npsC5CF

-змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі;

-гласність і відкритість адміністративного процесу;

-забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду;

-обов'язковість судових рішень.

Публічна адміністрація — 1) сукупність органів, які утворюються для здійснення (реалізації) публічної влади; 2) система організаційно-структурних утворень, які на законних підставах набули владних повноважень для реалізації публічних інтересів.

Скарга — звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;

Треті особи – учасники адміністративного процесу, які вступають чи залучаються до цього процесу у будь-який час, до його завершення, з метою реалізації власних специфічних інтересів, повністю або частково відмінних від інтересів сторін.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-

правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

1.Административное право зарубежных стран: Учебник / Под ред. А.Н. Козырина, М.А. Штатиной. – М.: СПАРК, 2003.

2.Административное судопроизводство (юстиция) в Германии: История развития и основные черты / Зоммерман К.П., Старилов Ю.Н. // Государство и право. – 1999. – № 7. – С. 74.

3.Административно-процессуальное право Германии (Verwaltungsrechtsschutz in Deutschland) / Вильфрид Бергман – М. : Волтерс Клувер, 2007. – 288 с.

4.Адміністративна реформа в Україні // Український правовий часопис, 1998. – Випуск 4.

5.Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України / Автори-упорядники І. Коліушко, Р. Куйбіда. – К.: Факт, 2003.

–536 с.

6.Адміністративне судочинство України: Підручник / За заг. ред. О.М. Пасенюка. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 672 с.

7.Адміністративне судочинство: Підручник / За заг. ред. Т.О. Коломоєць.

–К.: Істина, 2009. – 256 с.

8.Адміністративне право України. Академічний курс. / За заг. ред. В.Б. Авер’янова: Підручник: У 2-х т. Т.1 – К.: Юридична думка, 2007. –

592 с.

9.Адміністративне право України: Навч. посібник / За ред. Т.О. Коломоєць, Г.Ю. Гулевської. – К.: Істина, 2007. – 216 с.

10.Адміністративне право України: Підручник / Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю.П. Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.

11.Адміністративний процес: Навч. посіб. Голосніченко І.П., Стахурський М.Ф. / За заг. ред. Голосніченка І.П. – К.: ГАН, 2003. – 256 с.

12.Адміністративно-процесуальне право України: Підручник. / За ред.

О.В. Кузьменко. – К.: Атіка, 2007. – 416 с.

13. Бахрах Д.Н. Юридический процесс и административное судопроизводство // Журнал российского права. – 2000. – №9. – С. 6-17.

14.Битяк Ю.П, Писаренко Н. Процесуальна форма відправлення правосуддя в спорах за участю субʼєктів владних повноважень// Право України. – 2006. – №10. – С. 78-81.

15.Бойко І.В. Забезпечення прав і свобод громадян адміністративноправовими засобами. // Адміністративне право: сучасний стан і напрями реформування: Матеріали науково-теоретичної конференції, м. Яремче 18-21 червня 1998р.-Ів.-Фр.,1998.

16.Бородін І.Л. Про сутність адміністративної юстиції.// Право України. –

2000. – № 2. – С. 15-17.

192

17.Георгієвський Ю.В. Адміністративна юстиція. Дис. … канд. юрид. наук. – Харків, – 2003.

18.Демський Е.Ф. Адміністративне процесуальне право України: Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 495 с.

19.Збірник задач з адміністративно-правових дисциплін. / Ред. колегія О.В. Кузьменко, І.Д. Пастух, О.К. Волох. – К., Х.: НАВС, Ніка Нова, 2012. – 178 с.

20.Кодекс адміністративного судочинства України: Закон України від 06.07.2005 р., № 2747-IV // ВВРУ. – 2005. – № 5, (№№ 35-36, 37). – Ст. 446.

21.Кодекс адміністративного судочинства України: Науково-практичний коментар / Ківалов С.В., Харитонова О.І., Пасенюк О.М., Аракелян М.Р. та ін. – Х.: ТОВ "Одісей", 2005. – 552 с.

22.Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.

23.Константий О. Суб’єктивні публічні права як обʼєкт забезпечення адміністративним судочинством //Право України. – 2006. – №8. – С. 96-98.

24.Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996р. // ВВРУ. – 1996. – №30. – Ст. 141.

25.Кузьменко О.В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Монографія. – К.: Атіка, 2005. – 352 с.

26.Кузьменко О.В. Співвідношення адміністративного процесу та адміністративного процесуального права // Право України. – 2004. –

№ 12. – С. 24-37.

27.Кузьменко О.В. Адміністративний процес: сутність і структура // Право

України. – 2003. – №2.

28. Кузьменко О.В. Курс адміністративного процесу. Навчальний посібник/ О.В. Кузьменко. – К.: Юрінком Інтер, 2012. – 208 с.

29.Основи адміністративного права та адміністративного судочинства / Навч. посібник / За заг. ред. Куйбіди Р.О., Шишкіна В.І. – К.: Старий світ, 2006. – 526 с.

30.Основи адміністративного судочинства в Україні: Навч. посіб. для юр. факультетів та юр. Клінік /За заг. ред. Александрової Н.В., Куйбіди Р.О. – 2-е вид. доп. і перероб. – К.: КНТ, 2009. – 248 с.

31.Пахолок Л.І. Адміністративна юстиція в зарубіжних країнах: виникнення і сучасний стан // вісник Верховного Суду України. – 2001.

– №5. – С. 49.

32.Педько Ю. Адміністративна юстиція і адміністративна юрисдикція: деякі теоретичні та практичні питання співвідношення // Право України. – 2001. – № 10. – С. 72-75.

33.Перепелюк В.Г. Адміністративний процес. Загальна частина: Навчальний посібник. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 367 с.

193

34.Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України № 810 від 22.07.1998 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 21. – Ст. 943.

35.Про звернення громадян: Закон України від 02.10.1996// ВВРУ. – 1996.

– №47. – Ст. 256.

36.Про Кабінет Міністрів України: Закон України вiд 07.10.2010 // Урядовий кур’єр вiд 15.10.2010. – № 192.

37.Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 // ВВРУ. – 1997. – №24. – Ст. 170.

38.Про центральні органи виконавчої влади: Закон України від 17.03.2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 27. – Ст. 1123.

39.Селіванов А.О. Адміністративний процес в Україні: реальність і перспективи розвитку правових доктрин – К. : Видавничий Дім Ін Юре,

2000. – 68 с.

40.Селіванов А.О. Публічна влада і громадянин в умовах застосування судової адміністративної юрисдикції (проблеми теорії і практики) //Право України. – 2006. – №9. – С. 28-33.

41.Стефанюк В. Судовий контроль за діяльністю органів державної влади // Право України. – 1998. – №3. – С. 3-9.

42.Хаманева Н.Ю. Защита прав граждан в сфере исполнительной власти. – М., 1997.

43.Шишкін В.І. Конституційний принцип рівності у нормах КАС України //Право України. – 2006. – №10. – С. 20-23.

44.Курс адміністративного права України : підручник / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, І.Д. Пастух, В.Д. Сущенко [та ін.] / за ред. В.В. Коваленка. – К. : Юрінком Інтер, 2013. – 808 с.

ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

Тема 1. Адміністративна юстиція: світові моделі; міжнародний досвід. Запровадження адміністративної юстиції в Україні

Лекція – 2 години

1.Загальне поняття та сутність адміністративної юстиції.

2.Моделі адміністративної юстиції у світі.

3.Міжнародний досвід запровадження адміністративної юстиції.

4.Запровадження адміністративної юстиції в Україні.

5.Адміністративна юстиція та адміністративне судочинство.

194

Тема 2. Адміністративна юрисдикція і підсудність адміністративних справ

Лекція – 2 години

1.Нормативно-правове забезпечення адміністративного судочинства.

2.Система адміністративних судів.

3.Компетенція адміністративних судів.

4.Підсудність адміністративних справ.

Тема 3. Провадження в суді першої інстанції

Лекція – 2 години

1.Відкриття провадження в адміністративній справі.

2.Підготовче провадження.

3.Доказування в адміністративній справі.

4.Судовий розгляд справи.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Тема 2. Адміністративна юрисдикція і підсудність адміністративних справ

Семінар – 2 години

1.Поняття адміністративної справи.

2.Поняття та зміст адміністративної юрисдикції.

3.Компетенція адміністративних судів.

4.Предметна підсудність адміністративних справ.

5.Інстанційна підсудність адміністративних справ.

6.Територіальна підсудність адміністративних справ.

Література

1-10, 21-26

Тема 3. Провадження в суді першої інстанції

Семінар – 2 години

1.Адміністративний позов: поняття та ознаки.

2.Учасники адміністративного провадження.

3.Порядок звернення до суду.

4.Стадії провадження.

5.Підстави та наслідки залишення заяви без розгляду.

Література

12-22, 37-43

Тема 4. Перегляд судових рішень

Семінар – 2 години

1.Апеляційне провадження.

195

2.Касаційне провадження.

3.Провадження за нововиявленими обставинами.

4.Заходи процесуального примусу.

Література

7; 14; 21; 29; 30; 44

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ

1.Загальна характеристика адміністративної юстиції.

2.Організаційно-правові засади діяльності адміністративних судів в Україні.

3.Зміст і ознаки адміністративної юстиції.

4.Історичний розвиток адміністративної юстиції.

5.Порівняльно-правовий аналіз моделей адміністративної юстиції та характеристика української моделі.

6.Особливості реалізації адміністративного судочинства в Україні.

7.Сторони у адміністративному провадженні.

8.Особливості провадження в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності субʼєктів владних повноважень.

9.Порядок розгляду справ в адміністративних судах України.

10.Принципи адміністративного судочинства.

11.Особливості доказування в адміністративному процесі.

12.Відмінність публічно-правових спорів від приватноправових.

13.Компетенція адміністративних судів і відмежування адміністративного судочинства від інших видів судочинства.

14.Характеристика справ адміністративної юрисдикції.

15.Порядок розгляду справ в адміністративних судах України.

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

1.Поняття і завдання адміністративної юстиції.

2.Адміністративне судочинство і адміністративний процес.

3.Адміністративна юстиція в Україні: історичний аспект.

4.Процесуальні стандарти судочинства.

5.Обовʼязки органів державної влади щодо дотримання і захисту прав і свобод людини.

6.Адміністративні суди України.

7.Поняття адміністративної процедури.

8.Публічно-правові спори як предмет судового розгляду.

9.Суб’єкти владних повноважень як учасники публічно-правового спору.

10.Предмет адміністративної і кримінальної юрисдикції.

11.Предмет адміністративної і господарської юрисдикції.

12.Склад осіб, які беруть участь у справі.

196

13.Права та обов’язки осіб, які беруть участь у справі.

14.Треті особи в адміністративному процесі.

15.Адміністративно-процесуальна правосуб’єктність.

16.Особливості повноважень органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб в суді.

17.Статус представника.

18.Процесуальне правонаступництво.

19.Форма і зміст адміністративного позову.

20.Попереднє судове засідання.

21.Примирення сторін під час підготовчого провадження.

22.Судове доручення.

23.Допит неповнолітніх та малолітніх свідків.

24.Дослідження письмових доказів.

25.Закриття провадження у справі.

26.Повноваження суду при вирішенні справи.

27.Судові дебати.

28.Докази та доказування в адміністративному процесі.

29.Порядок ухвалення судових рішень, їх форма.

30.Питання, що вирішуються судом при прийнятті постанови.

31.Зміст постанови у справі.

32.Окремі ухвали суду.

33.Роз’яснення судового рішення.

34.Постанова щодо частини позовних вимог.

35.Перегляд судових рішень.

36.Апеляційне оскарження.

37.Касаційне оскарження.

38.Провадження за винятковими та нововиявленими обставинами.

39.Закриття провадження у справі.

40.Порядок допиту свідків.

41.Консультації та роз’яснення спеціаліста.

42.Дослідження висновку експерта.

43.Процесуальні строки.

44.Обчислення, поновлення та продовження процесуальних строків.

45.Докази у справі.

46.Представники як учасники адміністративного процесу.

47.Предметна підсудність адміністративних справ.

48.Територіальна підсудність адміністративних справ.

49.Інстанційна підсудність адміністративних справ.

50.Призначення Кодексу адміністративного судочинства України.

51.Правова допомога при вирішенні справ в адміністративному суді.

52.Судові виклики і повідомлення.

53.Принципи адміністративного судочинства.

54.Заходи процесуального примусу.

197

55.Поняття та правові засади виконавчого провадження.

56.Процесуальні аспекти виконання судових рішень в адміністративних справах.

57.Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативноправових актів.

58.Особливості провадження у справах щодо скасування реєстрації кандидата на пост Президента України.

59.Забезпечення адміністративного позову.

60.Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби.

61.Вищий адміністративний суд України.

62.Місцеві адміністративні суди.

63.Апеляційні адміністративні суди.

64.Принципи адміністративного судочинства.

65.Предмет доказування в адміністративному процесі.

66.Юридична природа та види судових рішень.

198

ТЕОРІЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ЗЛОЧИНІВ

Теорія кваліфікації злочинів – одна з найважливіших дисциплін кримінально-правового циклу, що викладається у вищих юридичних закладах освіти. Досконале знання кримінального законодавства нашої держави є необхідною умовою успішної роботи за фахом. Це покладає на студента обов’язок із перших днів занять відмовитися від поверхового засвоєння кримінально-правових інститутів, категорій і понять.

Одним з найважливіших питань при застосуванні кримінального закону є визначення того, який саме злочин вчинила особа та якою нормою цей злочин передбачено. Це питання вирішується у процесі кваліфікації злочинів. Отож курс теорії кваліфікації злочинів має за мету сформувати у студентів глибокі теоретичні і практичні знання щодо практичного застосування кримінального законодавства України.

Вивчення цього курсу має сприяти вихованню у слухачів поважного ставлення до закону про кримінальну відповідальність як важливого засобу захисту людини, її прав та свобод, проголошених Конституцією України, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань.

В умовах дії нового Кримінального кодексу України зазначений курс має на меті також поєднати знання слухачів, здобуті під час навчання, з новими законодавчими положеннями.

Студенти повинні знати законодавчі і теоретичні проблеми, пов’язані з теорією кваліфікації злочинів; правила кваліфікації попередньої злочинної діяльності, множинності злочинів, злочинів, вчинених у співучасті, помилок у кримінальному праві; роз’яснення Пленуму Верховного Суду України та Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зі вказаних проблем і судово-слідчої практики.

У результаті вивчення дисципліни «Теорія кваліфікації злочинів» студенти повинні уміти ефективно використовувати положення закону про кримінальну відповідальність та інших нормативно-правових документів при кваліфікації злочинів; володіти основними правилами кваліфікації злочинів.

Викладення курсу «Теорія кваліфікації злочинів» здійснюється шляхом проведення семінарських занять, залучення перспективних форм навчання, таких, як написання рефератів, проведення дискусій з актуальних проблем тощо.

Під час проведення аудиторних занять і самостійної роботи мають бути використані навчальні та контролюючі програми на базі ЕОМ.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ Кваліфікація злочинів – процес встановлення відповідності

(тотожності) між юридично значущими ознаками злочину (фактичний склад

199

злочину) і ознаками злочину, передбаченими КК (юридичний склад злочину), та формулювання висновку про наявність чи відсутність такої відповідності (тотожності).

Офіційна (легальна) кваліфікація - це кваліфікація злочину, котру здійснюють уповноважені на те державою особи (працівники органів досудового слідства, прокурори та судді) та закріплюється в процесуальних документах й породжує певні юридичні наслідки, що мають обов'язковий характер.

Неофіційна (доктринальна) кваліфікація - це відповідна правова оцінка діянь, що дають її окремі громадяни, адвокати, журналісти, науковці в наукових статтях, монографіях, підручниках, навчальних посібниках, у виступах на наукових конференціях тощо.

Об'єкт кваліфікації - це діяння, що підлягає кримінально-правовій

оцінці.

Суб'єкт кваліфікації - це органи, що здійснюють кримінальноправову оцінку діяння (йдеться про офіційну кваліфікацію, що дається працівниками органів досудового слідства, прокурори та судді).

Зміст кваліфікації - це те, що становить її сутність, з приводу чого розпочинається та заради чого здійснюється така діяльність, тобто це оцінка скоєного з позицій кримінального закону як злочину чи незлочинної поведінки.

Підстави кваліфікації злочинів - це обставини, що в часі мають існувати на момент початку процесу кваліфікації та прямо стосуються оцінки конкретного діяння.

Передумовами кваліфікації є все те, що передує кваліфікації злочинів, - це певна діяльність, яка власне і призводить до виникнення її підстав.

Фактична підстава кваліфікації злочину - обставини справи, що трапилися насправді, стали відомими правоохоронним органам, набули процесуального закріплення та, внаслідок цього, підлягають кримінальноправовій оцінці.

Юридична (нормативна) підстава кваліфікації злочину - це юридичний склад злочину, що міститься в кримінально-правовій нормі.

Формула кваліфікації - це сукупність буквених (літерних) і цифрових позначень, які вказують на кримінально-правові норми (статті, їхні частини та пункти), що підлягають застосуванню.

Юридичне формулювання обвинувачення - словесне посилання на ті кримінально-правові норми, що відображені у формулі кваліфікації.

Обґрунтування кваліфікації - це діяльність відповідних органів держави щодо підтвердження прийнятого рішення про кваліфікацію злочину за певною нормою (нормами) КК (воно полягає в наведенні доказової бази, формулюванні логічних і несуперечливих висновків тощо).

200