Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Osnovi_okhoroni_pratsi_-_Zhidetsky

.pdf
Скачиваний:
23
Добавлен:
09.02.2016
Размер:
7.27 Mб
Скачать

10. Які пільги

та компенсації надаються

працівникам

за важкі та

шкідливі

умови праці?

 

 

 

 

11. Перелічіть

найважливіші надбання

Закону

України«Про

охорону

праці».

 

 

 

 

12.Яким чином здійснюється в Україні соціальний захист потерпілих на виробництві?

13.Перелічіть основні положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

14.Які основні послуги та виплати здійснює Фонд соціального страхування

від нещасних випадків?

 

 

 

 

 

 

 

 

15.

Яким

чином

здійснюється

фінансування

страхування

від нещасного

випадку?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

16.

Перелічіть

найважливіші

надбання

Закону

щодо

соціального

страхування

від

нещасного

 

випадку

на

виробництві

та

професійного

захворювання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

17.

Сформулюйте

основні

положення

законодавчих

актів

щодо

охорони

праці жінок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

18.

Сформулюйте

основні

положення

законодавчих

актів

щодо

охорони

праці неповнолітніх.

 

 

 

 

 

 

 

 

19.

Що являють собою державні нормативні акти про охорону праці та яким

чином здійснюється їх кодування?

 

 

 

 

 

 

 

20.Які нормативні акти про охорону праці діють у межах підприємства?

21.Які види відповідальності передбачені за порушення законодавства про охорону праці?

22.Яким чином здійснюється міжнародне співробітництво у галузі охорони

праці?

23.Які органи здійснюють державне управління охороною праці, в чому полягають, їх повноваження?

24.Що являє собою система управління охороною праці(СУОП), як вона реалізовується в межах підприємства?

25.Які основні функції та завдання управління охороною праці та яким чином вони реалізовуються?

26.Сформулюйте основні положення щодо служби охорони праці.

27.Сформулюйте основні положення щодо комісії з питань охорони праці підприємства.

28.Як здійснюється навчання з питань охорони праці при прийнятті на роботу та в процесі, а також у закладах освіти?

29.Які існують види інструктажів з питань охорони праці; з ким, як та коли вони проводяться та яким чином оформляються?

30. Який порядок проведення стажування та допуску працівників до роботи?

31.Які органи мають право здійснювати державний нагляд за охороною праці, які їх основні повноваження та права?

32.Хто здійснює громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці? Які їх основні обов'язки та права?

83

33. Як

здійснюється

розслідування

та

облік

нещасних

випадків

на

виробництві?

 

 

 

 

 

 

 

34.Як здійснюється розслідування та облік випадків виявлення хронічних професійних захворювань і отруєнь?

35.Як здійснюється розслідування та облік аварій?

36.Які існують методи аналізу виробничого травматизму та професійної захворюваності? В чому полягає їх суть?

37.За якими основними показниками оцінюється рівень виробничого травматизму та професійної захворюваності?

38. Які основні причини виробничого травматизму та професійної захворюваності? Перелічіть найважливіші заходи щодо їх попередження?

39.Як можна визначити збитки пов'язані з виробничим травматизмом і захворюваннями працівників?

40.Які кольори безпеки та знаки безпеки праці використовуються на виробництві? Наведіть конкретні приклади.

84

Розділ 2

ОСНОВИ ФІЗІОЛОГІЇ, ГІГІЄНИ ПРАЦІ ТА ВИРОБНИЧОЇ САНІТАРІЇ

2.1.ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

2.1.1.ЗАКОНОДАВСТВО В ГАЛУЗІ ГІГІЄНИ ПРАЩ

Гігієна праці — це галузь практичної і наукової діяльності, що вивчає стан

 

здоров'я працівників у його обумовленості

умовами

праці

і

на

цій

основі

обґрунтовує заходи і засоби щодо збереження і зміцнення здоров'я працівників,

 

профілактики несприятливого впливу умов праці.

 

 

 

 

 

 

 

В системі законодавства щодо гігієни праці ключовемісце займає Закон

 

України

«Про

забезпечення

санітарного

та

епідемічного

благополуччя

населення».

Положення,

що мають

пряме

відношення

до

захисту

здоров'я

робітників та службовців найбільш повно висвітлені . 7в

«Обовст'язки

 

підприємств,

установ

та

організацій». Ця

стаття

передбачає

 

розробку

та

здійснення адміністрацією підприємств санітарних та протиепідемічних заходів;

 

здійснення в необхідних випадках лабораторного

контролю

за

дотриманням

вимог санітарних норм стосовно рівнів

шкідливих

чинників

виробничого

середовища; інформування органів та установ державної санепідеміологічної

служби при надзвичайній події та ситуації, що становлять небезпеку для здоров'я

 

населення; відшкодування в установленому порядку працівникам і громадянам

 

збитків,

яких

завдано

їх

здоров'ю

в

результаті

порушення

санітарного

законодавства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Відповідно

до

 

вищезазначеного

 

Закону

 

забезпечення

санітарного

благополуччя досягається такими основними заходами:

 

 

 

 

 

 

— гігієнічною регламентацією

та

державною

реєстрацією

небезпечних

чинників навколишнього та виробничого середовища;

 

 

 

 

 

 

державною санітарно-гігієнічною експертизою проектів, технологічних регламентів, інвестиційних програм та діючих об'єктів і обумовлених ними небезпечних чинників на відповідність вимогам санітарних норм;

включенням вимог безпеки щодо здоров'я та життя в державні стандарти

та іншу нормативно-технічну документацію;

— ліцензуванням видів діяльності, пов'язаних з потенційною небезпекою для здоров'я людей;

— пред'явленням гігієнічно обгрунтованих вимог до проектування, будівництва, розробки, виготовлення та використання нових засобів виробництва та технологій; до житлових та виробничих приміщень, територій, діючих засобів виробництва та технологій тощо;

85

обов'язковими медичними оглядами певних категорій населення;

та ін.

Складовою частиною законодавства в галузі гігієни праці є постанови та

положення

(норми) затверджені Міністерством охорони

здоров'я України

(наприклад

«Положення про медичний огляд працівників

певних категорій»,

«Перелік важких робіт і робіт з шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх»), санітарні правила і норми стосовно окремих чинників виробничого середовища, певних технологічних процесів і конкретних виробництв та інші нормативні документи. Деякі основні законодавчі та нормативні акти в галузі гігієни праці наведені в додатку 1.

У системі заходів із забезпечення безпеки праці важливе місце займають заходи щодо запобіжного і поточного санітарних наглядів. На етапі запобіжного санітарного нагляду можна досягти значного покращення умов і безпеки праці

шляхом заборони виробництва і використання на підприємствах усіх форм власності високотоксичних речовин та матеріалів, недосконалого з гігієнічної та ергономічної точок зору обладнання та технологічних процесів, впровадження найбільш досконалих процесів, виробничого устаткування, засобів захисту.

Поточний санітарний нагляд полягає у контролі за дотриманням чинних санітарних правил та норм при експлуатації різних об,'єктівутому числі і промислових підприємств.

Державний санітарний нагляд (запобіжний і поточний) здійснюють установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби системи Міністерства охорони здоров'я України.

2.1.2.ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РІЗНИХ ВИДІВ ДІЯЛЬНОСТІ

Вихідною методологічною основою охорони праці як наукової дисципліни є концепція діяльності. Діяльність — специфічна, притаманна людині, форма активного ставлення до навколишнього світу. Будь-яка діяльність складається з мети, засобів, результату та, власне, процесу діяльності. Діяльність є реальною рушійною силою суспільного прогресу та запорукою існування суспільства.

В історичному аспекті розвитку трудової діяльності людини можна виділити три основні стадії праці: ручна, механізована та автоматизована.

Протягом тривалого часу, майже до початкуXX століття, функції людини стосовно техніки залишались в основному енергетичними, тобто для керування

технікою

людина

користувалась

своєю

мускульною .

Цясилою праця

характеризувалася складними руховими процесами, які вимагали значних затрат

фізичної

сили, високої

координації рухів, спритності. Узгодження людини з

технікою

зводилось

лише до врахування

її анатомічних

та фізіологічних

особливостей.

З появою на початку XX століття нових видів техніки (автомобіль, літак і т. п.) виникла потреба врахування психологічних можливостей людини, таких як швидкість реакції, особливості пам'яті та уваги, емоційний стан та ін. З широким впровадженням автоматизованих систем керування, комплексної механізації та

86

автоматизації виробничих процесів виникли зміни у фаховій структурі праці, пов'язані з появою операторської діяльності.

Особливості операторської діяльності значно змінили працю людини. Збільшилась напруженість праці тому, що перед оператором постає завдання керувати все більшою кількістю об'єктів та параметрів. Людина має справу не з прямим спостереженням, а з інформаційним відображенням. Зростають вимоги до точності, швидкості та надійності дій людини, до швидкості психологічних процесів. Трудова діяльність супроводжується значними витратами нервово-емоційної та розумової енергії.

Комп'ютеризація та роботизація, з одного боку, розширили можливості людини, а з іншого, значним чином змінили вимоги до її діяльності. Вже не потрібна примітивна праця з використанням монотонних фізичних операцій, з

шаблонною

розумовою

діяльністю. Збільшилась

потреба

у

творчій

висококваліфікованій праці.

Ускладнилась проблема

узгодження

умов

праці,

конструкції устаткування з психологічними та фізіологічними можливостями людини.

Таким чином ручна, механізована та автоматизована праця відрізняються величиною фізичного навантаження та нервово-емоційного напруження, які впливають на фізичні та психічні можливості людини.

Важливе значення з точки зору фізіології праці має вивчення протікання психічних та фізіологічних процесів під час трудової діяльності людини, яку можна умовно поділити на фізичну та розумову.

Фізична діяльність визначається, в основному, роботою м'язів, до яких у процесі роботи посилено припливає кров, забезпечуючи надходження кисню та вилучення продуктів окиснення. Цьому сприяє активна робота серця та органів дихання. При цьому відбувається витрата енергії. За величиною загальних енергови-трат організму фізичні роботи поділяються на легкі(Іа, Іб), середньої важкості (Па, Пб) та важкі (III) (табл. 2.1).

Категорії робіт за величиною загальних

Таблиця 2.1

 

енерговитрат організму (ДСН 3.3.6.042-99)

 

Категорія робіт

Загальні енерговитрати організму

 

 

 

Дж/с (Вт)

 

Ккал/ год

 

 

 

 

 

 

Легка — Іа

105 ―140

 

90—120

Легка — Іб

141 — 175

 

121 — 150

Середньої важкості – ІІа

176—232

 

151—200

Середньої важкості — ІІб

233—290

 

201—250

Важка — III

291—349

 

251—300

 

 

 

 

До категорії Іа належать роботи, які виконуються сидячи та не потребують фізичного напруження (професії сфери управління, швейного і годинникового виробництва та ін.).

87

До категорії 6І належать роботи, які виконуються сидячи, стоячи або пов'язані з ходінням та супроводжуються деяким фізичним напруженням(низка професій на підприємствах зв'язку, контролери, майстри та ін.).

До категорій Па належать роботи, які пов'язані з постійним ходінням, переміщенням дрібних (до Ікг) виробів або предметів у положенні стоячи або сидячи, і

потребують певного

фізичного

напруження(низка професій у прядильно-

ткацькому виробництві, механоскладальних цехах та ін.).

До

категорії ІІб

належать

роботи, які виконуються стоячи, пов'язані з

ходінням,

переміщенням

невеликих (до 10 кг) вантажів, та супроводжуються

помірним фізичним напруженням (низка професій машинобудування, металургії та ін.).

До категорії III належать роботи, які пов'язані з постійними переміщеннями, перенесенням значних (понад 10 кг) вантажів, і потребують великих фізичних зу-

силь (низка

професій

з

виконанням

ручних

операцій

металургійних,

машинобудівних, гірничовидобувних підприємств).

 

 

 

Чим вища

категорія

виконуваної роботи, тим більше

навантаження на

опорно-м'язову, дихальну та серцево-судинну системи. Так частота серцевих скорочень, яка в стані спокою становить65—70 скорочень на хвилину, при виконанні важких робіт може зростати до150—170. Легенева вентиляція так Само, як і частота серцевих скорочень підвищується паралельно зростанню інтенсивності виконуваної роботи. Вентиляція легень, що складає 6—8 літрів повітря на хвилину в стані спокою, під час важкої фізичної роботи може доходити до 100 і більше літрів на хвилину. Під час інтенсивної роботи відбуваються зміни і деяких інших функцій організму.

Розумова діяльність людини визначається, в основному, участю в трудовому процесі центральної нервової системи та органів чуття. При розумовій роботі уповільнюється частота серцевих скорочень, підвищується кров'яний тиск, послаблюються обмінні процеси, зменшується кровопостачання кінцівок та черевної порожнини, водночас збільшується кровопостачання мозку(у 8—10 разів порівняно зі станом спокою). Розумова діяльність дуже тісно пов'язана з

роботою органів чуття, в першу чергу

органів зору та слуху. Порівняно з

фізичною

діяльністю

при

окремих

видах

розумової

діяльн(роботасті

конструкторів, операторів

ЕОМ,

учнів та

вчителів

тощо) напруженість органів

чуття зростає в5—10 разів. Це зумовлює більш жорсткі вимоги щодо рівнів шуму, вібрації, освітленості саме при розумовій діяльності.

Незважаючи на суттєві відмінності, поділ трудової діяльності на фізичну та розумову досить умовний. З розвитком науки та техніки, автоматизації та механізації трудових процесів, межа між ними все більше згладжується.

При інтенсивній та довготривалій роботі може настати втома, для якої

характерним є зниження працездатності. Під втомою

розуміють

сукупність

тимчасових змін у фізіологічному та психічному стані людини, які з'являються

внаслідок напруженої та тривалої діяльності і призводять

до погіршення її

кількісних та якісних показників. Втома є захисною реакцією, яка спрямована

проти

виснаження

функціонального

потенціалу

організму

.людиниПісля

відпочинку втома зникає, а працездатність поновлюється.

Втома може виникнути

як при інтенсивній фізичній, так і при розумовій діяльності, хоча при останній вона менш помітна. Стан втоми, як правило, супроводжується відчуттям

88

стомленості — суб'єктивним вираженням процесів, які відбуваються в організмі при втомі.

Важливо щоб втома, накопичуючись, не перейшла в перевтому, оскільки при ній можливі паталогічні зміни в організмі людини та розвиток захворювань центральної нервової системи.

2.1.3.ГІГІЄНІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ПРАЦІ

Гігієнічна класифікація праці необхідна для оцінки конкретних умов та характеру праці на робочих місцях. На основі такої оцінки приймаються рішення, спрямовані на запобігання або максимальне обмеження впливу несприятливих виробничих чинників.

Оцінка умов праці проводиться на підставі„Гігієнічної класифікації умов

праці

за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого

середовища, важкості та напруженості трудового процесу». Виходячи з принципів

Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на 4 класи:

 

 

1

клас — оптимальні умови праці— такі умови, при яких зберігається не

лише

здоров'я працюючих, а створюються передумови для

підтримування

високого рівня працездатності.

 

 

 

 

 

 

2

клас — допустимі умови праці — характеризуються такими рівнями чинни

ків

виробничого середовища

і

трудового

процесу, які не

перевищують

встановлених гігієнічних нормативів

для робочих

,місцьа можливі

зміни

функціонального стану організму відновлюються за час

регламентованого

відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу

на стан здоров'я працюючих і їх

потомство в

найближчому

та

віддаленому

періоді.

 

 

 

 

 

 

3

клас — шкідливі умови праці — характеризуються

наявністю

шкідливих

виробничих чинників, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та (або) його потомство.

Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені.

4 клас — небезпечні (екстремальні) — умови праці, що характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.

Визначення загальної оцінки умов праці базується на диференційованому аналізі визначення умов праці для окремих чинників виробничого середовища і трудового процесу. До чинників виробничого середовища належать: параметри мікроклімату; вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони; рівень шуму, вібрації, інфрата ультразвуку, освітленості та .інВищеназвані чинники розглянуті в наступних розділах підручника. Трудовий процес визначається показниками важкості та напруженості праці. Під терміном „важкість праці» розуміють ступінь залучення до роботи м'язів та фізіологічні витрати внаслідок фізичного навантаження. Напруженість праці відображає навантаження на центральну нервову систему і оцінюється за 16 показниками, що характеризують

89

інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, монотонність та режими праці.

Адекватна оцінка конкретних умов та характеру праці сприятиме обгрунтованій розробці та впровадженню комплексу заходів і технічних засобів з профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, зокрема за рахунок покращення параметрів виробничого середовища, зменшення важкості та напруженості трудового процесу.

2.2.МІКРОКЛІМАТ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ

2.2.1.ВПЛИВ ПАРАМЕТРІВ МІКРОКЛІМАТУ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність здійснює

мікроклімат (метеорологічні умови) у виробничих приміщеннях, під яким розу-

міють умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням. Ці умови визначаються поєднанням температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, температури поверхонь, що оточують людину та інтенсивності теплового(інфрачервоного) опромінення.

Незважаючи на те, що параметри мікроклімату виробничих приміщень можуть змінюватись, іноді навіть значно, температура тіла людини залишається

постійною

(36,6 °С). Властивість організму людини підтримувати тепловий

баланс із

навколишнім середовищем називаютьсятерморегуляцією. Нормальне

протікання фізіологічних процесів, а отже і хороше самопочуття можливе лише тоді, коли тепло, що виділяється організмом людини, постійно відводиться в навколишнє середовище. Мікрокліматичні умови, за яких це має місце вважаються найкращими. Кількість тепла, що утворюється в організмі людини

залежить

від

фізичних

навантажень,

рівень

тепловіддачі— від

мікрокліматичних умов, головним чином, температури повітря (табл. 2.2).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2.2

 

Кількість тепла та вологи, що виділяється однією людиною

 

 

 

 

 

Тепло, Вт

 

 

 

Волога, г/ год

Виконувана робота

 

Повне

 

Явне

 

при

при

 

 

 

при

при

при

 

при

 

10 °С

35 °С

 

 

 

10 °С

35 °С

10 °С •

35 °С

 

 

 

У стані спокою

 

160

93

140

 

2

 

ЗО

115

Фізична:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

легка

 

 

180

145

150

 

5

 

40

200

середньої важкості

 

215

195

165

 

5

 

70

280

важка

 

 

290

290

195

 

10

 

135

415

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

90

Віддача тепла організмом людини в навколишнє середовище здійснюється трьома основними способами(шляхами): конвекцією, випромінюванням та випаровуванням вологи з поверхні шкіри.

Чим нижча температура повітря і швидкість його руху, тим більше тепла віддається випромінюванням. При високій температурі значна частина тепла втрачається випаровуванням поту(рис. 2.1, б). Разом з потом організм втрачає воду, вітаміни, мінеральні солі, внаслідок чого він обезводнюється, порушується обмін речовин. Тому працівники «гарячих» цехів забезпечуються газованою підсоленою водою.

Рис. 2.1 Вплив температури повітря на продуктивність праці (а) на тепловіддачу організму людини (б):

І — випромінюванням і конвекцією; II — випаровуванням

Вологість повітря істотно впливає на віддачу тепла випаровуванням. Через високу вологість випаровування утруднюється і віддача тепла зменшується. Зниження вологості покращує процес тепловіддачі випаровуванням. Однак надто низька вологість викликає висихання слизових оболонок дихальних шляхів.

Рухомість повітря визначає рівень тепловіддачі з поверхні шкіри конвекцією і випаровуванням. У жарких виробничих приміщеннях при температурі рухомого

повітря до 35

°С рух

повітря сприяє

збільшенню віддачі тепла організмом. З

підвищенням температури рухоме гаряче повітря саме буде віддавати своє тепло

тілу людини, викликаючи його нагрівання.

 

 

 

Рухоме

повітря

при

низькій

температурі

викликає

переохолодження

організму. Різкі коливання температури в приміщенні, яке продувається холодним

повітрям (протяг), значно

порушують

терморегуляцію організму і можуть

викликати простудні захворювання.

 

 

 

Можливості організму пристосовуватись до метеорологічних умов значні, однак не безмежні. Верхньою межею терморегуляції людини, що знаходиться у стані спокою, прийнято вважати З0—31 °С при відносній вологості 85% чи 40 °С

91

при відносній вологості30%. При виконанні фізичної роботи ця межа значно нижча. Так, при виконанні важкої роботи теплова рівновага ще зберігається завдяки терморегу-лятативній функції організму приіп = 25—26 °С (відносна вологість 40—60%).

Отже, для нормального теплового самопочуття людини важливо, щоб температура, відносна вологість і швидкість руху повітря знаходились у певному співвідношенні.

2.2.2. НОРМАЛІЗАЦІЯ ПАРАМЕТРІВ МІКРОКЛІМАТУ

На сьогодні основними нормативними документами, що регламентують параметри мікроклімату виробничих приміщень є ДСН3.3.6.042-99 та ГОСТ

12.1.005-88. Вказані параметри нормуютьсядля робочої зони

визначеного

простору, в якому знаходяться робочі місця постійного

або непостійного

(тимчасового) перебування працівників.

 

Воснову принципів нормування параметрів мікроклімату покладена

диферен-ційна оцінка оптимальних

та допустимих

метеорологічних

умов

у

робочій зоні в залежності від категорії робіт, періоду року та виду робочих місць.

 

Під оптимальними мікрокліматичними умовами розуміють поєднання пара-

 

метрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину

 

забезпечують зберігання нормального теплового стану організму без активізації

 

механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та

 

створюють передумови для високого рівня працездатності.

 

 

 

 

 

Допустимі мікрокліматичні умови — це поєднання параметрів мікроклімату,

 

які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни

 

теплового

стану

 

організму, що

швидко

минають

і

нормалізуються

та

супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної

 

адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров, але'я

 

можуть спостерігатись дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття та

 

зниження працездатності.

 

 

 

 

 

 

 

 

Оптимальні

та

допустимі

параметри

мікроклімату

в

робочій

зоні

виробничих приміщень для різних категорій робіт у теплий та холодний періоди року наведені в таблиці2.3. Період року визначається за середньодобовою температурою зовнішнього середовища ісд. При ісд < +10 °С — холодний період, а якщо ісд> +10 °С — теплий період року.

Допустимі величини параметрів мікрокліматичних умов встановлюються у випадках, коли на робочих місцях не можна забезпечити оптимальних умов мікроклімату за технологічними вимогами виробництва, технічною недосяжністю та економічно обгрунтованою недоцільністю.

Інтенсивність теплового опромінення працюючих від нагрітих поверхонь технологічного устаткування, освітлювальних приладів, інсоляція від засклених огороджень не повинна перевищувати:

35 Вт/м2, при опроміненні 50% і більше поверхні тіла;

70 Вт/м2, при опроміненні від 25% до 50% поверхні тіла;

100 Вт/м2, при опроміненні не більше 25% поверхні тіла.

92

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]