5. Формою регулювання ринку товарів є технічне регулювання.

2. Акредитація

2.1. Принципи та об'єкти акредитації

1. Розвиток різних форм оцінки відповідності та значне зростання числа організацій, які надають послуги в даній сфері діяльності, викликали необхідність визначити критерії, за якими можливо було встановити їх компетентність і неупередженість. При цьому організації, що пройшли процедуру перевірки відповідності встановленим критеріям, отримували можливість заявляти про себе як про дійсно компетентному та неупередженому органі з оцінки відповідності, чия діяльність перевірена і по гідності оцінена якимсь уповноваженим органом. Ця процедура була названа акредитацією.

2. Міжнародний стандарт ISO / IEC 17011:2004 «Оцінка відповідності. Загальні вимоги до органів з акредитації, акредитує органи з оцінки відповідності »дає таке визначення цьому поняттю: акредитація - атестація третьою стороною (тобто процедура, здійснювана третьою стороною), що відноситься до органу з оцінки відповідності, що служить офіційним доказом його компетентності для виконання конкретних завдань з оцінки відповідності.

3. Незважаючи на те, що основним принципом акредитації є добровільність проведення цієї процедури, причому процедури вельми витратною, у світі спостерігається стійке зростання числа акредитованих органів з оцінки відповідності. Так, з 1997 по 2002 р. кількість акредитованих лабораторій в в США зросла - з 987 до 1612. Дані наведені по лабораторіях, акредитованих тільки одним з органів акредитації США - А2LA.

ВисновкиЗростання обсягу робіт з оцінки відповідності та числа організацій, які надають послуги в цій області, викликали необхідність визначити критерії та процедури, за якими можна встановити компетентність та неупередженість цих організацій. Діяльність, здійснювана третьою стороною стосовно органу з оцінки відповідності, та служить офіційним доказом його компетентності для виконання конкретних завдань з оцінки відповідності, отримала назву«акредитація».

Обов'язковість страхування відповідальності виробників продукції в багатьох країнах є дієвим спонукальним мотивом для проведення випробувань та сертифікації цієї продукції акредитованими органами і веде до зниження ризику виготовлювача заподіяти шкоду і отже до зменшення розміру страхової премії при страхуванні відповідальності виробника. Акредитація в галузі оцінки відповідності грунтується на принципах добровільності, загальнодоступності (прозорості), компетентності, незалежності, неупередженості, рівності прав та законних інтересів всіх сторін, зацікавлених в результатах акредитації.

Обрана організаційно-правова форма органів з акредитації повинна забезпечувати дотримання всіх пред'явлених до них вимог. Принципово органи з акредитації діляться на дві основні групи: органи з акредитації у формі державних установ та недержавні організації; кожна з цих груп має свої переваги і недоліки.

Роботи з акредитації ведуться експертами з акредитації, до яких пред'являються особливі вимоги. Експерти проходять необхідне навчання та атестацію та отримують дозвіл акредитуючої органу, перш ніж приступити до незалежної оцінки. Вони зобов'язані підписати договір про нерозголошення і збереженні професійної таємниці. Для взаємного визнання результатів акредитації необхідно будувати діяльність у цій сфері на основі єдиних принципів і правил, що забезпечується створенням національної системи акредитації. З метою координації діяльності національних аккредитующих органів, розробки рекомендацій та загальних правил процедур акредитації були створені регіональні та міжнародні організації з акредитації: Міжнародний форум з акредитації (IАF), Міжнародна організація з акредитації лабораторій (ILАС, рос. - Ілак), Європейська організація з акредитації (ЕА), Азіатсько-Тихоокеанська організація з акредитації (АРLАС) та ін.