8.5. Класифікація методів виправлення

Стосовно класифікації методів виправлення у вітчизняній літературі існує пів­столітня традиція, розпочата ще в середині 40-х років³. Згідно з нею виділяють такі методи виправлення: вичитування, скорочення, опрацювання і перероблення. Така класифікація без будь-яких змін увійшла до всіх сучасних підручників з редагування.

Проте, аналізуючи цю класифікацію, бачимо, що вона має принаймні два суттєві недоліки: 1) описує виправлення лише на верхніх (макро-) рівнях, ігноруючи при цьому виправлення на нижніх (мікро-) рівнях повідомлення (наприклад, вона не задає методу, яким слід виправити помилку в слові деректор); 2) узаконює перехрещення всіх чотирьох видів виправлень (наприклад, скорочення можна використовувати і під час вичитування, і опрацювання, і перероблення). Тому таку класифікацію методів виправлення відкидаємо як неприйнятну і пропонуємо іншу.

1 Словник власних імен людей. 3-є вид. К.: Наукова думка, 1967. 112 с.

2 Скороходько 3. Ф. Семантические сети и автоматическая обработка текста. К.: Наукова думка, 1983. 218 с.

3 Бьілинский к. И. Основи и техника литературной правки. М.-л., 1945. С. 25—28.

Найперше класифікуємо виправлення з позиції варіантності. Як наслідок, отримаємо такі види виправлень:

— однозначні, коли можливий лише один варіант виправлення (наприклад, у слові опрішок можливий єдиний узгоджений з нормою варіант — шляхом заміни / на и);

—неоднозначні, коли кількість варіантів виправлення дорівнює якомусь конкретному числу п [наприклад, коли в рукописі надто часто вживають слово тато і виникає потреба замінити його синонімом, то кількість таких виправлень є фіксована—це слова-синоніми батько, неньо, отець (п = 3)];

— багатозначні, коли кількість варіантів виправлення взагалі не може бути оцінена конкретним числом (наприклад, коли в уривку повідомлення є стільки відхилень, що його варто просто повністю переписати).

Якщо виправлення однозначних відхилень є нетворчим, неоднозначних — напів-творчим, то багатозначних — тільки творчим.

Враховуючи, що кожне виправлення можна описати як операцію видалення і вставлення (див. розділ 7.5), і використовуючи послідовно різні основи класифікації, подамо таку основну класифікацію методів виправлення повідомлення:

1) формалізовані (нетворчї) виправлення:

• переставлення компонетів;

• видалення компонентів;

—заміна одних компонентів іншими;

• вставлення (додавання) нових компонентів;

• спеціальні виправлення, які стосуються переважно нетекстових компонентів;

2) неформалізовані (творчі) виправлення:

• скорочення,

• опрацювання,

• перероблення.

Перелічені методи охоплюють усі рівні повідомлення.

Проілюструємо співвідношення формалізованих і неформалізованих методів виправлення.

Приклад. На виправлення надійшло слово з помилкою — мома. У цьому випадку формалізоване виправлення буде полягати в тому, щоби замінити літеру о на а. Неформалізоване ж виправлення буде полягати в заміні цілого слова мома на інше ціле слово — мати, матуся, матусенька, неня, ненька і т. д.

Крім такого поділу, методи виправлення обов'язково слід класифікувати за ступенем об'єктивної бажаності їх застосування (табл. 8-1). У цій таблиці максимально високий бал (7) має метод, який варто використовувати найчастіше, а мінімально низький (1) — метод, який варто використовувати найрідше.