Тема 3. Соціальна стратифікація, особистість в системі соціальних зв’язків, соціальна поведінка. Соціологія культури

План

1. Поняття стратифікації суспільства

2. Форми стратифікації

3. Особливість в системі стратифікації

Незважаючи на соціокультурні особливості кожної країни, можна виділити чотири історичні форми стратифікації:

  рабство - форма соціальних відносин, за якої одна людина має власність, а нижча верства позбавлена всіх прав;

касти - суворий ієрархічний розподіл суспільства, в якому між різними верствами існують бар'єри, котрі неможливо подолати (неможливість перейти з однієї касти в іншу, при­належність до якої визначено з народження, неможливість одружитися з представником іншої касти);

стани — групи людей, нерівність між якими визначалася звичаями та юридичними нормами. Належність до станів передавалась у спадок, але не виключала можливості пере­ходу з одного стану до іншого;

класи - організація соціальної нерівності, за якої відсутні чіткі межі між різними групами. Перші три типи характерні для закритого суспільства, де існує суворо закріплена система стратифікації та перехід із однієї страти в іншу майже неможливий. Останній тип характеризує відкрите суспільство, де відбуваються вільні переходи з однієї верстви до іншої.

Американська модель: вищий-вищий клас – начальники, вищий клас – погані начальники, вищий-середній – клерки тощо, середній-середній, нижчий-середній, нижчий-нижчий.

Питання для самоперевірки

1. Суспільство як цілісний організм.

2. Чим пояснювали розвиток суспільства корифеї соціології?

3. Як діє механізм відтворення соціальної структури?

4. На яких «ліфтах» соціальної мобільності можна піднятися вгору?

Тема 4. Базисні компоненти соціального життя, економічна соціологія

План

1. Предмет економічної соціології

2. Об’єкти економічної соціології

3. Стратегії поведінки у праці і одержанні доходу

Предметом економічної соціології є:

закономірності взаємодії економічної і соціальної сфери суспільного життя;

соціальний механізм взаємозв'язку економічного і соціального розвитку:

соціально-економічні відносини;

розвиток економіки як соціального процесу тощо

До емпіричних об'єктів належать соціальні аспекти економічних інститутів:

• ринок, гроші, підприємства, власність, а також соціальні аспекти різних економічних систем, соціальних груп, політичних інститутів, як учасників економічного життя суспільства та ін.

Предметом дослідження є міжгрупові відносини, поведінка, конфлікти у ринковій економіці, соціальні функції і процеси. У загальному вигляді економічну соціологію спочатку визначали як науку про взаємозв'язки економічної та неекономічної сфер суспільного життя. До економічної сфери відносили виробництво, розподіл, облік, споживання, а до неекономічної – політику, культуру, етнос і стратифікацію.

Дослідження економічної соціології спрямовувалися на:

поведінку споживачів товарів;

соціальні ролі у дефіцитній економіці;

поведінку і стимулювання діяльності господарських керівників;

ставлення до економічних реформ;

вплив соціальних та культурних чинників на розвиток економіки;

систему цінностей людей.

Виникнення економічної соціології пов'язується із зростанням ролі людського фактора у розвитку суспільства, як колективного суб'єкта суспільного життя, що має соціальну, демографічну, економічну і політичну структуру та функції, що забезпечують розвиток суспільства.

На розвиток економічної соціології суттєво вплинув науково-технічний прогрес, який проявляється у широкому спектрі тенденцій, зокрема у зростанні технічної озброєності і спеціалізації суспільної праці, що зумовлює зміну ролі людини у системі «природа-суспільство». Підвищення технічної озброєності праці дозволило людині приводити у дію все більшу масу технічних засобів, енергетичних потужностей, сировини і матеріалів. Набуває більшого значення інтенсифікація виробництва, економне витрачання матеріальних ресурсів, вдосконалення технології тощо.

Важливим фактором соціально-економічного розвитку суспільства є зростання рівня освіти і культури. Сучасна молодь вступає у трудове життя з вищим рівнем загальної і професійної підготовки. Освічені, культурні і кваліфіковані працівники значно активніші у праці і житті.

Водночас виникли різні особисті стратегії поведінки у праці і одержанні доходів. Одні прагнуть одержувати максимально високі доходи будь-яким чином. Інші задовольняються одержанням фіктивних доходів при мінімальних затратах праці. Більшість працівників обирає стратегію цінностей, критеріями яких є доход та вільний від роботи час.

Література: [3, 6, 7]

Питання для самоперевірки

1. Теоретична основа економічної соціології: концепції, теорії, ґенеза.

2. Чому соціологія управління виникла в ХІХ ст.? Які фактори цьому сприяли?

3. В чому прогресивність теорії А. Маслоу?

4. Стилі керівництва та їх особливості.

5. Проблеми мотивації персоналу.