4. Сутність контролінгу та сфера його застосування

Під контролінгом розуміють концепцію ефективного управління економічним об'єктом з метою забезпечення його сталого і тривалого існування в постійно зміню­ваному середовищі.

Контролінг є системою спостереження за діяльністю під­приємства у всій її різноманітності.

Контролінг, на відміну від функціональних дисциплін, є синтетичною дисципліною, яка базується на обліку, плануванні, аналізі та теорії управління.

Під терміном "контролінг" в зарубіжній літературі розуміють спеціально сконструйовану на основі інтеграції традиційних методів обліку, аналізу, нормування, плану­вання, контролю та управління систему, яка забезпечує отримання, обробку та узагальнення інформації про діяль­ність підприємства. Така система разом з вирішенням оперативних завдань орієнтується і на стратегічні. Завдан­ня контролінга значно більші за обсягом від завдань управлінського обліку, який входить у систему контро­лінга, є його складовою. Іноді робиться посилан­ня на те, що контролінг у Німеччині рівнозначний управ­лінському обліку в США, Великобританії та інших краї­нах. В дійсності це не так. Зокрема, на німецьких підпри­ємствах виділяється фінансовий облік, виробничий та контролінг. Під контролінгом слід розуміти концепцію ефектив­ного управління фірмою і забезпечення її довгостроко­вого існування.

Контролінг можна визначити як систему перевірки того, наскільки успішно підприємство просувається до своєї мети. У випадку відхилень від мети приймаються коригуючі дії. Метою контролінга є підтримання ефек­тивного функціонування підприємства. Мета визначається вищим керівництвом і може змінюватися залежно від змін факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, в якому функціонує підприємство. Метою може бути висока якість продукції, завоювання частки та розширення ринку про­дажу, зниження витрат на виробництво, зниження цін, під­вищення прибутку, незалежність від кредиторів.

Контролінг як інформаційна підсистема стратегічного менеджменту по­в'язується виключно із стратегічним плануванням, облі­ком, аналізом і контролем.

Сутність контролінга полягає в стратегії підприємст­ва. Якщо є стратегія, то для перевірки досягнення її цілей користуються арсеналом інструментарія контролінга.

Якщо стратегічні плани не розробляються, то контро-лінг не використовується, бо для контролю діяльності підприємства достатньо методів і прийомів управлінсь­кого обліку.

В українській мові слово "контролінг" за звучанням схоже з словом "контроль", проте контролінг як термінне зводиться до простої системи контролю, а охоплює значно більшу сферу.

Зміст контролінга як науки пов'язаний з управлінням і регулюванням господарської та фінансової діяльності, для чого використовують систему отримання та обробки інформації про техніко-економічні показники роботи під­приємства.

Контролінг базується на системі нормування витрат, визначенні залежності між обсягом реалізованої продук­ції, витратами та прибутком, кількості витраченого часу на виробництво продукції, експлуатацію машин, управлін­ня та інших показників, які характеризують рівень вико­ристання виробничих потужностей і ресурсів усіх видів.

Потрібно зауважити, що контролінг трактується як система, що збирає, обробляє, аналізує та коментує яви­ща, процеси і події та передає інформацію про них для системи управління. Контролінг не бере безпосередньої участі в процесі управління, а виконує сервісну функ­цію в ньому, забезпечуючи інформацію для менеджерів.

Аналіз підконтрольних показників проводять різними методами і прийомами, але основне завдання полягає у знаходженні відхилень, оцінки таких відхилень і визначення залежності між відхиленнями та результатами діяльності підприємства.

Ключовим поняттям у визначенні мети контролінга є тенденції і закономірності економіки підприємства, його техніко-економічного та фінансового стану. Говорячи про економіку підприємства, треба мати на увазі, що мова йде насамперед про використання його активів, капіталу і зобов'язань, а також потенціалу з метою отримання максимально можливого результату. На основі даних конт­ролінга визначають тенденції і закономірності розвитку бізнесу. Діагностування техніко-економічного та фінан­сового стану можливе за умови забезпечення фактичною обліковою та іншими видами інформації про об'єкти і порівняння її з плановими показниками.

Складність предмету контролінга вимагає деталізації його окремих елементів та розмежування понять "контрольованість системи" та "контролінг":

Характеристика понять "контролінг" і "контрольованість системи"

Контролінг	Контрольованість системи
а) у структурному вираженні
планування; облік; аналіз; управління	не структурована
б) у технічному вираженні
інформаційна система, яка оперативно реагує на відхилення; технологія робіт (планова робота за строками, змістом, метою); бюджетна система управління за повними та частковими витратами; електронна обробка інформації	розробка норм контролю; співставлення фактичного і заданого рівня фірми виявлення відхилень; видача вказівок на усунення небажаних відхилень
г) орієнтація в часі
майбутнє	минуле

Контролінг виконує функцію внутрішнього контролю на підприємстві, визначає економічність роботи його окремих структурних підрозділів.

Контролінг здійснює сервісне обслуговування апарату управління, забезпечує інформацією, необхідною для прий­няття рішень.

Принципового значення набуває питання практич­ного застосування системи контролінга на підприємст­вах України. Перш за все постає питання, які підпри­ємства готові застосувати його методологію в найближ­чій перспективі. Вважаємо, що найбільш підготовлени­ми є великі підприємства з чисельністю персонала понад тисячу осіб. Це пояснюється складністю структури управ­лінського апарату і виробничого процесу на таких під­приємствах, великою кількістю факторів, що впливають на кінцеву мету підприємства, складністю комунікаційних зв'язків, необхідністю відстеження показників ефектив­ності роботи всередині підприємства і за його межами та іншими обставинами. На них вищий фаховий рівень пра­цівників управління, досить сильні комунікаційні зв'язки між окремими службами, розвинена система обліку. На цих підприємствах доцільно створювати спеціалізовані служби контролінга.

Другою групою господарюючих суб'єктів, де є умови для впровадження контролінга, є різного роду об'єднан­ня (концерни, асоціації, консорціуми, групи об'єднаних підприємств, спілки, міжнародні корпорації тощо). Мета окремих підприємств може не співпадати із загальною метою об'єднань, тому контролінг сприяє консолідації сил усіх учасників об'єднання на досягнення спільної мети.

Щодо третьої групи підприємств (з чисельністю працю­ючих 200-1000 чоловік), то в найближчому часі у них, за винятком деяких, немає перспектив для впровадження контролінга, оскільки відсутні передумови для цього (обчислювальна техніка, низький рівень підготовки бух­галтерів, відсутність методик).

На дрібних підприємствах повинні використовуватися звичайні форми контролю за використанням ресурсів у системі фінансового й управлінського обліку. Робота з планування, обліку, аналізу і контролю повинна прово­дитися головним бухгалтером разом з керівником, а це означає підвищення вимог щодо фахової підготовки бух­галтерів та підприємців. Підвищення кваліфікації здійс­нюється як державними, так і приватними навчальними закладами на договірній основі. Проблема підго­товки та перепідготовки кадрів економічного профілю повинна вирішуватися на основі програми стимулюван­ня розвитку малого і середнього бізнесу.