ("Наука політики"), в якій вміщено дані про методи управління державою, систему судочинства, різноманітні (Іракові норми. Вважається, що ця збірка була розроблена для правителя ¹ Іаидрагупти його головним радником брахманом Каутильєю.

15. Разделение всех ранее равноправных в Индии на группы (варны) во второй половине 2 тысячеления до н.Э. Характеристика дхарм для каждой варны.

Образование варн.С разложением первобытнообщинного строя и развитием общественного и имущественного неравенства связано появление сословий - варн.Постепенно все прежде равноправные свободные стали делиться на группы, неравные по своему общественному положению, правам и обязанностям. С течением времени сословия-варны все больше становились замкнутыми. Утверждается строгая эндогамность (заключение браков между представителями одной варны); определенная, наследственно закрепленная профессия, таким образом, с течением времени варны претерпели некоторые качественные изменения, превратившись в крайне замкнутые формы (касты). Различные факторы социального, экономического и идеологического характера способствовали укреплению и сохранению в Индии такой своеобразной социальной организации.

Индийские источники, в частности Законы Ману, дают описание индийских варн. Первые варны были привилегированными: брахманы -варна, в которую вошли знатные жреческие роды, и кшатрии -варна, в которую вошла военная знать. Этим двум варнам противостояла основная масса свободных общинников, составлявшая третью варну - вайшьев.Участившиеся войны и усиление имущественного и общественного неравенства привели к появлению большого количества людей, не являвшихся членами общин. Этих людей называли шудрами. Если чужаки и принимались в общину, то равных со свободными общинниками прав не получали. Они не допускались к решению общественных дел, не участвовали в племенном собрании; они не проходили обряда посвящения "второго рождения", на которое имели право только свободные

члены общины, называвшиеся "дважды рожденными". Шудры,составлявшие четвертую, низшую варну, являлись "единожды рожденными".

С окончательным оформлением рабовладельческого государства деление всех свободных на четыре варны было объявлено извечно существующим порядком и освящено религией. По наиболее распространенной богословской версии, бог - творец всего существующего - Брахма сотворил брахманов из своих уст, кшатриев - из рук, вайшьев - из бедер и шудр - из ступней.

Для каждой варны была сформулирована своя дхарма,т.е. закон образа жизни.