2 Хоменко і. В. Логіка — юристам. К.: Четверта хвиля, 1997. С. 182.

• агент норми (той, хто встановив норму; наприклад, суспільство, Національна Академія Наук, Книжкова палата, Держстандарт, дослідники редагування тощо);

• адресат норми (виконавець норми; наприклад, автор, редактор, конструктор, художник);

• зміст норми (дія, яку повинні або не повинні виконати; наприклад, повинні чи не повинні виправити текст);

• характер норми (норма зобов'язує, дозволяє, забороняє виконання певної дії; наприклад, норми зобов'язують подавати вихідні відомості, дозволяють поміщати в деяких виданнях покажчики, забороняють вживати деякі неевфонічні слова);

6*

83

• умови норми (обставини, за яких повинна або не повинна виконуватися певна дія; наприклад, умовою заміни прийменників^ на в є лівосторонній та правосторонній контекст — наявність голосних чи приголосних літер у сусідніх до прийменника словах);

• санкції (можливі наслідки невиконання певної норми; наприклад, через непра­вильне визначення читацької адреси реципієнти можуть або не зрозуміти повідомлення, або воно може бути для них нецікавим).

Наявність такої структури норм вимагає вироблення єдиного спільного підходу до всіх норм редагування незалежно від їх специфіки.

Види нормативних баз. Норми редагування досліджені й каталогізовані поки що не в повному обсязі. Навіть у довідковій та навчальній літературі часто нема вичерпних переліків груп норм, що їх повинні контролювати редактори. Особлива трудність каталогізації норм редагування полягає в тому, що частина з них взагалі ніде не зафіксована.

У ЗМІ виділимо нормативні бази: а) конкретних видань; б) конкретних ЗМІ; в) об'єднану нормативну базу всіх ЗМІ, що функціонують у конкретний час у конкретному суспільстві (нормативну базу суспільства).

6.2. Загальні норми (постулати)

У літературі з редагування постулати явно не наводять, хоча під час опрацювання повідомлень ними завжди користуються. Думаємо, що їх фіксація дасть змогу краще усвідомити особливості редагування.

Перелічимо постулати, які, на нашу думку, повинні бути прийняті в редагуванні¹.

• Повідомлення обов'язково повинно містити нову для реципієнта інформацію.

• Повідомлення повинно мати визначену модальність.

• Повідомлення повинно бути адаптоване до часу, місця і ситуації, в яких його сприйматиме реципієнт.

• Автор повинен використовувати мову й значення слів, відомі реципієнтам.

• Повідомлення повинно бути адаптоване до тезауруса реципієнта.

• У повідомленні повинні бути реалізовані механізми тільки сприймання інформації реципієнтом.

• У повідомленні повинні бути реалізовані засоби, що змушують реципієнта його сприймати.

• Повідомлення повинно бути захищене від потрапляння у нього шумів.

• У повідомленні повинні бути дотримані норми, прийняті в конкретний час у конкретному суспільстві.

Крім цих постулатів, які безпосередньо випливають з аксіом редагування, до їх числа слід додати ще одну.

1 Тут вказано лише один з можливих варіантів таких постулатів. Очевидно, що їх набір та формулювання допускають уточнення.

• Будь-яку загальну (постулат) чи конкретну норму можна порушити, якщо це веде до поставленої мети.