Лекція 8-1. Контроль за якістю телекомунікаційних послуг у системі технічного регулювання

Професор В.Горицький

І. РОЛЬ І МІСЦЕ ТЕХНІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

1. Регулювання ринку товарів ……………………………………………………1

1.1. Коротка характеристика форм і методів регулювання ринку 1.2. Суб'єкти і об'єкти регулювання ринку товарів і послуг 1.3. Способи і заходи регулювання товарного ринку

2. АКРЕДИТАЦІЯ. Принципи та об'єкти акредитації …………………………………..5

ІІ. Положення про контроль за якістю телекомунікаційніх услуг …………6

1. Загальні положення 2. Визначення термінів 3. Порядок опрілюднення інформації Щодо ЯКОСТІ телекомунікаційніх услуг 4. Організація контролю за якістю телекомунікаційніх услуг 5. Контроль за якістю телекомунікаційніх услуг, що здійснюють оператори та провайдери телекомунікацій

ІІІ. Нормативна база України з якості послуг телекомунікацій……………13=======================================================================

І. РОЛЬ І МІСЦЕ ТЕХНІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ. Акредитація органів з оцінки відповідності.

1. РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ

1. Об'єктивні економічні закономірності, притаманні ринковій економіці, тісно переплітаються з суб'єктивними факторами, обумовленими національними, соціальними, релігійними та іншими особливостями тієї чи іншої країни. Тому форма і ступінь участі держави в регулюванні ринку в різних країнах вирішуються по-різному.

2. Саморегулюючий ринок вільної конкуренції (в даний час в економічній літературі він отримав найменування «ринок досконалої конкуренції», або «цілком конкурентний ринок») на рубежі ХІХ-ХХ ст. з появою монополій змінився - він перестав бути ринком вільної конкуренції.

3. Такий ринок не забезпечує захист національної економіки і безпека населення.Можливості ринкового механізму в цьому випадку вдало узагальнив відомий вчений і громадський діяч Жак Атталі, який писав, що жоден ринок не в змозі створити базову інфраструктуру системи охорони здоров'я і освіти, не може він захистити і навколишнє середовище.

1.1. Коротка характеристика форм і методів регулювання ринку

1. Т.ч. сучасний ринковий механізм сам по собі не має важелів і противаг для протистояння екстремальним приватним інтересам, які реалізуються на шкоду суспільству, природному середовищу, партнерам по економічній діяльності. Тому держава (союз держав) активно втручається в господарську практику, надаючи на неї істотний вплив, стаючи, таким чином, регулятором, здатним об'єктивно представляти інтересу суспільства в цілому і захищати окремих його представників в умовах ринку.

2. До основних дефектів ринку, що дає підставу для введення регулювання, в тому числі і державного, відносять:

- монопольну владу над ринком(монополізацію ринку);

- зовнішні ефекти(виникають при виробництві або споживанні деяких видів продукції та послуг у вигляді позитивних чи негативних впливів на юридичних або фізичних осіб, безпосередньо не залучених в процеси виробництва або споживання. Для сучасної господарської діяльності характерно загострення проблеми безпеки для життя, здоров'я та майна людей, а також для природного середовища. Розробники та виробники нової продукції не схильні у багатьох випадках оцінювати побічні негативні ефекти, що проявляються в процесі її використання);

- недосконалість інформації про стан ринку(Мова в даному випадку йде як про умисне, так і про ненавмисне трансформуванні інформації про товари і послуги).

3. Таким чином, монопольна влада над ринком, зовнішні ефекти та недосконалість інформації, що є органічними дефектами не зовсім конкурентного ринку, - це ті перешкоди, які перешкоджають ефективній дії механізму саморегулювання і не можуть бути усунені без сторонніх компенсуючих впливів.Масштаб та наслідки цих дефектів в рамках національних економік такі, що зазначені дії мають здійснюватисяпереважно у формі державного регулювання ринку.

4. Форми регулювання ринку являють собою специфічні види впливу на нього в залежності від суб'єктів і об'єктів регулювання.

На форми регулювання ринку впливає склад суб'єктів, упорядковують товарно-грошовий обмін. За цією ознакою можна виділити:

• міжнародну координацію упорядкування ринкових відносин;

• державне регулювання в рамках окремих країн, включаючи дії регіональних і місцевих властей;

• діяльність бізнес-співтовариств, організацій промисловців та підприємців;

• діяльність громадських організацій, включаючи товариства захисту прав споживачів.

5. Міжнародними організаціями, що надають найбільший вплив на регулювання міжнародної торгівлі є:

• Світова організація торгівлі (СОТ),

• Європейський Союз (ЄС),

• Європейська економічна комісія Організації Об'єднаних Націй (ЄЕК ООН),

• Азіатсько-Тихоокеанське економічне співтовариство (АТЕС),

• Міжнародна організація по стандартизації (ІСО) з її Комітетом споживчої політики (КОПОЛКО),

• Міжнародна електротехнічна комісія (МЕК)

• та інші

6. У більшості країн прийняття рішення про необхідність державного регулювання ринку перебуває виключно в компетенції органів влади. Найважливіші з таких рішень приймаються, як правило, органами законодавчої влади у вигляді законодавчих актів і рідше - указами перших осіб держави або постановами уряду. При цьому враховується весь комплекс існуючих не тільки економічних, а й соціальних, культурних, зовнішньо-та внутрішньополітичних та інших факторів.

7. Форми регулювання залежать також від об'єкта регулювання. Сучасний ринок ділиться на взаємопов'язані, але в той же час достатньо автономні сегменти:

• фондовий ринок,

• фінансовий ринок,

• ринок праці

• ринок товарів та послуг.

Останній включає:

- Ринок засобів виробництва, - Ринок предметів споживання, - Ринок виробничих послуг - Ринок послуг, що надаються населенню.

8. Об'єктом регулювання виступає насамперед ринок в цілому, а суб'єктом його регулювання є держава.

1.2. Суб'єкти і об'єкти регулювання ринку товарів і послуг.

1. Головною метою координації торгівлі між різними країнами, здійснюваної міжурядовими організаціями, які вже називалися, є лібералізація світової торгівлі. Основний зміст заходів з лібералізації світової торгівлі зводиться до усунення або зниження рівня існуючих бар'єрів між країнами, що заважають вільному руху товарів, послуг, людей і капіталів.

2. Існують

• фінансові (податкові),

• фізичні і

• технічні бар'єри,

які перешкоджають вільному пересуванню з країни в країну товарів, послуг, людей і капіталів.

3. Суть технічного бар'єру полягає в тому, що для забезпечення безпеки споживачів та захисту навколишнього середовища до продукції встановлюються норми (вимоги), обов'язкові до застосування на території країни, і характеристики, які не є обов'язковими, але бажані для продукції, що обертається на внутрішньому ринку, а також форми оцінки відповідності продукції встановленим вимогам.

4. Країни, що підписали угоди про лібералізацію міжнародної торгівлі (вступ у СОТ тощо), свідомо обмежують свої повноваження щодо встановлення вимог та процедур, що створюють технічні бар'єри в торгівлі. Узгоджене встановлення вимог та процедур передається в компетенцію міжнародного співтовариства.

5. Держави - члени спільноти вживають необхідних заходів, щоб продукція, вже розміщена на ринку, не загрожувала життю і здоров'ю людей, стану навколишнього середовища, а також іншим законним державним інтересам. Це тягне за собою необхідність здійснення такої регулюючої заходи, як нагляд за ринком.

6. Держави повинні створити умови, які будуть забезпечувати ефективність нагляду за ринком. Для цього призначаються офіційні органи, що наділені необхідними повноваженнями і можливістю виконувати встановлені функції.

7. Таким чином, суб'єктами регулювання товарного ринку на міжнародному рівні є організації, які виступають від імені держав, що приєдналися до міжнародного договору, і беруть на себе зобов'язання щодо зниження рівня або усуненню технічних бар'єрів у торгівлі. Суб'єктами є також і самі держави, які підписали договір і діючі в рамках своїх зобов'язань, що випливають з умов договору, і забезпечують нагляд за своїм внутрішнім товарним ринком.

8. В Угоді СОТ про технічні бар'єри в торгівлі встановлено, що під дію цієї угоди підпадають всі товари, включаючи промислові та сільськогосподарські. Особливу групу складають тварини і рослини, ввезення яких на територію різних країн регулюється на підставі іншого документа - Угоди про застосування санітарних та фітосанітарних заходів.

9. Сфера застосування методів регулювання товарного ринку в основному обмежена послугами, що надаються всередині країни. Однак є деякі види послуг, міжнародна торгівля якими в принципі неможлива без застосування такої міри регулювання, як стандартизація. Це в першу чергу відноситься до телекомунікаційних та інформаційних послуг і до фінансових послуг, заснованих на інформаційних технологіях. В даний час діють понад 150 міжнародних стандартів, пов'язаних з інформаційними технологіями, системами обробки повідомлень і застосуванням зазначених технологій у банківській справі. Без цих стандартів сучасні методи електронної торгівлі, більшість міжнародних банківських операцій, передача інформації, а також процеси глобалізації торгівлі просто не могли б відбутися.