Повздовжній профіль автомобільної дороги

2.2.3 Поперечний профіль автомобільної дороги, його елементи та їх призначення

2.4 Земляне полотно та водовідвід

Конструкція земляного полотна складається з таких елементів:

- робочого шару – верхньої частини земляного полотна, що розташована під

дорожнім одягом у межах глибини активної зони, але не менше 1,5 м від поверхні

покриття проїзної частини;

- тіла насипу (з укісними частинами);

- основи насипу – природного ґрунтового масиву, що розташований нижче

насипного ґрунту або нижче робочого шару;

- основи виїмки – ґрунтового масиву, розташованого нижче робочого шару;

- укісної частини виїмки;

- споруд для відведення поверхневої води;

- споруд для пониження або відведення підземних (ґрунтових) вод;

- геотехнічних споруд і конструкцій, призначених для захисту земляного

полотна від небезпечних геологічних процесів.

Робочий шар земляного полотна проектується з практично нездимального або

слабоздимального ґрунту підвищеної несучої здатності, з надійним захистом від

зволоження поверхневими та ґрунтовими водами, із забезпеченням стабільного

водно-теплового режиму в різні пори року та врахуванням вимог до дорожньо-

кліматичних зон розташування ділянки дороги. При проектуванні робочого шару

земляного полотна враховуються рекомендації, викладені в розділах 5; 6; та 7 [2].

Споруджувати насипи із ґрунтів і відходів промисловості, що мало впливають

на міцність і стійкість земляного полотна під дією погодно-кліматичних факторів,

дозволяється без обмеження. Ґрунти, що змінюють з часом міцність і стійкість під

дією цих факторів і навантажень, належать до особливих ґрунтів, які можна

використовувати з обмеженнями, обґрунтовуючи в проекті їх використання за

результатами випробувань. У необхідних випадках слід передбачати конструктивні

заходи для захисту цих ґрунтів від дії погодно-кліматичних факторів.

Не допускається застосовувати для будівництва насипу такі ґрунти: засолені

ґрунти, глинисті з вологістю, яка перевищує допустиму, дочетвертичні глинисті,

мул, сапропель, глинисті ґрунти з домішками мулу та органічних речовин, ґрунт

рослинного шару, тальковий, пірофілітовий ґрунт, трепел, ґрунт з домішками гіпсу.

Насипи проектуються з урахуванням несучої здатності основи.

Крутизну укосів насипу заввишки до 3 м призначають з урахуванням

забезпечення безпечного з'їзду транспортних засобів у аварійних ситуаціях, як

правило, на дорогах I-а, І-б, II та III категорій не крутіше 1:4, а для доріг інших

категорій – не крутіше 1:3.

Крутизну укосів виїмок, що не належать до об'єктів індивідуального

проектування, слід призначати згідно з таблицею 6.11 [2].

Виїмку завглибшки понад 2 м у дрібнозернистих та пилуватих пісках,

перезволожених зв'язних ґрунтах, легковивітрюваних або тріщинуватих лесовидних

та лесових породах слід проектувати із закюветними полицями. Ширину

закюветних полиць слід призначати: в дрібнозернистих і пилуватих пісках – не

менше 1 м.

Для доріг I-а, І-б, II та III категорій при проектуванні виїмок у

легковивітрюваних скельних ґрунтах необхідно передбачати кювет-траншею

завширшки понад 3 м і завглибшки понад 0,8 м.

Поверхні закюветних полиць надають похил від 20 ‰ до 40 ‰ в бік кювету.

При скельних породах похил можна не передбачати.

При проектуванні виїмок виконюється розрахунки стійкості укосів,

розробляти заходи з їх забезпечення, з призначення відповідного поперечного

профілю, влаштування дренажів, захисних шарів, укріплення укосів тощо.

Для захисту земляного полотна від перезволоження поверхневими водами,

розмиву, а також для забезпечення виконання робіт на час спорудження земляного

полотна необхідно передбачати систему поверхневого водовідведення (планування

території, влаштування канав, лотків, перепадів, швидкотоків, випаровувальних

басейнів, поглинальних колодязів тощо).

Рівні ґрунтових і поверхневих вод, що впливають на міцність та стійкість

земляного полотна або на умови виконання будівельних робіт, необхідно

знижувати, а воду відводити за межі земляного полотна.

Поздовжній похил водовідвідних споруд слід призначати залежно від типу

ґрунту, типу укріплення укосів і дна канави з урахуванням допустимої швидкості

протікання води. У разі неможливості забезпечення допустимих похилів необхідно

передбачати швидкотоки, перепади та водобійні колодязі.

Дно канави повинно мати поздовжній похил понад 5 ‰, а у виняткових

випадках – не менше 3 ‰.

Для запобігання розмиву узбіч і укосів земляного полотна на ділянках доріг з

поздовжнім похилом понад 30 ‰, при насипах заввишки понад 3 м та у місцях

віражів і увігнутих вертикальних кривих у поздовжньому профілі, при зустрічних

похилах необхідно влаштовувати водовідвідні споруди для збирання та відведення

поверхневої води за межі земляного полотна.

Водовідвідні споруди на розділювальній смузі необхідно влаштовувати:

-при ширині смуги 13,5 м, похилі понад 10 ‰ та довжині понад 100 м;

-при ширині смуги 5,0 м та 6,0 м, похилі понад 10 ‰ та його довжині понад 200 м.