ЗАТВЕРДЖУЮ
Начальник Білоцерківської виправної
колонії (№ 35)
підполковник вн.сл. .
А.М. Коменотрус
План-конспект проведення заняття з старшим та середнім начальницьким складом бвк № 35 з гуманітарної підготовки
ТЕМА: Основи Конституційного права України. Міжнародні правові акти з питань дотримання прав людини та поводження із засудженими.
МЕТА: Довести до особового складу установи міжнародні правові акти з питань дотримання прав людини та поводження із засудженими.
ЧАС: 1 год.
МЕТОД: лекція.
МІСЦЕ: актовий зал.
НАВЧАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА:
Кримінально-виконавче право України
Міжнародні правові акти з питань дотримання прав людини та поводження із засудженими.
УЧБОВІ ПИТАННЯ:
Конституція України - основний Закон держави Україна.
Громадянство України.
Система прав і свобод людини і громадянина в Україні. Конституційні обов'язки громадянина України.
Територіальний устрій України.
Система органів державної влади в Україні.
Хід заняття
І. ВСТУПНА ЧАСТИНА – 5 хв.
Перевіряю наявність особового складу установи, форму одягу. Оголошую тему, мету та учбові питання.
ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА – 50 хв.
Конституція України - основний Закон держави Україна.
Конституція - ( від латинського сonstitution – установлення, устрій).
Конституція в матеріальному розумінні - являє собою писаний акт, сукупність актів або конституційних звичаїв, які проголошують і гарантують права й свободи людини та громадянина, а також визначають основи суспільного ладу, форму правління й територіального устрою, основи організації центральних і місцевих органів влади, їх компетенцію та взаємовідносини, державну символіку та столицю;
Конституція в формальному розумінні –закон або групу законів, які мають вищу юридичну силу стосовно інших законів.
Конституція України була прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 року.
В основу Конституції України лягли:
Декларація про державний суверенітет України від 16.07.1990 року.
Акт проголошення незалежності України від 24.08.1991 року.
Конституція України складається з преамбули, 15 розділів, 161 статті.
У преамбулі зазначаються цілі прийняття Конституції.
Розділ І - ”Загальні засади” містить статті, що визначають основи суспільного ладу, громадянства, положення, які стосуються суверенітету України, соціального захисту її громадян, екологічної безпеки, а також статті, що виражають державну символіку (ст. 1-20).
Розділ іі - ”Права, свободи та обов’язки людини і громадянина” (ст. 21-68).
Розділ ІІІ -”Вибори. Референдум” регулюють порядок здійснення та проведення виборів та референдуму (ст. 69-74).
Розділ ІV - ”Верховна Рада України” – порядок утворення, склад, компетенція, статус народного депутата України (ст. 75-101).
Розділ V - ”Президент України” – правове становище Президента, порядок обрання, компетенцію, умови припинення його повноважень (ст. 102-112).
Розділ VІ - ”Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади” – порядок утворення, діяльність та компетенція уряду України, місцевих державних адміністрацій, порядок припинення повноважень цих органів (ст. 113-120).
Розділ VІІ - ”Прокуратура” – завдання та структура органів прокуратури (ст. 121-123).
Розділ VІІІ - ”Правосуддя” – порядок утворення й функціонування органів правосуддя та визначає статус суддів (ст. 124-131).
Розділ ІХ - ”Територіальний устрій України” – принципи та система адміністративно-територіального устрою України (ст. 132, 133).
Розділ Х - ”Автономна Республіка Крим” – становище республіки, компетенція, основи взаємовідносин між Україною та АРК, повноваження органів АРК (ст. 134-139).
Розділ ХІ - ”Місцеве самоврядування” – система органів місцевого самоврядування, їх склад, статус депутатів, повноваження цих органів (ст. 140-146).
Розділ ХІІ - ”Конституційний Суд України” – склад і повноваження Конституційного Суду (ст. 147-153).
Розділ ХІІІ - ”Внесення змін до Конституції України” – порядок подання та розгляду ВРУ змін та доповнень до Конституції України (ст. 154-159).
Розділ ХІV - ”Прикінцеві положення” – набуття чинності, державне свято (ст. 160-161).
Розділ ХV - ”Перехідні положення” – порядок вирішення питань, що виникли у зв’язку з прийняттям нової Конституції України (14 пунктів).
Основні принципи державного ладу України:
Суверенність та незалежністьдержави означає її самостійність і незалежність від інших держав у здійсненні своїх функцій, як у її межах, так і в зносинах з іншими державами.
Суверенітет держави –це верховенство державної влади всередині країни та її незалежність у зовнішньополітичній сфері.
Демократизм держави передбачає створення в ній найсприятливіших умов для широкої та реальної участі її громадян в управлінні справами держави й суспільства.
Демократична держава:
має розвинену демократичну виборчу систему;
має розвинену систему прав і свобод людини та громадянина;
діє за принципом розподілу влад;
гарантує та забезпечує демократичний статус органів місцевого самоврядування тощо.
Соціальна держава - означає її орієнтацію й діяльність щодо здійснення широкомасштабної та ефективної соціальної політики, спрямованої на реальне забезпечення прав людини та громадянина, охорона праці та здоров’я людей, встановлення гарантованого мінімального розміру оплати праці, надання державної підтримки сім'ї, материнству, батьківству, дитинству, інвалідам і людям похилого віку, розвиток системи соціальних служб, встановлення державних пенсій і допомог.
Правовою називають державу,в якій забезпечене верховенство права, а діяльність держави, її органів і посадових осіб реалізується на основі й у межах, визначених правом.
Принцип унітарностінашої держави означає її єдність, соборність у політичному, економічному, соціальному, культурному (духовному) та інших відношеннях. Вузловим моментом єдності держави є її територіальна єдність. Унітарною вважається держава, у якій жодна з її частин не має статусу державного утворення.
У Конституції України чітко зафіксовано, що Україна є Республікою, тобто однозначно проголошено встановлення в Україні республіканської форми державного правління.
Парламентська республіка:
парламент формує уряд, який відповідальний перед ним;
парламент обирає президента, який стає лише главою держави, але не виконавчої влади;
парламент може відправити уряд у відставку;
президент має право за пропозицією уряду розпустити парламент і оголосити дострокові вибори.
Президентська республіка:
президент, як правило, обирається всенародно та є юридично і фактично главою держави та виконавчої влади;
президент сам призначає й сам очолює уряд, який є відповідальний перед ним.
Напівпрезидентська (змішана) республіка являє собою своєрідний симбіоз із двох попередніх і відрізняється від них тим, що:
президент хоча й не є безпосереднім главою виконавчої влади, проте розділяє її з главою уряду;
президент за згодою парламенту призначає главу уряду та припиняє його повноваження;
уряд є відповідальним за свою діяльність перед Президентом хоча при цьому він підконтрольний і парламенту.