- •1.Найдавніше населення на території сучасної України.
- •2. Трипільська культура.
- •3. Античні міста в Північному Причорномор’ї і Криму.
- •4. Ранньофеодальні держави у східних слов’ян (IV – IX ст.)
- •5.Давньоруська держава Київська Русь в іх-хіІст.
- •6.Українські землі у хіі-хіVст.,феодальна роздробленість, політика князівств.
- •7.Галицько-Волинська Держава та її місце в історії України
- •8. Українські землі в контексті об’єднання Литви і Польщі. Кревська, Люблінська і Брестська унії.
- •9.Виникнення українського козацтва,причини, етапи розвитку.
- •10. Причини національно-визвольної війни під проводом гетьмана б.Хмельницького. Основні події.
- •11.Подія України на Правобережну і Лівобережну. Руїна.
- •12. Козацько-гетьманська держава наприкінці xVll- на початку xVlll ст.
- •13.Національно-визвольні рухи в Україні у XVIII ст.
- •14.Діяльність I й II Малоросійських колегій.
- •15. Ліквідація гетьманства і української автономії. Зруйнування Січі.
- •16. Соціально-економичний розвиток українських земель у склади Російської імперії наприкінці XVIII – першій половині XIX.
- •17. Становище Правобережної України в складі Польської держави в другій половині 17-18 ст.
- •18. Народні рухи на Правобережжі та Закарпатті в XVIII ст. Опришки і гайдамаки. Коліївщина.
- •19. Поділи Польщі. Возз’єднання Правобережної України з українськими землями у складі Російської імперії.
- •20. Соціально-політичні рухи в Україні в першій половині XIX cт. Декабристський рух і Україна.
- •21.Події революції 1848–1849 рр. На західноукраїнських землях. Головна Руська Рада.
- •22. Перша хвиля національного відродження .Кирило-Мефодіївське братство.
- •23. Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині хіх ст.
- •24. Український національний рух у 1860—1890-ті роки.
- •25. Політизація національного руху в Галичині (1890-1914рр.)
- •29. Українська держава за п.Скоропадського
- •32.Радянська Україна в 1920-ті рр.. Нова економічна політика (Неп) і українізація.
- •35. Напад Німеччини на срср
- •36. Україна в роки німецької окупації. Українська державність.Репресії. Геноцид. Україна в роки німецької окупації
- •37. Рух опору.Радянські партизани.Упа
- •38.Відновлення народного господарства в Україні 1945-1950-ті рр.
- •39.Хрущовська "відлига"(1953-64рр.)
- •40.Політична опозиція 1960 -1980-х рр.
7.Галицько-Волинська Держава та її місце в історії України
Після смерті Романа Мстиславовича залишились його малолітні сини Данило і Василько, які пізніше розпочали боротьбу за престол на Волині, а потім у Галичині. У цю боротьбу були втягнуті іноземні правителі – угорці, пізніше – поляки. У 1237–1238 рр. Данило остаточно укріпився в Галичі, а Волинь залишив Василькові. Правління у Києві Данило доручив тисяцькому Дмитрові. Столицею князівства Данило обрав свою нову резиденцію – Холм. Він жваво вів будівництво укріплень, міст, церков. За часів Данила Романовича було відбудовано зруйновані міста, споруджено нові (серед них Львів). Постійно Данило проводив боротьбу з непокірними боярами.
У зовнішній політиці Данило Галицький намагався організувати міцний союз проти ординців, але ця спроба закінчилась невдачею. Князь їздив на переговори до хана Батия в його столицю Сарай-Бату. Він пішов на підпорядкування орді (став васалом) , щоб виграти час для створення антитатарської коаліції.
Проте, у 1258 р. після походу війська Бурундая Данило і Василько змушені були розібрати укріплення найбільших фортець, доводячи свою прихильність орді.
У 1253 р. в місті Дорогочині відбулася коронація Данила Галицького короною від Папи Інокентія IV. Але стосунки Галицько-Волинського князя з Римом мали переважно політичний характер. Папа не дав Данилові реальної допомоги у боротьбі проти татар, тому їх взаємини не завершились стійким союзом. Данило Галицький помер в 1264 р., він ввійшов в нашу історію, як найвидатніший князь, що продовжив і утвердив моноетнічну українську державу повернуту лицем до європейської цивілізації.
Наступники короля Данила зуміли ще десятки років втримувати стабільність своєї держави. Зокрема, син Лев Данилович /1264-1301/ приєднав Закарпатську і Люблінську землі,
Юрій І /1301-1315/ стабілізував розвиток держави, іменував себе королем Русі, започаткував становлення Галицької митрополії /1303 р./.
Сини Юрія – Андрій та Лев 11 /1315 –1323 /спільно правили на руських землях до початку експансії Литви та нашестя монголо-татар. Проте відсутність прямих спадкоємців династії Романовичів, боярські чвари і міжусобиці, втручання чужинців привели до закінчення історії Галицько-Волинської держави.
В 1340 році князь Юрій ІІ /Болеслав Тройденович/ син Марії - дочки князя Юрія Львовича і польського князя Тройдена Мазовецького трагічно /був отруєний боярами/ закінчив правління на галицькому княжому престолі.
Історичне значення Галицько-Волинського князівства полягає в тому, що воно на ціле століття продовжило існування державної організації і стало головним політичним центром для всієї України. Галицько-Волинська держава змогла подолати період поділів і зберегти територіальну єдність. Вона використала західні зразки в організації держави, війська. Її культура розвивалась на основі синтезу давньоруських традицій та впливу західної культури. Галицько-Волинську державу слід розглядати як спадкоємця Київської Русі протягом майже півтораста наступних років. Це була перша держава, яка існувала лише на етнічних українських землях.