1. Державні, міжгалузеві та галузеві нормативно-правові акти з охорони праці (по вашій галузі).

Державні, міжгалузеві та галузеві нормативні акти- це стандарти, інструкції, правила, норми, положення, статути та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання усіма установами і працівниками України або на які розповсюджується сфера дії цих актів (міжгалузевий і галузевий принцип дії).

Конституція України, КЗпП України та Закон України «Про охорону праці» встановлюють основи правового регулювання охорони праці. Важливою складовою є державні нормативні акти про охорону праці (ДНАОП).

 Особливістю законодавства України про охорону праці є те, шо значна частина питань з охорони праці на конкретному підприємстві, в установі, організації регулюється нормативними актами, що приймаються на локальному рівні.

На підприємстві приймаються такі локальні нормативні акти з охорони праці:

— положення (Положення про комісію з питань охорони праці, Положення про уповноваженого трудовим колективом з питань охорони праці);

—  правила (Правила внутрішнього розпорядку, які визначають обов'язки персоналу, що працює з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань);

— інструкції (Інструкція про порядок організації та проведення зварювальних та інших вогневих робіт на підприємстві);

— накази (наказ про порядок атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам про охорону праці).

Локальні нормативно-правові акти повинні відповідати чинному законодавству України, вимогам державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів з охорони праці, стандартам про оформлення документів та іншим нормативним актам про охорону праці, що забезпечує їх правильне розуміння, та враховувати вимоги типових нормативних актів:

— Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці № 73 від 3 серпня 1993 p.;

- Типового положення про комісію з питань охорони праці підприємства, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці № 72 від 3 серпня 1993 p.;

—  Типового положення про роботу уповноважених трудовими колективами з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці № 135 від 28 грудня 1993 р., на підставі яких приймаються локальні нормативні акти.

2. Основні поняття, мета і об’єкт системи управління.

Система управління охороною праці (СУОП) - частина загальної системи управління виробництвом, яка сприяє запобіганню нещасним випадкам та професійним захворюванням на виробництві, а також небезпеці для третіх осіб, що виникають у процесі виробничої діяльності, і включає в себе комплекс взаємопов’язаних заходів на виконання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з промислової безпеки та охорони праці.

Аудит охорони праці та промислової безпеки - це документально оформлене системне обстеження й аналіз стану умов та безпеки праці з метою визначення їх відповідності критеріям, встановленим законодавчими та нормативно-правовими актами з охорони праці та промислової безпеки.

Мета управління охороною праці на підприємстві – це реалізація конституційних прав працівників та забезпечення вимог нормативно-правових актів щодо збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці, створення безпечних та нешкідливих умов праці, покращення виробничого середовища, запобігання травматизму, профзахворювань, пожеж та аварій.

Об’єктом управління охороною праці на підприємстві є діяльність роботодавця або довіреної ним особи, керівників структурних підрозділів, функціональних служб і всього колективу підприємства для забезпечення належних здорових і безпечних умов праці на робочих місцях, виробничих ділянках, цехах і підприємства в цілому, попередження травматизму, профзахворювань, пожеж та аварій.

Об’єкти управління СУОП підприємства :

а)         виробнича діяльність робітників підприємства;

б)         виробниче обладнання;

в)         технологічні процеси, будівлі і споруди;

г)         виробниче середовище.

Суб’єктом управління в СУОП підприємства є роботодавець, а в цехах, на виробничих дільницях і в службах – керівники відповідних структурних підрозділів і служб.

Мета СУОП – забезпечити безпеку праці, зберегти здоров’я тапрацездатність працівників.

3. Структура СУОП

В Україні функціонує багаторівнева СУОП, функціональними ланками якої є відповідні структури державної законодавчої і виконавчої влади різних рівнів, управлінські структури підприємств і організацій, трудових колективів.

Залежно від спрямування вирішуваних завдань всі ланки СУОП можна розділити на дві групи:

• ланки, що забезпечують вирішення законодавчо-нормативних, науково-технічних, соціально-економічних та інших загальних питань охорони праці;

• ланки, до функціональних обов'язків яких входить забезпечення безпеки праці в умовах конкретних організацій, підприємств.

До першої групи належать органи державної законодавчої ініціативи та органи державного управління охороною праці:

- Верховна Рада України;

- Кабінет Міністрів України;

Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд України);

- міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;

- Фонд соціального страхування від нещасних випадків і профзахворювань;

- місцева державна адміністрація, органи місцевого самоврядування.

Верховна Рада України зі своєї ініціативи у взаємодії з відповідними структурами державної виконавчої влади визначає державну політику в сфері охорони праці, вирішує питання щодо удосконалення і розвитку законодавчої бази охорони праці, соціальні питання, пов'язані зі станом умов і охорони праці.

Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію державної політики в сфері охорони праці, виходячи із стану охорони праці в державі, організує розробку загальнодержавних програм відповідно до поліпшення цього стану, затверджує ці програми і контролює їх виконання, визначає функції органів виконавчої влади щодо вирішення питань охорони праці і нагляду за охороною праці.

Для вирішення цих питань при Кабінеті Міністрів України функціонує Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце- прем'єр-міністр України.

Держгірпромнагляд України здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику в цій сфері, розробляє за участі відповідних органів державної програми в сфері охорони праці, координує роботу державних органів і об'єднань підприємств із питань безпеки праці, розробляє і переглядає разом з компетентними органами систему показників і обліку умов і безпеки праці, здійснює міжнародне співробітництво з питань охорони праці і нагляд за охороною праці в державі тощо.

4. Основні функції управління охороною праці

Управління охороною праці має забезпечувати виконання таких основних функцій:

• організація планування та координація робіт у галузі охорони праці;

• контроль за станом охорони праці та функціонуванням системи;

• аналіз, оцінка, облік показників стану охорони праці;

• стимулювання діяльності в галузі охорони праці.

5. Основні завдання управління охороною праці

Основними завданнями управління охороною праці є:

1) опрацювання заходів щодо здійснення державної політики з охорони праці на регіональному та галузевому рівнях;

2) підготовка, прийняття та реалізація заходів, спрямованих на забезпечення:

- належних, безпечних і здорових умов праці;

- утримання в належному стані виробничого устаткування, будівель і споруд, інженерних мереж, безпечного ведення технологічних процесів;

- необхідних засобів індивідуального захисту для працівників;

- організації і проведення навчання працівників з питань охорони праці;

- пропаганди охорони праці;

- обліку, аналізу та оцінки стану умов і безпеки праці; -професійного добору працівників окремих спеціальностей;

- страхування працівників від нещасного випадку на виробництві та профзахворювань;

3) організаційно-методичне керівництво на регіональному та галузевому рівнях;

4) стимулювання інтеграції управління охороною праці в єдину систему загального управління організацією виробництва;

5) широке впровадження позитивного досвіду у сфері охорони праці.

6.Законодавча та аналітична інформації в СУОПЗаконодавство з охорони праці представляє собою систему взаємозв

’язанних законодавчих актов державного, галузевого призначення та діючих в межах підприємства. Акти державного призначення вирішують політику в області охорони праці для всіх галузей народного господарства та являються правовою та нормативною базою, обов’язковою для дотримання при проектуванні, будівництві та експлуатації промислових та інших об’єктів різного призначення. Галузеві акти розроблюються на основі державних та враховують специфіку окремих галузей в області охорони праці. Акти підприємства готуються виходячи з вимог державного та галузевого законодавства та виражають особливості охорони праці на окремих підприємствах, виробництвах, цехах, бригадах та на робочих місцях.

Закон "Про охорону праці" був прийнятий Верховною Радою України 14 жовтня 1992 р. і був одним з перших законів України. основні положення законодавчої бази України про охорону праці первинно були сформульовані у Конституції України.

Найважливіші конституційні права громадян України викладені в наступних положеннях:

- “Людина, її життя і здоров"я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю” (ст. 3);

- “Кожен має право на належні, безпечні й здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від назначеної законом” (ст. 43);

- “Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється” (ст.43);

- “Кожен, хто працює, має право на відпочинок” (ст. 45);

- “Громадяни мають право на соціальний захист” (ст.46);

- “Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди” (ст. 50);

- інші ст. Конституції.

Конституційні права громадян в Україні реалізуються шляхом виконання вимог ряду законів про працю.

Законодавча база України про охорону праці містить ряд законів, основними з яких є Кодекс законів про працю, Закони "Про охорону праці", "Про охорону здоров"я населення".

Кодекс законів про працю (КЗпП)– головний документ, який регулює трудові відносини працівників всіх категорій і спрямований на охорону трудових прав працюючих.Закон України "Про охорону здоров"я населення"регулює правові, організаційні, економічні та соціальні основи охорони здоров"я населення в Україні.

Аналіз ефективності СУОП проводиться згідно «Єдиної державної системи показників умов і безпеки праці» за наступними напрямами:

- рівні виробничого травматизму, профзахворювань і захворювань, пов’язаних з умовами праці;

- кількість працюючих у незадовільних умовах праці і кількість обладнання, що не відповідає вимогам нормативних актів про охорону праці;

- наявність аварійних будівель і споруд;

- забезпеченість засобами індивідуального захисту, санітарно-побутовими приміщеннями;

- витрати на поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, відшкодування збитків потерпілим від нещасних випадків та профзахворювань, в тому числі і витрати на соціальне страхування від нещасних випадків та профзахворювань;

- витрати на розслідування та ліквідацію наслідків аварій та нещасних випадків і профзахворювань.

Висновки аналізу ефективності функціонування СУОП обов'язково документально фіксуються шляхом складання акту і доводяться до відома осіб, що відповідають за конкретний елемент системи, і до колективу працівників. Також рекомендується висвітлювати ці висновки в звіті керівництва при складанні колективних договорів.

В умовах переходу підприємств до ринкових відносин, ефективність функціонування СУОП доцільно оцінювати також економічними методами.

7.Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці підприємства

Згідно з Законом України "Про охорону праці" державний нагляд за додержанням вимог законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці здійснюють:

-Державний комітет України з нагляду за охороною праці;

-Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки;

- органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони;

- Міністерства внутрішніх справ України;

-органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійснює Генеральний прокурор і підпорядковані йому прокурори.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, громадських об'єднань, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і рад народних депутатів та діють відповідно до положень, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Органи державного нагляду за охороною праці встановлюють порядок опрацювання і затвердження власником положень. Інструкцій та інших актів про охорону праці, що діють на підприємствах, розробляють типові документи з цих питань. Власник, який створив нове підприємство, зобов'язаний одержати від органів державного нагляду за охороною праці дозвіл на початок його роботи. Власник має безкоштовно створювати необхідні умови для роботи представників органів державного нагляду за охороною праці.

Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці несуть відповідальність за виконання покладених на них обов'язків згідно Із законодавством.

Громадський контроль за додержанням вимог законодавства про охорону Праці здійснюють: трудові колективи через обраних ними уповноважених; Професійні спілки - в особі своїх виборних органів і представників.

Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці мають право безперешкодно перевіряти на підприємстві виконання вимог щодо охорони праці та вносити обов'язкові для розгляду власником пропозиції про усунення виявлених порушень нормативних актів з безпеки та гігієни праці. Для виконання цих обов'язків власник за рахунок підприємства організовує навчання і звільняє уповноваженого з питань охорони праці від основних обов'язків на передбачений колективним договором термін із збереженням за ним середнього заробітку. Уповноважені трудових колективів діють відповідно до типового положення, затвердженого державним комітетом України з нагляду за охороною праці, за погодженням із профспілками.

Професійні спілки здійснюють контроль за додержанням власниками вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створенням безпечних 1 нешкідливих умов праці, належного виробничого побуту для працівників і забезпеченням їх засобами колективного й індивідуального захисту. Вони мають право безперешкодно перевіряти стан умов і безпеки праці на виробництві, виконання відповідних програм і зобов'язань, передбачених колективним договором угодою, вносити власникам, державним органам управління подання з питань охорони праці й одержувати від них аргументовану відповідь.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про охорону праці», на підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці відповідно до типового положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю.

Згідно зі ст. 16 Закону України „Про охорону праці", на підприємстві з метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці.

Комісія складається з представників роботодавця та професійної спілки, а також уповноваженої найманими працівниками особи, спеціалістів з безпеки, гігієни праці та інших служб підприємства відповідно до типового положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Рішення комісії мають рекомендаційний характер.

Нормальна діяльність у галузі охорони праці зумовлює необхідність системи стимулювання - заохочень і покарань. До працівників підприємств туристського комплексу можуть застосовуватись будь-які заохочування за активну участь та ініціативу у впровадженні заходів щодо підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці. Види заохочень визначаються колективним договором, угодою, трудовим договором.

За порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду і представників профспілкових організацій винні притягаються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної відповідальності згідно із законодавством. За порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з питань охорони праці керівники підприємств, організацій, установ можуть притягатися органами державного нагляду за охороною праці до сплати штрафу. Максимальний розмір штрафу не може перевищувати двох відсотків місячного фонду заробітної платні підприємства, організації, установи. Штрафи накладаються керівниками Державного комітету України по нагляду за охороною праці та місцевих органів.