14.3. Норми запам'ятовування повідомлень 14.3.1. Пам'ять, її види і механізми

Пам'ять — це психічні процеси закріплення, збереження, відтворення та забування інформації.

¹ ЬеЛоп Ь. А., Уаіуаіпс Ь. Мазіегіп^ Р§успо1о§у. Зсі есі. Возіоп; Ьопсіоп; Зусіпеу; Тогопіо: АПуп апсі Васоп, Іпс, 1988. Р. 329.

² Ра^ Т., Веікіп С. 3. СЬіШ рзусо1о§у. Ие\у Уогк: МсСга\у-НШ РиЬІізЬіпе Сотрапу, 1989. Р. 377.

3 Дані для наступних вікових груп у літературі не наводять.

4 Справочник по инжснсрной психологии. М.: Машиностроенис, 1982. С. 85.

За тривалістю збереження виділяють три види пам'яті: сенсорна, короткочасова і довгочасова. Кожен із цих видів визначають за обсягом опрацьованої інформації і часом, який інформація може там зберігатися.

Опрацювання інформації в пам'яті реципієнта відбувається в певній послідовності. Через аналізатори (зорові, слухові тощо) інформація (відображені образи) потрапляє в сенсорну пам'ять. Тут вона зберігається як образ (зоровий, слуховий тощо) не довше 1 с. Потім інформація пересилається в короткочасову пам'ять. її обсяг становить 7±2 об'єкти, а час зберігання інформації досягає 10—15 хв.¹ Далі, якщо інформація для реципієнта є цінною, вона пересилається в довгочасову пам'ять. Обсяг цієї частини пам'яті є надзвичайно великим, а час зберігання інформації може становити хвилини, години, дні, місяці, роки чи десятиліття.

Крім того, розрізняють ще такі види пам'яті:

— залежно від змісту: вербальну, образну, емоційну та рухову,

• залежно від застосування вольових зусиль: мимовільну (не вимагає вольових зусиль реципієнта) та довільну (можлива лише внаслідок вольових зусиль реципієнта);

• залежно від ступеня розуміння матеріалу: механічну (без розуміння реципієнтом суті інформації) та логічну (з розумінням реципієнтом суті інформації).

Реципієнти можуть суттєво відрізнятися за характеристиками своєї пам'яті. На ці відмінності вирішально впливають, по-перше, вік, а, по-друге, індивідуальні особливості кожного з них.

14.3.2. Нормування обсягу інформації

Як було з'ясовано, будь-яке повідомлення, щоби потрапити в довгочасову пам'ять реципієнта, наче крізь вушко голки, повинно пройти через сенсорну та короткочасову пам'ять. Оскільки обсяг короткочасової пам'яті становить, як вказано вище, 7±2 об'єкти, то це означає, що все повідомлення повинно бути поділене на сегменти саме такого обсягу.

Приклад. Середня довжина слова найчастіше перебуває в межах 7±2 літери. Середня довжина простого речення також найчастіше перебуває в межах 7±2 слова.

• Довжина лінгвістичних одиниць (слів та речень) у повідомленні в середньому не повинна перевищувати 7±2 елементи.

Отже, контролюючи повідомлення, редактор повинен доводити до мінімуму кількість слів довжиною 15—25 літер, а також, якщо прості речення мають більше 15 слів, скорочувати їх.

Проте контроль обсягу повідомлень не вичерпується лише цією нормою. Річ у тому, що деякі складнопідрядні речення² вимагають так званої стекової організації пам'яті.

Приклад. Подамо зразок речення, для сприймання якого потрібна стекова пам'ять, що перевищує середній обсяг: У саду, де між деревами стояла стодола, що нагадувала саму хату, яка була ось тут, поруч, між деревами, які так звабливо шаруділи зеленим листям, що вже де-не-де починало опадати на землю, яка все ще була теплою від сонячних променів, посланих вечірнім, яскраво-рожевим сонцем, що поволі ховалося за хмари, які торкалися вершечків дерев, Іван зірвав яблуко.

Приклад. Аналогічним за синтаксичною будовою є фрагмент відомого англійського вірша, перекладеного російською мовою С. Я. Маршаком:

...Вот два петуха,

Которие будят того пастуха,

Которьій бранится с коровницей строгою,

Которая доит корову безрогую,