1 Фитиалов с. Я. Формальньїс грамматики. Ленинград: Изд-во лгу им. А. А. Жданова, 1984. 100 с; Стоцкий 3. Д. Злементьі теории формальньїх грамматик / Препринт. М.: винити, 1980. 68 с.

<прикметник>.

Крім того, є правила, за яким можна здійснювати підстановки й отримувати з первинних структур похідні:

<іменник> ::= <прикметник> <іменник>\ <прикметник>::4= <прикметник> <прикметник> (^3); <прикметний::- <вказівний займенник> <прикметник>

Перше правило означає, що перед будь-яким іменником можна ставити прикметник; друге, — що замість одного можна послідовно підставити один, два, три¹, але не більше прикметників; третє, — що перед будь-яким прикметником можна поставити вказівний займенник. Таких правил, як

<вказівний займенник> <прикметник>::- <вказівний займенник> <дієприслівниковий зворот> <прикметник>

<вказівний займенник> <іменник>::= <вказівний займенник> дієприслівниковий зворот> <іменник>

у нормативній базі нема. Контролюючи на основі такої нормативної бази запропонований фрагмент речення, можна виявити, що: а) така синтаксична структура речення в українській мові не передбачена, а, отже, є помилковою; б) кількість однорідних прикметників перевищує задане нормою число "три", а, отже, також є помилковою (використано п'ять прикметників підряд). До речі, контролювати кількість прикметників можна не лише структурними, а й параметричними методами.

Приклад. Необхідно відредагувати речення: Проаналізуємо зроблені зауваження автором проекту. Побудова дерева синтаксичних залежностей між його словами показує, що воно має непроективну структуру, тобто дуги, які описують синтаксичну підпорядкованість слів, перехрещуються (рис. 8-1а). Проте згідно з нормами ці дуги не можуть перехрещуватися². Отже, в реченні є помилка. Для порівняння подамо те ж речення, що має проективну структуру

(рис. 8-16, 8-1в).

У У У У

Проаналізуємо зроблені зауваження автором проекту.

а

у у у І у

Проаналізуємо зауваження, зроблені автором проекту.

б

У У У У

Проаналізуємо зроблені автором проекту зауваження.

в

1 Число "три" вибрано умовно.

2 Такі структури цілком допустимі в поезії.

Рис. 8-1. Синтаксична структура речення: а — непроективна; б — проективна; в — проективна

Приклад. На редагування надійшла таблиця, в якій є така головка:

Проведення контролю можливості генерування з правил нормативної бази такої структури головки таблиці показує, що вона не може бути отримана (на кожному наступному кроці поділу дані можна тільки розщеплювати, але не об'єднувати, результат поділу рубрик повинен вкладатися в структуру деревовидного ієрархічного графа). Згідно з правилами структура головки таблиці може мати лише такий вигляд:

Запропонований автором компонент видання може, проте, бути таблицеподібною формою.

8.4.5. Аналітичні методи

Аналітичні методи контролю полягають у тому, що над математичними та логічними компонентами повідомлення (цифровими даними, поняттями, умовисновками, дове­деннями) виконують обчислення (відповідно математичні або логічні) й порівнюють їх із даними, прямо чи опосередковано зафіксованими в цьому повідомленні або опублі­кованими в довідниках. Якщо результат аналітичного опрацювання компонентів повідомлення не тотожний цим даним, то в компонентах є помилка.

Під час проведення контролю аналітичними методами редактор повинен уміти виділити з повідомлення математичні й логічні компоненти, а також користуватися різними методами математичних і логічних обчислень.

Математичні методи. Перелічимо та проілюструємо основні математичні методи контролю повідомлень.

Метод арифметичних підрахунків. Передбачає, що над цифровими даними в повідомленні виконують арифметичні дії, а отриманий результат перевіряють на тотожність даним повідомлення чи довідників. Вибрати спосіб — алгоритм — підрахунку (на основі самого повідомлення або власного запасу знань) редактор повинен самостійно.

Приклад. На етикетці харчового продукту написано: ...складається з 56,7% білків, 26,5% вуглеводів і 18,8% жирів. Сума відсоткового складу білків, вуглеводів та жирів, як відомо, повинна становити 100%. Перевіримо подані в повідомленні дані: 56,7% + 26,5% + 18,8% = = 102,0%. Отже, оскільки теоретично очікуваний результат (100%) не тотожний отриманому (102,0%), то в наведеному фрагменті є помилка.

Метод функціональних залежностей. Полягає в тому, що на основі відомої редакторові функції та області її визначення підраховують значення цієї функції, а далі порівнюють його з тим, яке є в повідомленні.

Приклад. У звіті про спортивні змагання написано: ...У змаганнях зі стрільби з дрібнокаліберної рушниці Г. Кузьменко набрав 486 очок і став переможцем змагань. Друге і третє місце зайняли В. Івченко та Б. Стальський, що набрали відповідно 495 і 483 очок. Функція для контролю такого фрагмента редакторові повинна бути відомою (перше місце посідає той, хто набрав найбільшу кількість очок). її застосування щодо цього фрагмента показує, що в уривку є помилка: або в прізвищі переможця, або в кількості очок, які набрав В. Івченко.

Методранжування даних. Полягає в тому, що наведені дані (ряди) упорядковують (ранжують) за іншим принципом, ніж це зроблено в повідомленні, а далі контролюють правильність заповнення упорядкованого ряду.

Приклад. У повідомленні написано: ...За останні десять років — з 1985 по 1995 р. — чемпіонами області з бальних танців були В. Прохоренко та І. Мінченко (1987, 1993 р.), С. Герасим та Р. Павлів (1985, 1986, 1992 р.), К. Стешенко та О. Караїм (1989 р.), В. Кудрявцев таМ. Білецька (1991,1987 р.), О. Дзюбак таХ. Мавська (1988), С. Колісниченко та В. Домбровська (1994,1995 р.). Проранжуємо ці дані не за парами, як у повідомленні, а за іншою ознакою — роками:

• 1985 — С. Герасим та Р. Павлів;

• 1986 — С. Герасим та Р. Павлів;

• 1987 — В. Прохоренко та І. Мінченко; Кудрявцев та М. Білецька;

• 1988 — О. Дзюбак та X. Мавська;

• 1989 — К. Стешенко та О. Караїм;

• 1990 — ?

• 1991 — В. Кудрявцев та М. Білецька;

• 1992 — С. Герасим та Р. Павлів;

• 1993 — В. Прохоренко та І. Мінченко;

• 1994 — С. Колісниченко та В. Домбровська;

• 1995 — С. Колісниченко та В. Домбровська.

Як свідчать отримані результати, в 1987 р. виявилися одночасно дві пари переможців, що сумнівно, а переможець 1990 р. не вказаний взагалі. Отже, у повідомленні є помилка.

Логічні методи. Тепер покажемо можливість застосування аналітичних методів щодо одиниць логіки, зокрема полісилогізмів.

Приклад. На редагування надійшов уривок повідомлення: В однієї єгиптянки крокодил украв дитину; жінка попросила крокодила не їсти дитину, а повернути їй. На це крокодил відповів жінці: "Я поверну тобі дитину, а не з їм тоді й лише тоді, коли ти відгадаєш, що я з нею зроблю: з їм чи не з'їм?" На це єгиптянка відповіла: "Звичайно, крокодиле, ти не віддаси мені дитину, а з їси ЇГ. Крокодил задумався: як він повинен учинити, щоби дотримати слова?¹ [Далі у повідомленні йде опис рішення цієї задачі крокодилом 1. Контроль таких складних полісилогізмів найкраще здійснювати за методикою, описаною в роботі А. Гжегорчика². Ця методика контролю передбачає, що розглядають усі можливі комбінації істинності суджень (істинні судження позначають "1", а хибні "0"), записують їх у вигляді ланцюжка суджень, об'єднаних логічними операторами, а далі за правилами логічних перетворень і на підставі готових таблиць істинності суджень здійснюють розрахунок отриманих записів. Виконання таких дій іноді вимагає від автора спеціальних знань та навичок із логіки.

* * *

Вище подано досить прості приклади виявлення математичних і логічних структур, а також методи їх обчислень. У реальних повідомленнях вони, як правило, бувають і складнішими, і більшого обсягу.