- •Історія філософії
- •Частина і. Історія стародавньої філософії
- •Розділ 1. Філософія в Стародавній Індії та Стародавньому Китаї
- •Становлення індійської філософії
- •Специфіка сприйняття індійської філософії
- •Історія філософії
- •Освоєння індійської філософії західним світом
- •Виникнення філософії в Індії
- •Санкх'я, йога, ньяя, вайшешика
- •Джайнізм
- •Чарвака–локаята
- •Буддизм
- •Веданта–міманса
- •Упанішади і йога веданти
- •Становлення китайської філософії Культурно–соціальні передумови
- •Образ мудреця і китайський міф
- •Частина і. Історія Стародавньої філософії
- •Література
- •Місце та значення філософії досократиків
- •Філософія досократиків Попередники Мілетської школи
- •Частина і. Історія Стародавньої філософії Мілетська школа філософії
- •Частина і. Історія Стародавньої філософії'
- •Частина II. Середньовічна філософія та філософія доби відродження
- •Розділ 1. Раннє середньовіччя
- •Повчання апостольських отців
- •Філософія патристики
- •Східна донікейська патристика
- •Західна (латинська) донікейська патристика.
- •Післянікеиська патристика
- •Розділ 2. Середнє середньовіччя. Від патристики до схоластики
- •Розділ 3. Пізнє середньовіччя. Філософія схоластики
- •Рання схоластика
- •Пізня схоластика
- •Розділ 4. Філософія доби відродження Історичне місце Відродження і його загальна характеристика
- •Філософське підґрунтя гуманізму Відродження
- •Література
- •Частина III. Філософія нового часу XVI–XVIII ст. Історико–філософське означення європейської філософії Нового часу
Джайнізм
Філософію джайнізму відносять до настики. Її засновниками вважають 24 тіртханкарів («ті, що йдуть крізь океан буття»). Останнім з них був Вардхамана або Махавіра. Існує величезна спадщина джайністських творів. Джайни заперечують авторитет Вед. Замість нього вони пропонують авторитетне вчення тіртханкарів – мудрих першопредків, котрим вдалося завдяки власним зусиллям досягти кевалиджняни (всезнання). Всі вони були джинами – переможцями карми.
Джайни належали до заможної частини суспільства. Їх філософія є також філософією звільнення від страждань (карми). Джайни пропонують шлях звільнення, котрий вони називають «три перлини»: правильна віра, правильне знання, правильна поведінка. Правильна віра полягає в тому, що вірити можна лише в авторитет тіртханкарів. Правильна віра – віра не сліпа, вона, перш за все, є повагою до істини. Досконала віра може бути тільки результатом досконалого знання. Правильне знання джайнів – це знання всієї істини, детальне пізнання реальної природи «Я» та «не–Я», вільне від сумніву, помилок та невизначеності. Як вчителі вони розробили оригінальну філософію знання, що включає в себе знання про сам процес пізнання і про об'єкт, котрий можна отримати завдяки запропонованим ними законам пізнавального процесу. Вони вважали, що для практичних цілей достатньо й часткового знання про об'єкт.
Оригінальним пунктом їх метафізики є вчення про живу та неживу субстанцію (джива та аджива). Жива субстанція ідентична душам, серед яких є звільнені і є залежні. Нежива субстанція – фізичний, світ, в якому живуть душі. Душа – це субстанція, що володіє свідомістю. Душі володіють різними ступенями та видами свідомості. Вищий клас складають досконалі душі, ті, що стали вічними і можуть пізнавати (бачити) всі речі. Нижчий клас – найбільш недосконалі душі, які живуть у землі, воді, вогні, у повітрі, і, навіть, у рослинах. Вони всі також мають свідомість, хоча і на самому низькому рівні розвитку (дотик). Між тими душами містяться душі мурашок, бджіл, людей. Душа пізнає речі, відчуває насолоду та страждання, а також виявляє себе та інші об'єкти. Вона вічна і разом з тим схильна до змін. Існування душі доводиться за допомогою самоусвідомлення. Вона не має форми, але набуває форму тіл, у котрих живе, неначе світло.
Нарешті, третя перлина – правильна поведінка, яка базується на філософії джайнів. Правильна поведінка – це те, що дає змогу звільнитися
23
Історія філософії
від карм, котрі є причиною залежності та страждань. Вона зводиться до 5 обітниць, до котрих належать: 1) ахімса – неспотворення, що, перш за все, означає збереження життя будь–якій істоті. (Страх знищити чиєсь життя настільки глибоко вкорінений у свідомість джайнів, що вони не приймають їжу після заходу сонця, щоб необачливо не проковтнути в темряві якусь комашку. Чернець вкриває рота пов'язкою, щоб туди випадково не залетіла комаха і не загинула там. Якщо людина буде менше ходити, тим краще для її душі, тому що вона не буде наступати на маленькі живі істоти. Найвища доброчинність – сидіти нерухомо і безперервно поститися, а якщо трапиться кудись йти, шлях перед собою треба замітати мітлою); 2) сатья – правдивість; 3) астейя – «не вкради»; 4) брахмачарья – утримання від спокуси своїх слабкостей; 5) апаріграхі – утримання від усіляких уподобань до чуттєвих об'єктів.
Джайни також вірять, що сутністю життя є страждання, тому мета життя – звільнення від нього. Найбільш оптимальний шлях звільнення від страждань з точки зору джайнів – це аскеза та відлучення від діяння. Джайни не вірять в існування творця світу. Творення світу передбачає бажання, а бажання означає відсутність досконалості. Всесвіт існує сам по собі, і він непорушний. Боги все ж таки існують, але вони не кращі за людей. Джайни приймають усіх богів, мудреців, напівбогів та демонів індійської міфології.
Джайнізм перетворився на релігію. З часом послідовники джайнізму розпалися на дві секти, які відомі під назвою «шветамбарів» (ті, що одягнені в біле) та «дігамбарів» (ті, що одягнені в простір). Різниця між ними полягає не стільки в основоположних філософських питаннях, скільки в другорядних рисах релігії та практики. Шветамбари відносяться до людських слабкостей терпиміше, можуть мати родину. Дігамбари, навпаки, вважають, що заради досягнення кевали–джняни (перемоги над своєю кармою) треба зректися усього мирського і стати аскетом – підстригти волосся, зняти з себе зовнішній одяг і, по можливості, зробити прозорим тіло, яке є одягом душі, для чого харчуватися рисом один раз на день. Жінки, за думкою джайнів, не можуть отримати остаточного звільнення, однак, вони допускаються до чернецтва.