1 Продуктивність сприймання — це максимально можлива кількість об'єктів чи явищ, які людина може сприйняти за одиницю часу.

2 Обсяг сприймання — це максимальна кількість об'єктів чи явищ, яку може сприймати людина за відрізок часу, що не допускає руху очей для перелічування предметів.

³ Кузнсцов О. А. Хромов Л. Н. Тсхника бистрого чтения. М.: Книга, 1977. С. 4. Згідно зі стандартом США продуктивність сприймання друкованого тексту для молодших школярів повинна становити 80— 158 слів/хв, для середніх школярів — 175—204, для старших школярів — 214—250, для студентів — 250— 280, для спеціалістів — 340—620 слів/хв (там же, с. ЗО).

⁴ Цей параметр вирахуваний нами на основі даних про максимальну кількість усномовних слів (Кузнецов О. А. Хромов Л. Н. Тсхника бьістрого чтения. М.: Книга, 1977. С. 40) та даних про повну відповідність між швидкістю читання та швидкістю внутрішньої мови (там же). Екстремальні значення швидкості внутрішньої мови — 80 і 150 слів/хв (за іншими даними — до 200 слів/хв (Психологія. К.: Радянська школа, 1968. С. 168)).

Що стосується нетермінованих повідомлень, то контролювати швидкість їх передачі нема потреби, оскільки час для їх сприймання встановлює сам реципієнт. Особливості сприймання нетермінованих повідомлень (читання) такі. Читання здійснюють за рахунок рухів очей уздовж рядка (прогресивних — уперед і регресивних — назад) та пауз, під час яких і здійснюється процес сприймання. У середньому в рядку довжиною 8 см здійснюють 5 пауз, а в рядку довжиною 12 см — 8 пауз¹. Тривалість пауз у 15—20 разів більша, ніж рухів очей. За час 0,1—0,2 с реципієнт може сприйняти 4—5 літер, які не утворюють слово, і до 20 літер, які утворюють слово. У більшості реципієнтів читання супроводжується внутрішнім мовленням ("читанням про себе"). Таке внутрішнє мовлення затримується порівняно з рухами очей на час, який потрібен реципієнтові для сприймання у середньому 16 літер².

14.1.2. Психолінгвістичні механізми сприймання

Опрацьовуючи повідомлення, редактор повинен враховувати, що в народів, які належать до різних культур, сприймання тексту відбувається по-різному: у європей­ській культурі — зліва направо; у культурі народів Близького і Центрального Сходу — справа наліво; у народів культур Далекого Сходу (Китай, Японія та Корея) — згори вниз). Такі відмінності викликані різними стереотипами сприймання текстів (горизонтальним чи вертикальним, зліва направо чи справа наліво).

Отже, редактор, що працює в Україні, тобто в межах європейської культури, повинен враховувати механізм сприймання, згідно з яким повідомлення сприймають зліва направо.

• Усі найважливіші елементи повідомлення (найновіші, найцінніші) слід розта­шовувати у його лівій частині.

Лінгвістичні механізми породження (генерування) і сприймання повідомлень є різними. Незважаючи на це, окремі з них можуть бути ідентичними. Проте редактор, як зазначалося в розділі 6.2, повинен використовувати в повідомленні лише механізми сприймання.

Відмінність у механізмах проявляється переважно в тих ситуаціях, коли лінгвістична одиниця певного рівня виявляє омонімію.

Приклад Припустімо, автор ужив у повідомленні речення Лист матері прийшов вчасно, де слово лист керує давальним відмінком однини. На відміну від автора реципієнт може сприйняти слово лист як таке, що керує не давальним, а родовим відмінком (таке сприйняття буде первинним). Так трапиться помилка, яку реципієнт виявить лише після завершення сприймання всього речення, а, можливо, після сприймання ще кількох наступних речень. Як наслідок, реципієнт буде змушений вдруге повернутися до цього речення, щоби сприйняти його вже за іншим — авторським — механізмом. Таке сприймання є остаточним. Суперечність між первинним і остаточним сприйняттям вказує на існування в повідомленні психолінгвістичної помилки.

Відмінність між первинним і остаточним сприйняттям через необхідність регресивних рухів очей веде до зниження середньої швидкості сприймання повідомлення. Тому редак­тор у подібних ситуаціях повинен так виправляти текст, щоби суперечність між первинним і остаточним сприйняттям зникла, а, отже, швидкість сприймання стала максимальною.

¹ У людей, які займаються опрацюванням повідомлень (коректорів, редакторів), кількість пауз є значно більшою (наприклад, у коректорів у середньому вона більша утричі) (Психологія. К.: Радянська школа, 1968. С. 168).