Градієнтні спостереження

4.1 Організація градієнтних спостережень

Градієнтні спостереження - спостереження над основними метеорологічними величинами: температурою, вологістю і швидкістю вітру, що проводяться одночасно на декількох висотах в приземному шарі повітря. В особливих умовах градієнтні спостереження можуть прогодиться до висоти в декілька десятків і навіть сотень метрів, на щоглах і баштах.

Градієнтні спостереження проводяться з метою отримання даних для розрахунку:

• складових теплового балансу; витрат тепла на випаровування;

• турбулентних потоків тепла; потоків тепла в грунт;

• інтенсивності турбулентного обміну (коефіцієнта турбулентності);

• величини випаровування;

• шорсткості підстильної поверхні;

• стану вертикальної термічної стійкості повітря,

Стандартні градієнтні спостереження полягають у наступному:

• вимірювання температури і' вологості повітря (парціального тиску водяної пари) на рівнях 0,5 і 2 м (по п'яти відліках в строк спостережень на кожному рівні);

• вимірювання швидкості вітру на тих же рівнях (в деякому випадку допускається вимірювання швидкості вітру на одному рівні -їм);

• вимірювання температури діяльної поверхні і температури на глибинах 5, 10,15,20,40 і 80 см над природним трав'яним покривом;

• спостереження за напрямом вітру, хмарністю, інтенсивністю сЬнячного сяйва, станом дііяльної поверхні, висотою рослинного або сніжного покриву, характером погоди. Для розрахунку парціального тиску водяної ггари вимірюють тиск повітря.

Припади та їх установка.

Градієнтні спостереження проводять на майданчику, вимоги до якого аналогічні вимогам, що ставляться до метеорологічного майданчика [2]. Майданчик градієнтних спостережень може примикати до метеорологічного майданчика з Півдня. На майданчику повинен зберігатися природний трав'яний покрив.

Для вимірювання температури і вологості повітря використовуються аспіраційні психрометри великої моделі МВ-4М, а для вимірювання швидкості вітру ручні (МС~].3) або контактні (М-25) анемометри.

Спостереження над температурою грунту виконують за допомогою ртутних термометрів: метеорологічних (ТМ-3) та колінчатих (СавІнова ТМ- 5) або термометрів опору установки М-54-І.

Напрям віїру визначається по приладах М-63, М-63М або по флюгеру.

Прилади повинні бути відкриті для прямого проміння сонця і не повинні знаходитися у вітровому потоці із сторони переважаючого напряму вітру.

Психрометри встановлюють на спеціальних стояках- градієнтних щоглах в горизонтальному положенні на кронштейнах так, щоб резервуар термометрів знаходився на рівнях 0,5 і 2 м над діяльною поверхнею. Трубки психрометра встановлюють назустріч вітру, але із захистом від сонця.

Анемометри встановлюють на окремих вертикальних дерев'яних або металевих стійках. Допустима будь-яка конструкція стойок, що забезпечує * стійке положення анемометра і зручностей експлуатації. Можна також застосовувати спеціальні пристрої на градієнтній щоглі. Для зручності зняття показань необхідно мати постійну драбинку відповідної висоти, яка не повинна упиратися в стійку.

Догляд за приладами. АспірацІйиі психрометри слід брати в руки завжди за верхню частину оправи, під аспіраційною головкою. В проміжку між спостереженнями прилад повинен зберігатися у футлярі. Аспіратор слід заводити обережно, щоб не зірвати пружину.

Батист на резервуарі змоченого термометра повинен бути завжди чистим. У міру забруднення його слід міняти. Для зміни батисту необхідно відгвинтити головку з аспіратором, вийняти термометр з оправи приладу, промити резервуар термометра дистильованою водою, змочити в ній новий шматочок батисгу і щільно, без складок, обернути ним резервуар термометра так, щоб під резервуаром батист виступав на 3-4 мм, а подвійний його шар закривав не більше 1/4 поверхні резервуару; батист зав'язати білими нитками