10 Загальне редагування

145

10.3. Естетичні норми

Крім перелічених вище юридичних та етичних, редактор завжди повинен врахо­вувати ще й естетичні норми редагування, іншими словами — норми прекрасного. Без дотримання таких норм будь-яке повідомлення, навіть і з найбільшою кількістю нової інформації, реципієнт може поминути як не варте уваги. Норми прекрасного стосуються не лише образних повідомлень, а й образно-понятійних та виключно понятійних. Так, композиція наукової монографії також повинна відповідати критеріям прекрасного, які тут можуть виявлятися, зокрема, у симетричності, паралелізмі, дотриманні правил поділу (див. розділ 12.1.5) тощо.

Норми прекрасного малодосліджені, а тому рідко можуть бути формально описані, внаслідок чого оцінку їх дотримання часто здійснюють лише експерти. Проте існують і такі естетичні норми, які мають формальний опис, а тому ними без перешкод може користуватися будь-який редактор. Перелічимо основні з них.

• Співвідношення розмірів сторін друкованої продукції (наприклад, сторінок чи ілюстрацій) повинно бути 2:3 (згідно з правилом "золотого перерізу")¹. Для порівняння вкажемо, що на американському континенті таке співвідношення є 3:5², а в Німеччині воно наближається до 4:5. Коли виникає потреба відхилитися від цих співвідношень, слід користуватися їх готовими варіантами (так званими модульними сітками) або законами пропорційності³.

• У готових візуальних продуктах ЗМІ (друкованій продукції, телепрограмах) компоненти в оптичному центрі⁴ площини (сторінки чи екрана) найбільше привертають увагу реципієнтів.

З цього випливає два наслідки: а) найважливіше повідомлення (найважливіша його частина) повинно бути розташоване в оптичному центрі площини (і ніколи — в кутах площини); б) коли в оптичному центрі розташовані маловажливі компоненти, то їх слід перемістити за межі оптичного центру, тобто на периферію площини.

• Ілюстрації для повідомлення повинні бути виконані або доповнювальними кольо­рами (доповнювальні — це ті, які гармонують між собою), або нюансними (різними відтінками одного кольору).

Різниця в насиченості між відтінками одного кольору, що потрібна для однозначного їх розрізнювання реципієнтами, подана в довідниках із кольорознавства⁵. До числа доповнювальних кольорів належать⁶:

1 Гончарова н. Композиция и архитектоника книги. М.: Книга, 1977. С. 39.

² ВазкеПе Р.К., 8І880Г5 12., Вгоок8 В.8. ТЬе Аті ої* Е<Шіп£. 5-іН есі. Иеш Уогк, Ьопсіоп: Мастіїїап РиЬ1І8піп§ Сотрапу, Соїііег Мастіїїап РиЬІізЬегз, 1992. 520 р.

³ Чихольд Я. Облик книги: Избранньїе статьи о книжном оформлений. М.: Книга, 1980; Шульц Д. Зстетические критерии типизации изданий. М.: Книга, 1982.

⁴ Оптичний центр — це точка на площині, яка визначається правилом "золотого перерізу", тобто розташована симетрично відносно лівої та правої сторін і на 1/3 висоти площини.

⁵ Татиев Д. П. Художественно-живописньїе и печатньїе краски. М.: Книга, 1969.

⁶ Ивенс Р. М. Введение в теорию цвета. М.: Мир, 1964.

• синій та жовтогарячий;

• фіолетовий та жовтий;

• пурпуровий та жовтий;

• пурпуровий та зелений;

• синій та зеленувато-жовтий;

• блакитний та червоний;

• червоний, жовтий та синій;

• пурпуровий, жовтий та блакитний;

• червоний, зелений та синій;

• жовтий, жовтогарячий та фіолетовий.

Існують і деякі інші менш вживані комбінації доповнювальних кольорів.

• Емоції, викликані текстом повідомлення, не повинні контрастувати з його колористичним оформленням.

Як інтуїтивно зафіксував Й, Ґете (ці характеристики ніхто не заперечив і дотепер), комбінація синього і жовтого кольорів створює відчуття буденності, жовтого і пурпуро­вого — пишноти, фіолетового і жовтогарячого — піднесеності, жовтого і зеленого — вульгарності, синього і зеленого — грубості, простакуватості¹. Певні емоції викликають також білий та чорний кольори (так, якщо видання має кольорове оформлення, певні відтінки чорного кольору сприймають як трагічні, скорботні). Тому, навіть незважаючи на наявність у виданні кольорового оформлення, тексти некрологів не слід подавати червоним чи зеленим кольором. Редактор повинен також пам'ятати, що чорний та білий кольори мають різне значення для представників білої, чорної та жовтої рас.

• Тип гарнітури, яким набрано текст, повинен гармоніювати з його стильовими особливостями, а також стилем виконання ілюстрацій.

Приклад. Не слід вибирати для конструювання художнього оформлення романів XIII ст. рублену гарнітуру і поєднувати її з ілюстраціями, виконаними в стилі кубізму.

• У межах одного повідомлення не слід використовувати більше ніж три гарнітури й чотири накреслення (товсте, курсивне, підкреслене та колірне). Число різних кеглів не повинно бути більшим п'яти—дев'яти (залежно від віку реципієнтів та композиції повідомлення).

• Повідомлення невеликого обсягу (кілька речень) можна подавати будь-якою парою контрастних кольорів; використовувати суміжні кольори для повідомлень невеликого обсягу слід якомога менше. Збільшення обсягу повідомлення ви­магає, щоби його текст подавали чорними літерами на білому тлі.

Вказані обмеження викликані тим, що деякі комбінації кольорів дуже швидко стомлюють реципієнтів (наприклад, білі чи зелені літери на червоному тлі).

Цією нормою треба користуватися під час опрацювання рекламних повідомлень, які часто подають кольоровими літерами на кольоровому тлі (обсяг тексту в таких повідом­леннях не повинен перевищувати кількох речень).

• У повідомленнях не слід використовувати компоненти, які в суспільстві переважно визнають вульгарними чи потворними.