- •План-конспект проведення заняття з старшим та середнім начальницьким складом бвк № 35 з гуманітарної підготовки
- •Хід заняття
- •Конституція України - основний Закон держави Україна.
- •Розділ іі - ”Права, свободи та обов’язки людини і громадянина” (ст. 21-68).
- •Громадянство України.
- •Система прав і свобод людини і громадянина в Україні. Конституційні обов'язки громадянина України.
- •Територіальний устрій України.
- •Система органів державної влади в Україні.
- •”Міжнародні правові акти з питань дотримування прав людини та поводження із засудженими” Навчальні питання:
- •Загальна декларація з прав людини.
- •Конвенція оон проти катувань та інших жорстоких нелюдських, або таких, що принижують гідність видів поводження і покарання.
- •I. Основоположні принципи
- •II. Сфера застосування Керівних принципів
- •Частина II
- •Європейська Конвенція прав людини і основних свобод.
- •Європейські в'язничні правила (мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями)
- •Кодекс поведінки посадових осіб у підтриманні правопорядку.
- •Рішення Європейського суду в справах, відносно порушення прав осіб, які відбувають покарання або перебувають під вартою.
I. Основоположні принципи
Попередження злочинності серед неповнолітніх є найважливішим аспектом попередження злочинності в суспільстві. Беручи участь в законній, соціально корисній діяльності і виробляючи гуманістичний погляд на суспільство і життя, молодь може бути вихована на принципах, що не допускають злочинну діяльність.
Для того, щоб попередження злочинності серед неповнолітніх було ефективним, необхідні зусилля всього суспільства в цілому з метою забезпечення гармонійного розвитку підлітків при повазі до особистостіта заохочення її розвитку з раннього дитинства.
Для цілей тлумачення цих Керівних принципів повинна проводитися орієнтація на потреби дітей. Молоді люди повинні відігравати активну роль у суспільстві і бути його повноцінними учасниками і не повинні розглядатися лише як об'єкти для підготовки до життя в суспільстві або контролю.
При здійсненні цих Керівних принципів у відповідності до національних правових систем в центрі уваги будь-якої програми попередження злочинності має бути забезпечення добробуту молодіз раннього дитинства.
Слід визнати необхідність і важливість здійснення прогресивної політики попередження злочинності серед неповнолітніх, а також необхідність і важливість систематичного вивчення і вироблення заходів. При цьому слід уникати криміналізації та покарання дитини за поведінку, що не заподіює серйозної шкоди розвитку самої дитини чи шкоди іншим.
Така політика і заходи повинні передбачати:
забезпечення можливостей, зокрема можливостей у галузі отримання освіти, для задоволення різних потреб молоді та створення системи підтримки, яка буде забезпечувати розвиток особистості всіх молодих людей, і особливо тих, хто явно перебуває під загрозою або в соціально небезпечному становищі і потребує особливої турботи і захисту;
спеціальні теоріїпопередження злочинності серед молоді та підходи до цього питання, засновані на використанні законів, процесів, установ, засобів і системи послуг, спрямованих на скорочення причин необхідності та можливості вчинення правопорушень або обмеження умов, провідних до цього;
втручання офіційних органів, яке повинно здійснюватися, в першу чергу, з урахуванням спільних інтересів неповнолітнього і на основі неупередженого та справедливого підходу;
забезпечення благополуччя, розвитку, прав та інтересів усіх молодих людей;
врахування того, що вчинки молодих людей або поведінка, яка не відповідає загальним соціальним нормам і цінностям, у багатьох випадках пов'язані з процесом дорослішання і зростання і що, як правило, у міру дорослішання поведінка більшості індивідів мимовільно змінюється;
усвідомлення того, що, в переважній думці експертів, визначення молодої людини як ”порушника”, ”правопорушника”або ”початківця правопорушника”у багатьох випадках сприяє розвитку сталого стереотипу небажаної поведінки у молодих людей.
Для попередження злочинності серед неповнолітніх, особливо в тих місцях, де ще не створено жодних установ, необхідно розробляти общинні служби та програми. Офіційні установи соціального контролю повинні використовуватися лише в крайніх випадках