1 У реальному світі закону тотожності протистоять постійні часові зміни в об'єктах; наявність двох несумісних властивостей в об'єктах веде до їх розвитку.

Проте, використовуючи описані вище норми, редактор повинен знати, що сфера їх застосування обмежується лише і виключно повідомленнями¹.1 навіть більше, застосування норм формальної логіки у видавничій практиці може наштовхнутися на нерозв'язні проблеми. Саме тому вище була показана можливість застосування у видавничій практиці норм імовірнісної логіки¹. Проте й апарат імовірнісної логіки іноді може виявитися недостатнім для контролю ситуацій у повідомленнях, пов'язаних із найрізноманітнішими змінами (часу, місця, відношення чи обставин). У таких випадках єдиним виходом із ситуації є застосування норм модальних логік, які виникли останнім часом: алетична², темпоральна (часова), епістемічна³, деонтична (логіка норм)⁴, логіка оцінок тощо.

Приклад. Іноді в повідомленнях описують об'єкт протягом тривалого відрізку часу. У такому випадку, звичайно ж, сам об'єкт може змінюватися, а, отже, може змінюватися його означення і навіть назва (так, у цьому столітті тричі змінювали назву найбільшого міста на Неві: Петроград, Ленінград, Санкт-Петербург). Крім того, залежно від конкретного моменту часу може змінюватися значення істинності тверджень (твердження чи теза доведення, що були істинними в момент часу 1,, можуть виявитися хибними в момент часу і₂) Тому редактор, опрацьовуючи повідомлення, де описують часові зміни, обов'язково повинен їх враховувати. В такому випадку доречним є використання часової логіки. В іншому випадку, якщо, для прикладу, редагують юридичну літературу, слід використовувати логіку норм.

Загалом, слід сказати, що можливість застосування норм модальних логік для редагування текстів повідомлень поки що практично не досліджена. Нині можна сформулювати лише одну з них.

1 Коли говорити про сфери використання формальної та ймовірнісної логік, то, на нашу думку, сферою використання формальної логіки є переважно понятійні повідомлення, а імовірнісної — образні.

2 В алетичній логіці використовують модальності необхідно, можливо, випадково.

3 В спістсмічній логіці використовують модальності знаю, вірю, вважаю, доведено, відомо, спростовано. Вони характеризують процес пізнання.

⁴ У деонтичній логіці використовують модальності дозволено, обов'язково, заборонено. Класичною галуззю застосування такої логіки є юриспруденція. До речі, й едитологія, як нормативна наука, також спирається на цей різновид модальної логіки.

• Зміни в модальностях тверджень і їх значеннях повинні бути вказані в повідомленні явно і з належними поясненнями.

ЛІНГВІСТИЧНІ НОРМИ РЕДАГУВАННЯ

Як зазначено вище (розділ 4.1), у людському суспільстві природна мова є єдиним універсальним засобом спілкування авторів з реципієнтами, тобто засобом передачі (но­сієм) інформації. Саме тому лінгвістичні норми порівняно з іншими досліджені й за­фіксовані особливо повно. Вони є, до речі, найчисельнішими.

У цьому розділі не будемо дублювати цілу низку довідкових і наукових видань, починаючи від елементарно простих і закінчуючи найскладнішими¹ , хоча і найпростіші (наприклад такі, як "Антисуржик"²) іноді можуть бути вкрай потрібні редакторові, щоби посилатися на них перед авторами з низьким рівнем лінгвістичних знань. Зосередимо увагу на іншому: а) затверджених нормативних довідниках, а також незатверджених довідкових чи наукових виданнях, що їх більшість редакторів-практиків схильна вважати нормативними; б) наявних розбіжностях у зафіксованих нормах; в) випадках, що допускають паралельні, дублетні чи варіантні форми; г) недосліджених і неунормованих досі лінгвістичних явищах; ґ) частотності вживання лінгвістичних одиниць та конструкцій.