1 Мучник б. С. Человек и текст. М.: Книга, 1985.

Зі сказаного однозначно випливає важливий висновок: нормативна база системи редагування повинна бути принципово відкритою, тобто передбачати можливість додавання до неї в будь-який момент нових чи видалення зайвих норм.

6.4. Основна суперечність нормативної бази

Часто перед нормативною базою ставлять вимогу щодо її несуперечливості. Це означає, що вона не повинна включати норми, які суперечать одна одній. Чи можливе створення на основі такої несуперечливої нормативної бази абсолютно безпомилкових повідомлень? Поміркуємо на цю тему.

Існування самого поняття "відредаговане повідомлення", як випливає з розділу 4.7, передбачає, що, по-перше, існує модель редагування, до якої входить мова, нормативна база, методи і правила редагування, і, по-друге, авторське повідомлення, опрацьоване цією моделлю. Результатом такого опрацювання повинно бути повідомлення, правильне з точки зору використаної нормативної бази, тобто таке, в якому нема жодної помилки. Спробуємо визначити, чи можливо це.

Приклад. Припустімо, що на основі якоїсь моделі редагування 5 отримано відредаговане повідомлення, в якому нема помилок. Тепер розглянемо нормативну базу цієї системи. Вона складається, зокрема, із множини норм А (А = {а_{, а₂, а, ... а)) — наприклад, словоформ орфографічного словника — і правил редагування С (С = \с_г с_г с₃...с_т}). У множині С обов'язково є, наприклад, таке правило с._% котре встановлює, що коли словоформа тексту зафіксована в словнику, то вона правильна, а коли ні — помилкова. Тоді, наприклад, у відредагованому на основі такої системи редагування повідомленні буде і слово клавіш, і слово клавіша}, що небажано з точки зору його уніфікованості (уніфікованість тексту — також одна з вимог нормативної бази). Щоб усунути наявність паралельних форм, уведемо в базу ще одну норму а_п+п яка встановлює, що в одному тексті слід використовувати тільки якийсь один варіант словоформи. Однак, якщо тепер на основі модифікованої редакційнії системи 5' опрацьовуватимуть підручник орфографії, де прикладами будуть одночасно ці дві словоформи, то одна з них до відповідного правила а_п+} виявиться помилковою, хоча насправді це не так, оскільки обидві словоформи в цій ситуації є правильними. Тому, щоби знову отримати правильно відредагований текст, необхідно ввести нову норму а (встановимо, що норми а_п+) слід дотримуватися в усіх видах літератури, крім підручників орфографії та словників). У результаті отримаємо модель редагування 5". Однак тоді відповідно до норми а_п+2 така система виявить, що в цьому абзаці є помилки, хоча це невірно.

Цей приклад стосується рівня графем. Ще очевидніша наявність таких ситуацій на рівнях морфем, слів, словосполучень і т. д., де паралельних конструкцій значно більше. Отже, принципово неможливо отримати абсолютно безпомилковий текст. Оскільки неможливо отримати абсолютно безпомилковий текст, випливає ще один висновок: неможливо створити модель редагування, яка усувала б з тексту абсолютно всі помилки.

Подібні суперечності в науці зараховують до числа парадоксів. Називатимемо виявлену суперечність основним парадоксом теорії редагування.