10

Одеський державний медичний університет

Курс променевої діагностики та терапії

Методична розробка

практичного заняття для викладачів з теми:

"Променева діагностика захворювань опорно-рухової системи (травми, запальні захворювання)."

(для студентів ІІІ курсу медичного факультету)

Затверджено

на методичній нараді кафедри

" ___" _____________ 200__ р.

Зав.курсу______________

проф.Соколов В.Н.

Одеса – 2009 р.

Тема практичного заняття: Променева діагностика захворювань опорно-рухової системи (травми, запальні захворювання).

1. Актуальність теми:

Мирне застосування атома та енергії випромінення знайшло широке застосування в медицині як з діагностичною метою, так і при лікуванні різних захворювань. Основна задача, яка стоїть перед лікарями, досліджувателями, діагностами - це зменьшення променевої нагрузки на організм, забезпечується завдяки научно-технічному прогресу в області отримання нових фармакодинамічних препаратів, які не спричиняють шкідливого впливу та надають можливості їх застосування з діагностичною метою.

2. Цілі заняття:

2.1. Навчальні цілі:

• вивчити характеристику радіофармацевтичних препаратів, застосовуваних для радіометрії та сканування різних органів, систем та тканин.

• вивчити методики радіоізотопного дослідження кісток, лімфатичної системи.

• провести аналіз результатів радіометрії та сканування кісток та лімфатичної системи.

2.2. Виховні цілі:

• на основі результатів радіологічного дослідження виявлення ранніх стадій новоутворень.

3. Міждисциплінарна інтеграція.

№	Дисципліни	Знати	Вміти
І	Попередні дисципліни: анатомія фізіологія гістологія	Будову та функції кісток, лімфатичної системи.	Обгрунтувати властивості та можливості кісток та лімфатичної системи. .
ІІ.	Наступні дисципліни: - радиаційна медицина	Вплив радіологічного опромінювання на кістки, лімфатичну систему, та зв’язана з цим патологія.	Обгрунтувати принципи профілактики та лікування патології, зв’язаної з радіаційним опромінюванням.
ІІІ.	Внутрішньо-предметна інтеграція: Розділи: "Рентгенологія", "Радіологія"	Різницю та схожість між дією рентгенівського та радіологічного опромінення на кістки, лімфатичну систему.	Вирішувати ситуаційні задачі

4. Зміст заняття.

Радіоізотопна діагностика кісткових пухлин. Радіоізотопна діагностика кісткових пухлин здійснюється з використанням остеотропних радіонуклідів - стронцію-85,Са 67-нітрат, Тс99м-пертехнетат, фосфат/пирофосфат, дифосфат, поліфосфат/.

Найбільше часто радіоізотопна діагностика пухлин кіст здійснюється за допомогою ізотопу Sr-85. Аналогічно калъцію 20-40% Sr, введеного а організм, накопичується в кістах, переважно метафізарних зонах. Спостерігається також підвищення його концентрування в остеокластичних патологічних вогнищах. Метод дозволяє не тільки виявити, але і диференціювати злоякісні пухлини від доброякісних. При підозрі на первинну пухлину Sr-85 у ізотоничному розчині натрію хлориду уводиться в/в по 5 мбк/кг маси хворого. Через 3 години, 1,2,3,4, а іноді і 5-7 доби роблять радіометрію над пухлиною і здоровою ділянкою кісти /сіметричним/, активність якого приймають за 100%.

По формулах розраховують відсоток поглинання радіонукліда в пухлинній тканині.

При злоякісних пухлинах кіст максимальне нагромадження спостерігається через 2 доби і тримається на високих цифрах протягом 5-7 доби, при доброякісних- високі цифри нагромадження спостерігаються тільки через 2-3 дня. Даний метод дозволяє не тільки установити діагноз злоякісної пухлини, але й отдиференциювати їхній, тому що не всі злоякісні пухлини в однаковій мірі поглинають Sr-85.

Радіоізотопна лімфографія.

Для проведення ізотопної лімфографії використовується радіоактивне колоїдне золото Аu-198, що після внутритканинного введення вибірково накопичується в лімфатичних вузл Потім за допомогою сканування можна одержати зображення тих чи інших груп лимфовузлів.

Методика проведення:

Для проведення лімфосканографії лімфатичної системи нижньої половини тулуба під шкіру обох стіп уводиться по 100 мккю Аu-198. Сканування лимфоузлов виробляється через 24 години після введення ізотопу. Для одержання сканограми шийних, підпахвових

і парастернальних лимфовузлів Аu-198 у дозі 60-150 мккю уводиться відповідно в бічні поверхні кореня язика, у перші міжпальцьові проміжки тилу кисті і підшкірно в області мечоподібного відростка. Сканування виробляється через 12-24 години після введення ізотопу.

Інтерпретація лимфосканограм.

На сканограмі незмінених лимфовузлів визначається рівномірний і інтенсивний характер штрихування, відповідно їхній локалізації. При бластоматозній поразці лімфовузли частково, або цілком втрачають здатність до нагромадження Аu-198. На лімфосканограмах при цьому відзначаються ділянки розрідження, або повного випадення штрихування - "холодні" вогнища. При запаленні лімфовузли мають здатність фіксувати Аu-198 у підвищених кількостях.

Область застосування методу:

а/Для розпізнавання клінічних латентних метастазів у лімфовузлах при злоякісних новотворах області голови і шиї, молочної залози, шлунково-кишкового тракту,сечостатевої системи і кінцівок.

б/Для виявлення клінічно латентних вогнищ лімфогрануломатозі й інших злоякісних лімфом.

Завдяки застосуванню радіоізотопної лімфографії в онкологічних хворих представляється можливим зробити найбільш раціональний вибір методу лікування, деталізувати обсяг оперативного втручання, зробити оптимальннй вибір полів опромінення. Повторне застосування лімфосканографії дозволяє створити об'єктивний контроль оцінки ефективності того чи іншого лікувального методу.