11. Інвестиції у людський капітал
У відповідності з теорією людського капіталу, не конкуруючі групи існують у значній мірі внаслідок різних інвестицій у людський капітал. Інвестиції у людський капітал – будь-яка дія, яка підвищує фах і здібності (продуктивність праці) працівників.
Інвестиції, в загальному розумінні, це витрати в поточному часі, для того, щоб в майбутньому вони були багаторазово відшкодовані. Інвестиції у людський капітал існують трьох видів:
Витрати на освіту.
Витрати на охорону здоров’я.
Витрати на мобільність.
Згідно теорії людського капіталу, продуктивність праці і відповідна ринкова ціна трудових послуг (заробітна плата) визначаються в значній мірі тим, скільки окрема людина, її сім’я, чи інші суб’єкти вважають за необхідне інвестувати в освіту, охорону здоров’я, чи переміщення для пошуку робочих місць в іншій місцевості.
За допомогою теорії людського капіталу пояснюється, чому в країнах, де більше піклуються про розвиток людини, фахової її підготовки, зміцнення здоров’я, збільшення високопродуктивних місць, рівень життя суспільства вищий.
Лекція 10. Ціноутворення та використання ресурсів: рента, процент, прибуток
Мета вивчення теми: зрозуміти та засвоїти економічні форми доходу, що виникають з використання землі, капіталу, підприємницьких здібностей, їх сутність, механізм утворення, економічні функції.
Як уже було визначено в курсі «Політекономія», кожен вид ресурсів (земля, капітал, праця, підприємницькі здібності), що використовує суспільство у виробництві, є джерелом одержання певного доходу їх власниками. Це заробітна плата, рента, процент та прибуток. Те, що стосується заробітної плати, розглядалося у попередній темі. В цій темі з`ясовується рента, процент, прибуток як певні форми ціни якогось одного виду ресурсів.
1. Економічна рента
а) Економічна рента - ціна, яку сплачують за використання землі та інших природних ресурсів, пропозиція яких обмежена природою.
Унікальні умови пропозиції землі та інших природних ресурсів це їх фіксована кількість. З якою метою не використовували б землю, її пропозиція завжди абсолютно нееластична, що зображено на графіку 10-1.
Земля не має витрат виробництва. Це дар природи. Економіка країни має тільки певну кількість землі. Безперечно, цю землю можна зробити придатнішою для використання завдяки очищенню, дренажу, іригації. Проте, все це поліпшує тільки якість землі, а не збільшує її кількість. Навіть збільшення площі землі, що використовується, становить незначну частку загальної кількості землі і тому не суперечить основному аргументові.
б) Аналіз співвідношення попиту та пропозиції землі дає змогу з`ясувати наслідки цього явища. Для простоти припустимо, що, по-перше: вся земля має однакову родючість (продуктивність); по-друге: усі землі використовуються для виробництва лише одного виду продукції; по-третє: землю орендують на конкурентному ринку. За цих умов, фіксований характер пропозиції землі означає, що попит – єдиний реальний чинник, який визначає земельну ренту; пропозиція - пасивна.
Попит на землю є похідним. Його визначають наступні чинники:
ціна продукції, що вирощено на цій землі;
продуктивність цієї землі (яка частково залежить від кількості та якості ресурсів, у поєднанні з якими використовується земля);
ціни ресурсів, які поєднуються із землею.
Якщо на графіку 10-1 попит на землю зростає від D2 до D1 або зменшується від D2 до D3, то земельна рента буде змінюватися від R2 до R1 або R3. Кількість землі не змінюється і її пропозиція абсолютно нееластична. Якщо попит на землю незначний (D4) стосовно пропозиції, то земельна рента дорівнюватиме нулю. Земля, в цьому випадку, буде “безплатним благом”.
в) У протилежність абсолютній нееластичності землі та інших природних ресурсів, пропозиція праці, підприємницьких здібностей, капіталу має відносну еластичність. Сукупна пропозиція цих ресурсів не є сталою. Вища ціна спонукатиме домогосподарства пропонувати, а підприємства виробляти більшу кількість майнових ресурсів. Зниження ціни на майнові ресурси призведе до того, що підприємці будуть скорочувати їх виробництво. Тому крива пропозиції неземельних ресурсів висхідна, а це означає, що ціни, які платять за такі ресурси, виконують спонукальну функцію. Висока ціна стимулює збільшення пропозиції, а низька - спонукає її зменшення.
Рента не виконує жодної стимулюючої функції, бо сукупна пропозиція землі незмінна. Ренту можливо було б скасувати і це ніяк не позначилося б на виробничому потенціалі економіки. Тому ренту називають надлишком, тобто платою, яка не впливає на наявність землі в економіці.
г). У США критика на адресу рентних платежів свого часу прийняла форму руху за єдиний податок. Значну підтримку і високу активність у цьому русі дала книга Генрі Джорджа «Прогрес і бідність» (1879р.).
Прихильники цього руху відстоювали те, щоб рентний доход обкласти 100% податком, і щоб цей податок був єдиним державним податком. Вони вважали, що це не зменшило б пропозицію землі і виробничий потенціал економіки в цілому.
Генрі Джордж писав, що кількість населення зростає, а географічні межі країни – ні. Це призводить до того, що попит на продукти землі зростає, а тому зростає попит на землю і величина ренти. Доходи від зростання земельної ренти - це незароблені доходи землевласників і повинні повністю вилучатися через оподаткування і використовуватись на потреби всього суспільства. Точка зору Генрі Джорджа і прихильників його ідеї про оподаткування землі спиралася не тільки на ідею рівності і справедливості, а й на поняття ефективності. Будь-який податок на ресурс змінює розподіл ресурсу, а податок на землю цього не робить, тобто не змінює розподіл землі. Використання землі буде однаково вигідним як до оподаткування, так і після нього. Але землевласник може не здавати землю в оренду і таким чином вивести її з господарювання. В такому випадку він не буде отримувати ніякого доходу від використання землі.
Ідеї руху про єдиний податок на землю не набули практичного застосування тому, що:
Поточний рівень державних видатків такий, що єдиного податку на землю не вистачило б для їх покриття.
Більшість доходів надходить у вигляді процента, ренти, заробітної плати і прибутку. Практично було б дуже важко визначити, яку частку доходу становить економічна рента.
Питання про незароблені доходи значно ширше, ніж питання про землю і земельну власність, чимало інших груп людей, окрім землевласників, отримують «незароблені» доходи, які пов`язані зі зростанням економіки (доход з капіталу).
Упродовж певного історичного періоду, власник певної ділянки землі змінився, ймовірно, декілька разів. Навряд чи справедливо оподатковувати нинішніх власників, які заплатили конкурентну ринкову ціну за землю.
д). Досі припускалося, що всі земельні ділянки мають однакову продуктивність, проте насправді це не так:
земельні ділянки відрізняються своєю продуктивністю в залежності від їх родючості;
місцезнаходження ділянок теж значно впливає на відмінності у розмірі земельної ренти.
За інших рівних умов орендарі будуть сплачувати більше за одиницю землі, яка більш родюча і яка має більш вигідне місцезнаходження.
Різницю у земельній ренті в залежності від якісних відмінностей між земельними ділянками можна легко простежити на графіку 10-1. Земельна ділянка 1 - найпродуктивніша, що відображено положенням кривої D1 (за умови, що на всіх ділянках виробляється однаковий продукт і застосовуються однакові за кількістю і якістю інші ресурси). Земельна ділянка 4- найменш продуктивна, що показує крива D4. Економічна рента з ділянок 1,2,3, становитиме відповідно R1, R2, R3. При цьому різниця у розмірі ренти віддзеркалює відмінності у продуктивності трьох ділянок.
є). Досі припускалося, що землю використовують лише в одному напрямку. Проте, як відомо, вона зазвичай має альтернативні напрямки використання. Отже, хоча земля і є безкоштовним даром природи і не має, з точки зору суспільства в цілому, витрат виробництва, рентні платежі індивідуальних виробників є витратами. Сукупна пропозиція землі завжди існуватиме для суспільства , навіть тоді, коли за її використання не виплачується ніякої ренти. Проте, з точки зору окремих фірм і підприємств, земля має альтернативні напрямки використання, отже фірми та галузі повинні здійснювати платежі, щоб не допустити іншого використання землі. За визначенням, такі платежі і є витратами.
З точки зору суспільства, не існує альтернативного використання землі, тільки воно використовує її. Тому для суспільства рента - це надлишок, а не витрати. Проте, оскільки існують альтернативні напрямки використання землі, то рентні платежі індивідуальних виробників є витратами. Такі платежі потрібні, щоб вилучити землю з альтернативного використання.