3_2011_ua

забороною відповідачеві використову вати певне доменне ім’я ефективним є також і зобов’язання вчинити певні дії щодо наявної реєстрації.

На засіданні цієї секції були пору шені питання й з інших важливих тем, присвячених, зокрема, можливості за стосування медіації при вирішенні спорів з порушення прав інтелекту альної власності, використання сим воліки політичної партії як знака для товарів і послуг. К. Щукіна (науковий співробітник НДІ інтелектуальної власності НАПрН України) присвяти ла свою доповідь особливостям визна чення і вирішення експертних завдань під час проведення судової експертизи торговельних марок, яка викликала щирий інтерес у присутніх. Не з мен шою цікавістю сприйнялася й доповідь керівника сектору позначень НДІ інте лектуальної власності НАПрН Украї ни О. Тверезенко, яка говорила про актуальні проблеми захисту прав інте лектуальної власності, шляхи їх теоре тичного та практичного вирішення, у тому числі набуті з багаторічним досвідом роботи інституту.

Окрема секція була присвячена пи танням інноваційної діяльності й ко мерціалізації об’єктів права інтелекту альної власності. А. Амангельди (док торант НДІ приватного права Казахсь кого гуманітарно юридичного універ ситету) поділилася досвідом комер ціалізації інтелектуальної власності в Республіці Казахстан та звернула ува гу на ключову роль інноваційних підприємницьких університетів, які готують якісно нове покоління фахів ців, здатних перетворити знання на ви сокотехнологічну продукцію.

Н. Рязанова (фахівець з питань інтелектуальної власності СБУ) роз глянула деякі аспекти зарубіжного досвіду трансферу технологій об’єктів інтелектуальної власності, а також

проаналізувала цей досвід з точки зо ру його використання у країнах пост радянського простору. Доповідач звер нула увагу на те, що в Україні і досі не визначені основні засади державної політики з питань забезпечення роз витку національної інноваційної сис теми, тоді як державне регулювання такого розвитку вкрай необхідне за кількома напрямами: формування інституційного забезпечення інно ваційного розвитку національної еко номіки; реалізація пріоритетних на прямів розвитку науки, техніки та інноваційної діяльності; програмно цільове фінансування науково тех нічної та інноваційної діяльності; підтримка підприємницької діяль ності у сфері інноваційної діяльності та трансферу технологій тощо.

У рамках обміну досвідом у підго товці фахівців з питань інтелектуаль ної власності О. Корольова (завідувач кафедри Російського державного інституту інтелектуальної власності) розповіла про особливості системи підготовки спеціалістів у сфері інте лектуальної власності в їхньому вищо му навчальному закладі. Вона зазна чила, що у січні 2011 р. інститут отри мав статус Російської державної ака демії інтелектуальної власності. У виші готують науково педагогічні кадри на двох факультетах — юридич ному та факультеті управління інте лектуальною власністю.

На секції «Географічні зазначення як спосіб формування іміджу країни» О. Лєвічева (начальник відділу прав на позначення ДП «Український ін ститут промислової власності») та І. Шатова (начальник відділу органі зації захисту прав Державної служби інтелектуальної власності) звертали увагу на важливість об’єктів геогра фічних зазначень, адже вони є уні кальними для кожної країни чи її

регіону, формуючи певний імідж дер жави на міжнародному економічному просторі. Вони підкреслили, що українське законодавство у сфері інте лектуальної власності в цілому адап товане до вимог європейського зако нодавства. О. Лєвічева розповіла слу хачам про право інтелектуальної влас ності на зазначення походження товарів, пов’язаних з мінеральними водами, сільськогосподарськими й харчовими продуктами, винами та ін шими алкогольними напоями як това ром. І. Шатова виступила із доповіддю на тему «Мінеральна вода та об’єкти права інтелектуальної власності, пов’язані з цим товаром», пояснивши, що актуальність цієї теми зумов люється наявністю проблемних пи тань, які постійно виникають як під час експертизи заявок на торговельні марки, що містять назви мінеральних вод і пов’язуються з товаром мінераль на вода, так і під час використання назв мінеральних вод як описових по значень чи зазначень на місце видобу вання (виробництва) товару.

В. Йоссіфов (консультант компанії «IP Services») у доповіді «Географічні зазначення і зазначення походження товарів: загальний огляд міжнародних систем правової охорони» говорив про використання географічних зазначень як можливість позитивного впливу на гудвіл компаній виробників такої про дукції та на імідж країни виробника в цілому. Що стосується світового досвіду охорони географічних зазначень, то ба гато країн підписують двосторонні уго ди, які й регулюють відносини з питань правової охорони таких зазначень.

По закінченні секції Дж. Кларк (керівник відділу міжнародних зв’яз ків Генерального директорату з питань сільського господарства і розвитку сільської місцевості Європейської Комісії), який виступав з доповіддю

на тему «Використання географічних зазначень для сільськогосподарської продукції і продовольства в Євро пейському Союзі», наприкінці під креслив, як важливо, щоб Уряд Украї ни підписав договір про зону вільної торгівлі з Європейським Союзом. Ад же наявність угоди між країнами з цього приводу суттєво прискорить процес вирішення всіх відкритих питань використання географічних за значень, їх охорони й захисту.

Голова Національного центру інте лектуальної власності Грузії І. Гвалад зе, підсумовуючи роботу конференції, зазначив, що політика підтримки, охо рони та захисту інтелектуальної влас ності стимулює людей до винахід ництва, творчої діяльності, впрова дження інновацій, а також створює підґрунтя для економічного зростання суспільства. Зокрема, у Грузії всіляко сприяють розвитку технологій і нама гаються допомагати винахідникам. У зв’язку з цим маємо підписаний Ме морандум про взаєморозуміння у гру зинському суспільстві. Він зазначив, що пишається співпрацею з Україною в напрямі вдосконалення системи право вої охорони інтелектуальної власності, зокрема можливістю відвідувати захо ди такого роду. Загалом міцна система захисту прав інтелектуальної власності є необхідною умовою для подальшої інтеграції наших країн у Європейське Співтовариство, що дуже важливо.

Загалом XVII Міжнародну науко во практичну конференцію «Акту альні проблеми інтелектуальної влас ності» можна назвати однією з пам’ят них подій у царині інтелектуальної власності, яка ще раз продемонструва ла можливість спільного пошуку шляхів удосконалення охорони й за хисту прав інтелектуальної власності, у процесі якого суттєве місце має бути відведене юридичній науці.

А. ДІДЕНКО

координатор програм Харківської правозахисної групи

Закон України «Про міліцію» у своїй першій статті визначає, що «міліція в Україні — державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян… від протиправних посягань». Основним завданням мілі ції, наголошує Закон у ст. 2, є «забез печення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інте ресів; запобігання правопорушенням

та їх припинення».

Що ж ми маємо насправді у струк турних підрозділах, які покликані захищати життя, здоров’я, права і свободи, а також законні інтереси про стих людей, так званих пересічних громадян? Як відомо, у прийнятому Верховною Радою Державному бю джеті на 2011 р. передбачається збіль шення фінансування міліції на один мільярд гривень. Чи сприятиме збіль шення витрат з бюджету, який, до речі, наповнюється з податків пересічних громадян, ефективності роботи відом ства, чи треба, окрім додаткових нара хувань, передбачити зміни державної політики МВС?

Це питання є актуальним для суспільства, про що свідчать проведені в Комітеті Верховної Ради з питань за конодавчого забезпечення правоохо ронної діяльності слухання «Про до тримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ», в яких взя ли участь народні депутати, правоза хисники, керівництво МВС, ГПУ,

© А. Діденко, 2011

представники Ради національної без пеки і оборони України, омбудсман, громадські діячі, журналісти, а також жертви порушень прав людини. У фойє було розміщено стенди — вис тавка документів та брошури й окремі статті про дотримання прав людини в МВС у 2009–2010 рр.

Слухання розпочав голова Коміте ту В. Швець, який згадав про велику кількість випадків порушень законо давства з боку міліції, зокрема, що відбувається відчуження громадсь кості від діяльності правоохоронних органів. «Часто простий громадянин не може зайти у відділок міліції, який для цього і існує, а також утримується на його податки», — сказав В. Швець. Також він зазначив, що Комітет напра вив звернення до прем’єр міністра з проханням зобов’язати міністра МВС А. Могильова бути присутнім на слу ханнях у Комітеті.

На жаль, міністр не взяв участі у цьо му заході, а його заступник В. Фарин ник розпочав свою доповідь наведен ням статистики: «Виявлено 246 фактів торгівлі людьми, ліквідовано 12 ОЗГ, проведено 4 107 відомчих перевірок, за результатами яких прокуратурою порушено 478 кримінальних справ, 26 осіб було виправдано; у 2010 р. 16 випадків смертей у відділах міліції» та ін. Проте високопосадовець і не за перечував існування проблем у відом стві, але недоліки переважно були, на його думку, наслідком недостатнього

го року міліція використовується як інструмент політичної боротьби проти громадян — зупинення автобусів, які їдуть до Києва, в тому числі не лише на політичні заходи, але й на релігійні, влітку людей не пропускали до Києва на святкування хрещення Русі». «Ма ли місце масові та систематичні пору шення свободи мирних зібрань з боку міліції та інших органів; за перші 6 місяців нової влади кількість пуб лікацій на цю тему — близько 350, а кількість самих порушень більша, ніж за три попередні роки». «Збільшення незаконних обшуків без санкцій, пе ревірка документів у іноземців тощо. Причини цього — органи МВС працю ють на виконання показників… Орієнтація на показник і призводить до катувань, раптових смертей і само губств. У 2009 р. їх було 21, у 2010 р. — на середину жовтня вже більше 40». «Необхідно зазначити також масові порушення прав самих працівників міліції, які повністю залежні від керівництва, часто змушені працюва ти по 10–14 годин без відшкодування, отримуючи зовсім невелику зарплат ню. У МВС часті випадки порушення трудових прав працівників, коли їм незаконно зменшують заробітну пла ту, скорочують без врахування норм Кодексу про працю, іноді просто неза конно звільнюють».

Народний депутат І. Геращенко, яка займається проблемами перешко джання професійній діяльності жур налістів, наголосила: «Силові структу ри брутально тиснуть на журналістів, а інші силові структури, зокрема прокуратура, ніяк на це не реагують». Вона навела ряд прикладів побиття працівників ЗМІ.

Конкретні факти брутального по рушення прав людини навели у своїх виступах: К. Левченко, народний де путат 5 го скликання; О. Гудима, на

родний депутат 1 го скликання; вико навчий директор «Міжнародної амні стії» в Україні Т. Мазур; керівник де партаменту з питань діяльності право охоронних органів апарату РНБО, член кореспондент НАПрН України, професор О. Ярмиш; народний депу тат В. Олійник, перший заступник голови Комітету; вінницький правоза хисник Д. Гройсман; А. Онищук — го лова профспілки атестованих праців ників МВС.

А. Діденко (координатор програм Харківської правозахисної групи) за значив: «Людина в нашій державі не може почуватися вільною і захище ною від злочинних зазіхань із боку представників влади. Влада декларує загальні пріоритети про дотримання прав людини і наближення на цьому напрямі до світових стандартів, а на справді все відбувається зовсім інак ше». «Жертвою катувань може стати кожен. А безвідповідальність влади за це перетворилася у державну небезпе ку». За підсумками соціологічних досліджень, які були проведені в 2009 р. та 2010 р. Харківським інсти тутом соціальних досліджень спільно з Харківською правозахисною групою, катувань та інших видів незаконного насильства в міліції за 2009 р. зазнали близько 604 тисяч громадян. За 11 мі сяців 2010 р. ця цифра значно зросла і сягає 780–790 тисяч жертв.

Підсумовуючи виступи на комі тетському слуханні, В. Швець зазна чив: «Вся правова система, а не тільки міліція, побудована так, що порушує наші права».

Порівняно з 2009 р. значно збіль шилася смертність у міліції від дій правоохоронців, пов’язаних з незакон ним насильством. За 2010 р. до пуб лічної сфери потрапила інформація про більш ніж 50 смертних випадків у місцях позбавлення волі, підпорядко

А. ПОЛЕШКО

заслужений журналіст України

УКиївському регіональному цент рі Національної академії право вих наук України було організо

вано обговорення книги «Не місце серед живих. Факти і роздуми», автора ми якої є Віктор Іванович Кононенко — юрист професіонал (майже 40 років суддівського стажу, в тому числі у Верховному Суді УРСР і Верховному Суді СРСР, тисячі розглянутих справ), та Андрій Миколайович Чир ва — журналіст професіонал (понад 30 років стажу роботи у всеукраїн ських виданнях, автор майже десятка публіцистичних книжок).

У передмові до своєї книги автори наголошують, що відповідно до ст. 27 Конституції України «кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя». «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і без пека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю» (ст. 3 Консти туції України). Вони ставлять запи тання: «Як реалізується основне кон ституційне право? Чи суперечать йому рішення, зокрема про скасуван ня смертної кари? Захист права на життя торкається всіх без винятку громадян?» Автори сподіваються, що читачі знайдуть відповіді на ці та інші запитання у книжці.

Виступаючи перед присутніми, а тут зібралися дуже представницькі, висококваліфіковані юристи, В. Ко ноненко та А. Чирва зазначили, що

ініціатива написання такої книги на лежить їм обом. Настрої у суспільстві зумовили, на їх думку, спробувати по ставити та відповісти на запитання про такий скасований нині вид пока рання, як смертна кара. Чи готове українське суспільство до відмови від такого виду покарання? Покарання має бути відповідним вчиненому. А чи є довічне ув’язнення адекватним пока ранням злочинцеві, який скоїв убивст во з особливою жорстокістю, за об тяжливих обставин? Постає ще одна проблема — проблема справедливості щодо потерпілих.

Автори розглядають питання смертної кари у чотирьох відступах: історичному, соціологічному, юридич ному та альтернативному, підтверджу ючи складність і неоднозначність тако го покарання. Позиція авторів щодо смертної кари проглядається у самій назві книги — «Не місце серед живих». У суспільстві також не існує однознач ного ставлення до такого покарання, його доцільності чи недоречності.

Автори висловлюють своє бачення скасування в Україні смертної кари і наводять проблеми, що виникли у зв’язку з цим, та висловлюють думки щодо шляхів їх вирішення.

Складне правове і морально етичне питання, поставлене у книзі, викликає дискусії, протилежні думки й оцінки. А головне — примушує мислити. І це продемонструвало висококваліфіка ційне предметне обговорення, що

відбулося у Київському регіонально му центрі Національної академії пра вових наук України. Учасники обгово рення поставили свої запитання до авторів і висловили високу оцінку ґрунтовній праці.

Вів обговорення віце президент — керівник Київського регіонального центру Національної академії право вих наук України, академік В. Тихий. Усі, хто взяв участь в обговоренні, ви соко оцінили нетрафаретну форму по дачі такого складного матеріалу. Так, суддя Конституційного Суду України, доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії право вих наук України Ю. Баулін, зокрема, наголосив на глибині теми і легкості читання. На його думку, назва книги відповідає позиції авторів. Голова Вер ховного Суду України у відставці В. Бойко позитивно оцінив порушен ня теми щодо доцільності скасовуван ня смертної кари. Поза сумнівом, книга вдалася, вона має позитивно впливати на читачів. На жаль, наше телебачення сіє жорстокість, що нега тивно позначається на формуванні ду ховного світу молоді. Суддя Консти туційного Суду України, професор М. Колос також високо поцінував розкриття теми смертної кари, ав торську методу подання матеріалу. Він категорично висловився проти прове дення виїзних засідань суду, вважаю чи, що вони не сприяють морально правовому вихованню громадян. Суд ді Верховного Суду України у відстав ці К. Кравченко та В. Філатов також поділилися своїм баченням порушеної проблеми, бути чи не бути такій мірі покарання, як позбавлення життя.

У книзі «Не місце серед живих» не лише викладені розмірковування ав торів щодо того, чи є доцільним існу вання такого виняткового покарання, як смерть, а й подані нариси за фак тичними матеріалами досудового слідства і судового розгляду справ, в яких розповідається про різних зло чинців, їхню психологію та мотивацію вбивств. Така конкретизація дає змогу предметно підійти до відповіді на запитання, бути чи не бути нині в на шому суспільстві смертній карі. У дис кусії взяли участь, серед інших, за ступник міністра внутрішніх справ України, генерал лейтенант у відстав ці О. Іщенко, доктор юридичних наук, професор Л. Стрельбицька, доцент А. Стрижевська. Високо оцінюючи дослідницьку працю авторів, промовці були одностайними у висновку: книга «Не місце серед живих» спонукає до розмірковувань, дискусій і пошуку відповіді на поставлене авторами за питання в передмові: «...Навіщо ця книжка? У чому її актуальність, коли згадати, що на цю тему написано силу силенну літератури всіх жанрів, у то му числі й такої, що досліджує питан ня «вздовж, упоперек і по діагоналі»? З якою метою автори підкидають хми зу до багаття тліючої полеміки, чи потрібна страта на цьому етапі розвит ку людства, чи, може, вона зжила себе як печерний спосіб з’ясування сто сунків між нами, людьми? Помір куємо: наскільки гострою є необхід ність смертної кари або, навпаки, чи є обґрунтованим її скасування в нашій, скажемо м’яко, непростій країні?»

Що ж, поміркуємо.