1 Розенталь д. 3. Управленис в русском язьікс. М.: Книга, 1986. 300 с.

2 Подамо приклади неповної семантичної синонімії: ...Боротьба з гітлерівцями проти більшовизму...; ...Із тканини на сукенку пошили спідницю... (порівн. З прикладами в основному тексті).

Випадки, коли такі прийменники є обов'язковими, перелічено в додатку 14. Вибір типу словосполучень. Словосполучення у текстах за частотами посідають у ранговому списку такі позиції:

• вербально-субстантивні — 20,1 %;

• субстантивно-ад'єктивні —17,7%;

• субстантивно-субстантивні —14,9%;

• субстантивно-вербальні —12,1%;

• вербально-адвербіальні — 6,8%;

—субстантивно-прономінальні — 5,7%;

• прономінально-вербальні — 4,8%;

• вербально-прономінальні — 4,6%.

Решта 28 типів словосполучень становлять лише 13,3%.

Враховуючи такі кількісні характеристики словосполучень, редактор повинен обмежуватися або лише цими високочастотними типами словосполучень, або дозволяти вживати і низькочастотні, виходячи зі ступеня підготованості читача.

* * *

• У публіцистичному і художньому видах повідомлень при передачі на письмі усної мови допустимі відхилення від перелічених норм.

13.5. Норми для рівня речень

Речення — це множина словосполучень, серед яких одне має зв ⁹язок координації, а решта — інші види синтаксичних зв'язків.

13.5.1. Порядок слів у реченні

Виділяють порядок слів у реченнях у мові, тобто поза контекстом, а також у мовленні та повідомленнях, тобто в контексті.

У мові розрізняють порядок слів основний (в оповідних реченнях) та модальний (в питальних, спонукальних, окличних та умовних реченнях).

• У мові основний порядок слів повинен відповідати такій послідовності:

ТЬА_]5А₂В_] УВ₂ [А_{ 0₂ А₂] А_х О_х А₂ [А_х 0₂ А₂]₉ де Т — обставина часу, виражена прислівником, іменником у непрямому

відмінку чи навіть підрядним реченням часу; Ь — обставина місця, виражена прислівником, іменником у непрямому

відмінку чи навіть підрядним реченням місця; А₁ — узгоджене означення; А₂ — неузгоджене означення; £ — суб'єкт дії (підмет); V — присудок;

£>₁ — обставина, виражена прислівником способу дії; Д — обставина, виражена неприслівником способу дії; О_х — об'єкт дії (прямий додаток); 0₂ — непрямий додаток.

Квадратними дужками виділена група непрямого додатка, позиція якого може змінюватися залежно від його морфологічної форми (наприклад, якщо непрямий додаток стоїть у давальному відмінку, то він повинен стояти перед прямим додатком, а коли ні, — то після).

• У мові в питальних, спонукальних й окличних реченнях основний порядок слів трансформують: присудок ставлять перед підметом і, крім того, в питальних реченнях у першу позицію додають питальне слово, а в окличних — частку хай, нехай.

• У мові в умовних реченнях спершу вказують умову, а лише тоді — дію, яка відбувається за цієї умови.

• У мові звертання завжди повинні стояти в першій позиції речення.

• У мові вставні слова повинні стояти перед початком речення, якщо вони стосуються цілого речення, або перед тим членом речення, якого вони стосуються.

• У мові дієприслівникові звороти повинні передувати головному реченню у тих випадках, коли: а) описувана ними дія передує вказаній присудком; б) описують причину дії, вказану присудком; в) описують умову дії, вказану присудком.

Порядок слів під час мовлення та в повідомленнях називають комунікативним. Комунікативний порядок слів є похідним, тобто таким, що утворений на основі порядку слів у мові, проте може як збігатися з ним, так і відхилятися від нього.

На комунікативний порядок слів у повідомленнях впливають: а) послідовність описуваних подій; б) темо-рематичне членування речення; в) тип мови (для одних мов цей порядок жорсткіший, для інших, як українська, — вільніший); г) інші фактори (широта ознаки, ієрархічна послідовність, емоційне виділення, розрізнення змісту тощо). Оскільки редактор завжди має справу з повідомленнями, то нижче будемо вести мову лише про комунікативний порядок слів.

• У повідомленнях заборонено змінювати порядок слів у реченнях, коли вони описують послідовність подій.

Приклад. ...Цей ансамбль вокалістів відвідав Миргород, Полтаву та Київ. Зміна порядку слів у такому реченні повідомлення недопустима, оскільки викличе в реципієнтів неправильну уяву про маршрут ансамблю.

• У повідомленнях основна і модальна структури порядку слів повинні бути трансформовані так, щоби на початку речення стояли ті слова, які містять відому (контекстну чи реципієнтську), а в кінці — ті, що містять нову (контекстну, реципієнтську чи суспільну) інформацію.

Таким чином, будь-який член речення, що містить відому інформацію, може бути переставлений в першу, а будь-який член речення, що містить нову інформацію, — в останню позицію.

• У повідомленні порядок слів у сусідніх реченнях повинен бути трансформований так, щоби забезпечити темо-рематичний зв'язок між реченнями.

Це означає, що в повідомленні внутрішня будова речень повинна забезпечувати вказаний нижче порядок чергування відомої та нової інформації:

[ВН\_Х, [ВН]₂, [ВН]₃...[ВН]_п. Тут квадратними дужками вказані речення, а літерами В — відома та Я— нова інфор­мація. Іншими словами, те, що в поточному реченні є новим, у наступному повинно стати відомом і т. д.

• У повідомленнях при однорідних означеннях ширшу ознаку ставлять перед вужчою.

Приклад. Нормативним є написання ...українські танцювальні колективи, але не ...танцювальні українські колективи.

• У повідомленнях однорідні члени речення, коли вони не задають послідовності подій, треба подавати згідно з їх ієрархічною підпорядкованістю.

Приклад. ...Школярі перелічили такі українські міста, назви яких починаються з лі­тери "/Г: Київ, Кіровоград, Коростень, Козелець, Ковирі. Можливим є й інший порядок: від Ковирі до Київ, але не впереміш.

• У повідомленнях члени речення, що їх емоційно виділяють, можна ставити у спеціально призначені для цього позиції—першу чи останню.

• Зміна порядку слів у реченні допустима, коли її використовують зі спеціальною метою.

Такий змінений порядок слів називають інверсією.

Скажімо, автор повідомлення хоче звернути особливу увагу реципієнта на конкретний член речення. При цьому слід обов'язково враховувати, що інверсія, крім атенційної, може виконувати ще три функції: синтаксичну, семантичну і стилістичну. Так, якщо в ре­ченні Зелені гори переставити означення (Гори зелені), то воно перетворюється на присудок. Переставивши в реченні П'ять гривень числівник (Гривень п'ять), змінюємо його семантику (в першому реченні мова йде про рівно п'ять гривень, а в другому — про приблизно п'ять гривень).

• Деякі види інверсій (наприклад, переставлення узгодженого означення у пост­позицію) дозволені лише в окремих видах повідомлень (художніх, особливо поетичних, і публіцистичних).

* * *

• В усіх інших випадках порядок слів у повідомленнях не регламентують.