3. Захворювання зорового нерва

Патологічні процеси в зоровому нерві також численні і надзвичайно різноманітні. Вони можуть бути природженими і набутими, носити запальний, алергічний, дегенеративний характер, бути зв'язані з патологією судинної системи, зустрічаються пухлини зорового нерва, аномалії розвитку його.

Найбільш частими захворюваннями зорового нерва є неврит і атрофія зорового нерва.

Зоровий нерв надзвичайно чутливий до токсичних речовин, наприклад, нікотину, метилового спирту, а безліч капілярів у перегородках, що оточують пучки волокон зорового нерва, створюють умови для враження його інфекцією. Тому неврит зорового нерва може розвинутись внаслідок загальних інфекційних процесів, осередкової інфекції, запалень орбіти, хвороб центральної нервової системи, різних інтоксикацій.

Суб'єктивно хворий відчуває зниження гостроти зору до сотих, а іноді і до світловідчуття. Пряма реакція зіниці на світло стає млявою, як і співдружня на здоровому оці. З'являється центральна скотома, звужується поле зору, особливо на червоний і зелений колір.

При офтальмоскопії видний різко гиперемійований і набряклий диск зорового нерва, межі його розмиті. Венули сітківки розширені, артеріоли звужені. Можуть з'явитися геморагії на диску і довкола нього.

Лікування: хворому показана ургентна госпіталізація. Застосовують антибіотики широкого спектра дії, сульфаніламідні препарати, десенсибилізуючу, дегідратаційну, вітамінотерапію, тампонаду носа розчином кокаїну з адреналіном, ендоназальний електрофорез з димедролом, хлористим кальцієм.

Запальні процеси в зоровому нерві можуть виникати в тій частині, що знаходиться за оком. Це так званий ретробульбарний неврит. Найбільш частими причинами ретробульбарного неврита бувають грип, синусити, інтоксикації, алкоголь, нікотинова інтоксикація, а також розсіяний склероз. На останньому я хочу зафіксувати Вашу увагу, тому що ретробульбарний неврит може бути однією з найперших ознак цього важкого захворювання. Тому усім хворим з невритом зорового нерва необхідна консультація невропатолога.

Метиловий спирт, крім загального важкого отруєння, викликає ретробульбарний неврит з наступною атрофією зорового нерва і невиліковною сліпотою. Від прийому усередину навіть 30 мл метилового спирту людина може осліпнути.

Хворі пред'являють скарги на зниження зору, появу центральної скотоми, порушується кольоровідчуття, особливо червоного і зеленого кольорів. Офтальмоскопічно на початку захворювання змін не виявляється, у наступному, через 14-20 днів розвивається атрофія зорового нерва.

Лікування: як і при невриті зорового нерва, а також дезінтоксикаційна терапія.

Атрофія зорового нерва розвивається внаслідок багатьох захворювань, коли є запалення, набряк, здавлення, ушкодження, дегенерація волокон зорового нерва чи судин, що живлять його. Зустрічається спадкоємна атрофія зорового нерва з рецесивним типом спадкування, який пов’язаний зі статтю - атрофія зорового нерва Лебера.

Офтальмоскопічно визначається збліднення диска зорового нерва, звуження артерій сітківки. Межі диска можуть бути чіткими (при первинній атрофії).

Лікування: проводиться тільки при частковій атрофії, при повній воно безрезультатне. Для поліпшення життєздатності збережених провідників застосовують місцево парабульбарно і загальні судинорозширювальні засоби, вітаміно- і осмотерапию, ультразвук, лазерстимуляцию, електростимуляцію за фосфеном.

Треба також особливо зупинитися на такому понятті, як застійний диск зорового нерва. Це симптом підвищення внутрішньочерепного тиску. Офтальмологічних скарг хворі звичайно не пред'являють, їх частіше турбують головні болі. Іноді мають місце скарги на короткочасне помутніння зору.

При офтальмоскопії диск зорового нерва збільшений і грибоподібно вибухає в склисте тіло. Судини сітківки як би піднімаються на нього. Диск здобуває сірувато-рожевого відтінку, межі його нечіткі, вени різко розширені, звиті, можуть бути крововиливи на диску й у сітківку.

При тривалому існуванні застійних явищ розвивається атрофія зорового нерва.

Застійний диск зорового нерва необхідно диференціювати від неврита. Основна відмінність  збереження зорових функцій при застійному диску і різке їхнє зниження при невриті. Для неврита характерна також поява центральної скотоми в полі зору, при застійному диску  збільшення сліпої плями. При невриті вибухання в склисте тіло менш виражено, ніж при застійному диску.

Лікування спрямоване на основне захворювання. Після усунення причини застою офтальмоскопічна картина нормалізується, якщо не відбувся розвиток атрофії зорового нерва.

Усе вищесказане вказує на необхідність знання основних офтальмологічних симптомів загальних захворювань для підвищення якості діагностики і лікування, а також уміння надати першу лікарську допомогу хворим із захворюваннями зорового нерва і сітківки та вчасно направити їх до офтальмолога.