90. Соціальні ризики: поняття та класифікація
а
91. Державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії в системі соціального забезпечення
Державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій;
Державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму;
Соціальні норми і нормативи - показники необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг та забезпечення освітніми, медичними, житлово-комунальними, соціально-культурними послугами;
На основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.
Державні соціальні стандарти обов'язково враховуються при розробці програм економічного і соціального розвитку.
Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі – набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
4.Основні державні соціальні гарантії Основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.
До числа основних державних соціальних гарантій включаються:
мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком;неоподатковуваний мінімум доходів громадян;розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.
Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основні державні соціальні гарантії визначаються виключно законом.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
92. Прожитковий мінімум як базовий державний соціальний стандарт в галузі соціального забезпечення
Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі – набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається на підставі формування набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів, набору послуг для чотирьох категорій громадян (для основних соціальних та демографічних груп населення), а саме: діти до 6 років; діти від 6 до 18років; працездатні громадяни; громадяни, які втратили працездатність.
Конец формы
Порядок встановлення та затвердження прожиткового мінімуму
Наказом Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства економіки України та Державного комітету статистики України від 17.05.2000р. затверджено Методику визначення прожиткового мінімуму на одну особу та для осіб, які відносяться до основних соціальних та демографічних груп населення. Для розрахунку вартісних величин набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів та набору послуг використовуються середні споживчі ціни (тарифи) (далі - ціни) в країні (регіоні). Ціни (крім тарифів на комунальні послуги, електроенергію, послуги зв'язку) розраховуються Державним комітетом статистики України, і відповідна інформація щомісячно надається Мінпраці. Інформація про тарифи на комунальні послуги надається Мінпраці Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", Національною комісією регулювання електроенергетики України, на послуги зв'язку - Державним комітетом зв'язку та інформатизації України.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення. Конкретний розмір прожиткового мінімуму щороку затверджується Верховною Радою.
Значення прожиткового мінімуму у соціальній сфері
Прожитковий мінімум застосовується для:
загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм;
встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України;
визначення права на призначення соціальної допомоги;
визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров'я, освіти, соціального обслуговування та інших;
встановлення величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;
Організаційно-правові форми соціального забезпечення
Види соціального забезпечення
Поняття та види стажу
Страховий стаж – це період (строк) протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому держ. соц. страхуванню та нею сплачуються внески на страхування, якщо ін. не передбач. законодавством. Застрахованою є фіз. особа, на користь якої здійснюється загальнообов’язкове держ. соц. страхування. Ними можуть бути громадяни Укр., іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають на території Укр. Чим більша тривалість страхового стажу, тим більшими зазвичай є розміри соц. страхових виплат. Страховий стаж є юрид. фактом, з яким пов'язано призначення усіх видів пенсій у солідарній пенсійній системі, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, а також допомоги по безробіттю.
Одним з найважливіших юридичних фактів, з якими законодавець пов'язує виникнення більшості правовідносин у сфері соціального забезпечення, є трудовий стаж. Його наявність суттєво впливає на обсяг прав непрацездатних громадян у сфері соціального забезпечення. Під трудовим стажем розуміється сумарна тривалість трудової діяльності (роботи, навчання) та іншої суспільно корисної діяльності, як оплачуваною, так і не оплачуваною. Трудовий стаж, як особлива міра величини трудової діяльності, має кількісну та якісну характеристику.
Кількісною характеристикою трудового стажу є його тривалість; якісна характеристика відображає характер і умови, в яких протікає трудова діяльність (шкідливість, важкість, небезпека тощо). Залежно від якісної та кількісної характеристик виділяють наступні види трудового стажу:
а) загальний трудовий; (це сумарна тривалість працю-• вої діяльності (незалежно від кількості і тривалості перерв), суспільно корисної діяльності, а також інших періодів часу, спеціально обумовлених законодавцем.)
б) спеціальний трудовий;( - це сумарна тривалість трудової діяльності (незалежно від кількості і тривалості перерв в ній) в певних галузях народного господарства, в певних професіях, посадах і в певних місцевостях, а також деякі види суспільно корисної діяльності.) в) безперервний трудовий; г) страховий.