Питання для самоперевірки

1. Що називається рибозахисною меліорацією?

2. Охарактеризувати способи боротьби із замулюванням.

3. Як проводити боротьбу із заростанням водойм?

4. Боротьба із ворогами і конкурентами риб.

5. Охарактеризувати рибозахисні заходи.

6. Що таке реореакція риб?

7. Які Ви знаєте принципи захисту риб?

8. Характеристика рибозахисних фільтраційних пристроїв.

15 Екологічні і господарські особливості інтеграції рибництва з іншими видами сільськогосподарського виробництва

15.1 Комплексне використання водоймищ для рибництва та інших напрямів сільськогосподарської діяльності.

Взаємозв'язані (інтегровані) технології сільськогосподарського виробництва досить широко розвинені в країнах субтропічного і тропічного клімату. У Індії, Китаї, В'єтнамі, Мексиці, Єгипті, а також низці європейських країн – Угорщині, Румунії, Чехії, Сербії, Словаччині, Франції все товарне рибництво, що використовує місцеві водоймища, інтегроване з культивуванням польових, овочевих і садових рослин, з розведенням водоплавного птахівництва, тваринництвом та іншими галузями сільського господарства, має давні традиції і служить важливим джерелом отримання харчових продуктів, поліпшення економіки і стабілізації екологічних умов.

У наший країні виробництво сільськогосподарської продукції в агробіоценозах також поступово інтегрується з товарним рибництвом. Це обумовлено перш за все тим, що місцеві водоймища – малі озера, ставки, водоймища комплексного призначення, іригаційні і меліоративні канали – розташовані на території малих адміністративних утворень і часто використовуються одним юридичним господарем, що робить безглуздим будь-яке ділення виробництва на вузькі спеціалізації.

По-друге, розташовані в зоні інтенсивного сільськогосподарського виробництва водоймища приймають з водозбору велику кількість органічної речовини і біогенів, які можуть шкодити, або бути корисними для навколишнього середовища. Використання води для поливу садів, квіткових, овочевих плантацій та інших агрокультур веде до зменшення водного шару і різкої зміни продукційно-деструктивних процесів в ставку або озері. Проте нові технічні можливості товарного рибництва, що ефективно використовують методи аерації води, спушення донних відкладень, дозволяють широко використовувати біотехнологію полікультури та інтенсивно утилізувати алохтонну і автохтонну органічну речовину місцевих водоймищ, уникати погіршення якості водного середовища.

В зв'язку з цим в сільській місцевості слід вести збалансоване господарство в агрогідробіоценозах, що раціонально використовують будь-які малі водоймища і ріллю, що оточують їх, луки, плодово-ягідні сади, лісопосадки та інші угіддя. Об'єктивна необхідність господарювання за системою агрогідробіоценозу обумовлена тим, що процеси сучасних антропогенних евтрофікацій стали стрімкими і небезпечними для навколишнього середовища, оскільки хімізація сільськогосподарського виробництва та дія індустріальних центрів навколо них постійно збільшується. Потреби населення в продуктах харчування, зокрема в рибі, також постійно зростають.

Проте, інтеграція товарного рибництва з іншими видами сільськогосподарського виробництва на науковій основі дає можливість підвищити вихід якісної «екологічно чистої» харчової продукції без нанесення збитку навколишньому середовищу. Зокрема, правильне застосування інтегрованих технологій не наносить збитку виробництву риби, рослинництву в умовах агрогідробіоценозу на межуючих територіях з водоймищем, сприяє ефективному процесу вегетації рослин (сади, овочеві плантації та ін.) при достатньому поливі, а також використанню органіки і біогенів на зростання маси риби.

Включення в інтегроване сільськогосподарське виробництво тварин (гусей, качок, свиней, м'ясомолочної худоби, хутрових звірів – лисиць, песців, нірок, нутрій, кролів) також позитивно впливає на рентабельність комплексного господарства і врожайність сільськогосподарських культур: урожаї стають високими і стабільними, а для підвищення рибопродуктивності водоймищ і прискорення масонакопичення риби немає необхідності додатково застосовувати мінеральні добрива (рис. 15.1).

Інтегроване рибництво одночасно є природоохоронним, енергозберігаючим і з реабілітаційною екологічною дією, оскільки все те (азот, фосфор, метали), що не засвоєне рослинами на полях або отримане на тваринницьких фермах та комплексах і погано утилізовано, рано чи пізно потрапляє до водоймища, перетворюється на первинну (фітопланктон, макрофіти) і вторинну (зоопланктон, зообентос, риба) біопродукцію, реально компенсуючу (що здешевлює) всі додатки сільськогосподарського виробництва.

Водоймища, що використовуються для рибництва в системі агрогідробіоценозу, враховуючи їх здатність трансформувати органіку, слід розглядати як необхідну складову частину раціонального природокористування у вирішенні продовольчих, соціальних і екологічних проблем. При такому підході можна оптимально застосовувати методи екологічно-безпечного використання земельних і водних угідь в кожному конкретному природно-кліматичному регіоні, враховуючи багатоукладність систем землеробства, тваринництва і рибництва на територіях (земельних і водних угіддях) різних форм власності.

Рибництво на місцевих водоймищах доцільно розвивати на основі біоконверсії продуктів відходу тваринництва: біоферментації посліду, оптимізації норм органічної речовини у водному середовищі риботоварного водоймища, ефективній аерації води і верхнього шару мула. Найважливіший принцип у використанні біоресурсів малих водоймищ, за системою агрогідробіоценозу, полягає в зниженні витрат на головні методи інтенсифікації – годівлі риби і здобрення нагульної акваторії. Тому вирощування риби – коропа, рослиноїдних, осетрових, сигових та інших – у поєднанні з виробництвом водоплавних птахів, різних сільськогосподарських тварин на тих же площах і при обмежених трудових ресурсах є основою для високорентабельного фермерського, кооперативного або муніципального господарства.