3.8. Облік переоцінки товарних запасів на дату балансу

В умовах зміни цін відображення товарних запасів за вартістю придбання не забезпечує інформацію про їх реальну вартість і господарську доцільність як джерела потенційного доходу на кінець звітного періоду.

Для забезпечення відображення запасів за їх реальною вартістю на дату балансу Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» передбачено в бухгалтерському обліку та звітності запаси відображати за найменшою з двох оцінок: первинною вартістюабочистою вартістю реалізації.

Під чистою вартістю реалізації запасіврозуміють очікувану ціну реалізації запасів (товарів) в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва і реалізації.

Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилася або вони зіпсовані, застаріли чи іншим чином втратили первинно очікувану економічну вигоду.

Уцінка товарів(запасів) у торгових підприємствах здійснюється відповідно до Положення про порядок уцінки і реалізації залежаної продукції з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та зайвих товарно-матері­альних цінностей, затвердженого наказом Мінекономіки і Мінфіном України від 15.12.1999 № 199/300.

Згідно із зазначеним Положенням уцінці підлягають:

• товари і продукція, які не мали збуту більше трьох місяців і не користуються попитом споживачів;

• товари і продукція, які частково втратили свою первинну якість;

• понаднормативні запаси товарно-матеріальних цінностей, які не можуть бути використані для виробництва продукції, оскільки таку продукцію недоцільно виготовляти через відсутність попиту на неї як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Не підлягають уцінці товари, які:

• оформлені в заставу;

• знаходяться в резерві;

• перебувають на відповідальному зберіганні.

Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів. Проте торгові підприємства можуть застосовувати загальне зниження цін щодо товарів сезонного попиту.

Товари мають бути відображені за чистою вартістю реалізації, якщо собівартість перевищує цю вартість у результаті:

• зниження ціни реалізації (ціна продажу нижче за ціну придбання);

• ушкодження або часткового псування товару;

• часткового або повного застаріння товару.

Часткове списання вартості товарів до чистої вартості реалізації відповідає принципу обачності, згідно з яким вартість активу не повинна перевищувати суму, яка очікується від їх продажу або використання.

Уцінка товарів здійснюється за даними інвентаризації. Перелік товарів, що підлягають уцінці, інвентаризаційною комісією подається на розгляд керівнику підприємства для прийняття рішення. Уцінка товарів проводиться до рівня їх можливої реалізації (якщо вони не втратили товарний вигляд і придатні до використання). Дані про уцінені товари записують в акт-опис, який після затвердження керівником передається до бухгалтерії (перший примірник) і матеріально відповідальній особі (другий примірник).

Уцінені товари після перемаркування передаються для реалізації за накладною, в якій зазначається роздрібна ціна до і після уцінки. Сума уцінки товарів (тобто часткове списання вартості запасів до чистої вартості реалізації) визнається як втрати того періоду, у якому була проведена їх уцінка. При цьому, уцінюючи товари до вартості нижче їх придбання, підприємство роздрібної торгівлі повинно суму, на яку зменшується продажна вартість товару, розділити на дві складові: в межах торгової націнки і в межах ціни придбання. Зниження продажної вартості товарів у межах торгової націнки відображаються записом:

Дебет рахунку 285 «Торгова націнка»

Кредит рахунку 282 «Товари в торгівлі».

Зменшення продажної вартості товарів у межах ціни придбання відноситься на витрати звітного періоду записом:

Дебет рахунку 946 «Втрати від знецінення запасів»

Кредит рахунку 282 «Товари в торгівлі».