ІФК

61) Загальна характеристика другого періоду Ігор Олімпіад (1920-1948рр.) Цей період охоплює роки між першою і другий світовими війнами і перші три післявоєнних роки. Політичні, економічні і моральні потрясіння, що переживав світ у цей період ХХ сторіччя прямим чином відбилися на олімпійському спорті. У цей період не проводилися Ігри XII і XIII Олімпіад, драматичні події склалися навколо Ігор берлінської Олімпіади 1936 р. Саме у цей період в 1925 р. Кубертен подав у відставку. Важливим підсумком другого періоду стало удосконалення міжнародної олімпійської системи. Була суттєво реорганізована діяльність МОК, забезпечено реальне співробітництво МОК, НОК і Міжнародних спортивних федерацій, удосконалена система підготовки і проведення Олімпійських ігор, впорядкована програма змагань. Утворені міжнародні спортивні об’єднання з ряду олімпійських видів спорту. Другий період розвитку олімпійського спорту при всіх його складностях і протиріччях переконливо продемонстрував зростаючий авторитет міжнародного олімпійського руху, зацікавленість у його розвитку і використанні його результатів у різних країнах світу.

62) Загальна характеристика третього періоду Ігор Олімпіад (1952-1988рр.) Цей період охоплює 40-літній часовий проміжок, для якого характерні як постійно діючі загальні тенденції, так і досить різкі переходи від одного стану олімпійського руху до іншого. Складність і суперечливість цього етапу розвитку олімпійського спорту торкнулися всіх його сторін — від чисто політичних аспектів до спортивних, пов’язаних з олімпійською програмою і підсумками змагань на олімпійській арені. В ці роки, ще в більшій мірі чим раніше, МОК став ареною великої політики.Характеризуючи третій період розвитку олімпійського спорту, варто звернути увагу також на величезні зміни, що відбулися в програмах олімпійських змагань, системі підготовки спортсменів-олімпійців, її науково-методичному і медичному забезпеченні, розвитку матеріальної бази, суддівства і т.п. Усе це позитивно вплинуло на ріст масовості і популярності олімпійського спорту у світі, привело до інтенсивного підвищення майстерності спортсменів, винятково високого рівня спортивних досягнень і найгострішої конкуренції на олімпійській арені. Постійно розширювалася олімпійська програма, чому сприяла поява нових МСФ і нових видів спорту (1952 р. — 18 видів спорту і 149 дисциплін, 1992 р. — 25 видів спорту і 257 дисциплін). МСФ з олімпійських видів спорту почали відігравати більш активну роль не тільки в проведенні Олімпійських ігор, але й у діяльності міжнародної олімпійської системи.

63) Початок четвертого періоду олімпійського руху сучасності (з 1992р.). Було б наївно думати, що політична напруженість навколо Ігор Олімпіад зникне після відходу з олімпійської арени СРСР і НДР, зміни політичних систем в інших країнах Східної Європи. Не підтвердилися і прогнози, що тепер США стане єдиним безперечним лідером на Іграх Олімпіад. Сьогодні проглядається найгостріша конкуренція між чотирма країнами — США, Німеччиною, Росією і Китаєм. Мало хто сумнівається, що ці чотири країни і надалі будуть складати лідируючу групу в Іграх Олімпіад на найближчі роки. Однак як складеться боротьба між ними, сказати сьогодні важко. В останні роки безсумнівно збільшилася кількість країн, що включилися в боротьбу за олімпійські нагороди. У першу чергу це відноситься до країн, розташованих на території колишнього СРСР. Україна, Бєларусь, Казахстан і ряд інших держав зайняли гідне місце серед країн-учасниць Ігор Олімпіад. У цих країнах є цінні спортивні традиції, кваліфіковані тренери і спортсмени, системи дитячо-юнацького спорту, добре налагоджена система підготовки кадрів для спорту і підвищення їхньої кваліфікації, відомі наукові школи й інші найважливіші фактори для ефективної підготовки до Олімпійських Ігор. Від того як будуть використані ці передумови в нових історичних умовах і будуть залежати олімпійські перспективи цих держав.

64) (Зимові олімпійські види спорту) Біатлон Бобслей Гірськолижний спорт Ковзанярський спорт Лижні гонки Лижне двоборствоСтрибки на лижах з трампліна Санний спорт Сноуборд Фристайл Хокей з шайбою Шорт-трек Фігурне катання.

65) Зимові Олімпійські ігри 1924 або I Зимові Олімпійські ігри — міжнародне спортивне змагання із зимових видів спорту, яке проходило під егідою Міжнародного олімпійського комітету у місті Шамоні (Франція) з 25 січня по 5 лютого 1924 року. Ігри проходили як «Тиждень зимового спорту» (англ. Winter Sports Week)[2]. Всього ж Олімпійські ігри відвідало 10004 глядачів[2].У цих іграх взяли участь 258 спортсменів із 16 країн світу, із них — 247 чоловіків та 11 жінок[1]. Було розіграно 16 комплектів нагород у 9 видах спорту[1]. Програма: чоловіки — бобслей, лижний спорт (перегони, стрибки з трампліна, двоборство), швидкісний біг на ковзанах, фігурне катання, хокей із шайбою, жінки — фігурне катання. Проходили показові змагання — лижні перегони військових патрулів, а також матчі з керлінгу[3].Найспішніше виступили норвезькі лижники та фінські ковзанярі. У хокейних змаганнях перемогу здобула збірна команда Канади, вигравши всі 5 матчів із загальним рахунком 110:3[3].Офіційно відкрив I ЗОІ зуступник секретаря Департаменту фізичного виховання Гастон Відаль[2][3].

66) 1924 I Зимові Олімпійські ігри Шамоні Франція 1928 II Зимові Олімпійські ігриСанкт-Моріц Швейцарія 1932 III Зимові Олімпійські ігри Лейк-Плесід США1936 IV Зимові Олімпійські ігри Гарміш-Партенкірхен Німеччина 1940(V) Зимові Олімпійські ігри (скасовано) Гарміш-Партенкірхен Німеччина 1944(V) Зимові Олімпійські ігри (скасовано) Кортіна-д'Ампеццо Італія 1948 V Зимові Олімпійські ігри Санкт-Моріц Швейцарія 1952 VI Зимові Олімпійські ігри Осло Норвегія 1956 VII Зимові Олімпійські ігри Кортіна-д'Ампеццо Італія 1960 VIII Зимові Олімпійські ігри Скво-Веллі США 1964 IX Зимові Олімпійські ігри Інсбрук Австрія 1968 X Зимові Олімпійські ігри Гренобль Франція 1972 XI Зимові Олімпійські ігри Саппоро Японія 1976 XII Зимові Олімпійські ігри Інсбрук Австрія 1980 XIII Зимові Олімпійські ігри Лейк-Плесід США 1984 XIV Зимові Олімпійські ігри Сараєво Югославія 1988 XV Зимові Олімпійські ігри Калгарі Канада 1992 XVI Зимові Олімпійські ігри Альбервіль Франція 1994 XVII Зимові Олімпійські ігри Ліллехамер Норвегія 1998 XVIII Зимові Олімпійські ігри Нагано Японія.

67) Основоположником сучасного олімпійського руху справедливо вважають відомого французького діяча, фахівця в галузі педагогіки, соціології, історії, літератури, барона П’єра де Кубертена. Його багатолітня цілеспрямована д:яльність не тільки дозволила відродити олімпійські ігри, але й надати їм світового значення та відтворити дух олімпізму. Узявши до уваги ідеї Арнольда щодо впровадження в систему навчальних закладів фізичної культури як необхідної складової для гармонійного розвитку студіюючої молоді, Кубертен виробив французьку систему тіловиховання. Виникнення французької системи фізичного виховання, виділення окремих видів спорту та проведення змагань, формування спортивних федерацій та союзів у Європі та Америці склало підстави для відродження Олімпійських ігор сучасності. у 1894 р. під керівництвом Кубертена було проведено 1-ий Конгрес МОКу, на якому вирішено провести 1-і Олімпійські ігри сучасності в 1896 р. в Афінах. ось 23 червня 1894 р.на Конгресі в Парижі був створений Міжнародний Олімпійський Комітет – МОК. Конгрес вирішив: через два роки пройдуть перші Олімпійські ігри! І це була велика перемога світового спорту, великий подвиг П’єра де Кубертена! У 1912 р. був визнаний гідним золотої медалі за «Оду спорту», у якій виразив своє розуміння спорту: «О спорт! Ти — мир, прогрес, радість, справедливість, виклик, шляхетність, насолода, плодотворність». З 1918 р. де Кубернет переїхав у Лозанну, де була штаб-квартира МОК (з 1915 р.). У 1925 р. пішов у відставку з посади президента; почесний президент (1925--1937 р.).

1) Предмет, завдання і значення навчальної дисципліни “Історія фізичної культури” Історія Фізичної культури – це наука, що включає виникнення і розвиток засобів, форм, методів, теорії і систем фізичного виховання на різних етапах існування суспільства. На основі об’єктивно діючих закономірностей розвитку людського суспільства, досліджується еволюція фізичної культури с давніх часів до наших днів.Предметом вивчення історії фізичної культури є : загальні закономірності виникнення, становлення і розвитку фізичної культури на різних етапах існування людського суспільства. Завдання ІФК: - формування системи знань щодо виникнення і розвитку засобів, методів, форм, ідей та теорії фізичного виховання та спорту; розвиток професвійної самосвідомості майбутніх фахівців; виховання морально-етичних та ідейно-патріотичних переконань фахівця в галузі фіз. Кул.; прищеплення фахівцям навичок наукового аналізу, спрямованих на самостійне осмислення закономірностей історичного розвит. Фіз. кул. та спорту; навчання практичних навичок роботи з історичною і науковою літературою; вироблення умінь застосувати набуті знання у професійній діяльності.

2) Періодизація історії фізичної культури. Джерела для вивчення історії фізичної культури і спорту. Періодизація курсу «Історія фіз. культури» співвідноситься із загальноприйнятою історичною періодизацією. Історія фіз. культури складається з 3-х періодів: Загальна історія фізичної культури - розглядає виникнення і розвиток фіз. культури з часів первісного суспільства до новітніх часів.Історія міжнародного спортивного і Олімпійського рухів – вивчає особливості їх виникнення в кінці 19 ст. і розвиток до дійсного часу.Історія фіз. культури і спорту в Україні – розглядають витоки фізичної культури на території країни. Також розглядаються розвиток фіз. культури та спорту 19-20 ст., за часів СРСР участь України в Олімпійському русі, проблеми та перспективи спортивного руху в Україні, спортивний рух української діаспори.Джерела для вивчення: - Архівні матеріали, літописи, книги, журнали, газети, брошури і інші письмові джерела, що містять відомості з фіз. культури і спорту. – Археологічні та етнографічні данні, що свідчать про застосування фіз. вправ і ігор. – Пам’ятки образотворчого мистецтва, художньої літератури, кіно- фоно- и фотоматеріали, що відбивають проблематику фіз.культури та спорту. – Практичні данні з розвитку фізичної культури та спорту в різних народів.

3) Зміст історії фізичної культури. Зміст вивчення історії фізичної культури включає: вивчення засобів,методів, форм, ідей, теорій, систем фізичного виховання.Засоби - чинники,які здійснюють вплив на людину з метою її фізичного досконалення і оздоровлення. (Природні сили – повітря, вода, земля, сонце. Гігієнічні фактори – гігієна, одяг, харчування. Фізичні вправи – впорядковані рухові дії.)Метод – спосіб вирішення педагогічного завдання за допомогою обраних Усі методи поділяються на :•Методи організації навчально виховної роботи•Методи виховання•Методи контролю і самоконтролю•Методи навчання і розвитку рухових якостейПоділяють на:•Методи слова(слово)•Методи наочного сприйняття(наочність)•Методи практичні (фізичні вправи)Форми навчання бувають урочні і неурочні.Урочні – форми які відповідають наступним 4-м ознаках :• Керівна роль педагога•Постійний розклад занять•Постійний склад учнівВідповідність навчального матеріалу програми. Неурочні форми - заняття які відповідають 3-м або ще меншій кількості ознак.(такіж як і урочні)Усі неурочні форми класифікують на самостійні і організовані, епізодичні і систематичні, індивідуальні і колективні.Система фіз..вих. - поєднання ідеологічних,філософських, науково-методичних і програмно - нормативних основ та установ і організацій, які керують і контролюють фізичну підготовленість населення.