npsC5CF

Невербальні засоби спілкування — елементи комунікативного коду, які мають немовну (але знакову) природу і разом із засобами мовного коду служать для створення, передавання та сприйняття повідомлень.

Потрібно знати функції невербальних повідомлень стосовно вербальних: доповнення (у тому числі, дублювання і посилення) вербальних повідомлень; заперечення вербальних повідомлень; заміщення вербальних повідомлень; регулювання розмови. Необхідно опрацювати найважливіші засоби невербальної комунікації: кінесику (міміка, жести, постава тощо),

проксеміку (сприйняття, використання і конструювання простору з комунікативною метою), а також екстралінгвістичні особливості мовлення.

Тема 4. Культура професійного мовлення юриста

Семінар – 2 години

1.Поняття культури професійного мовлення. Основні вимоги до професійного мовлення.

2.Літературна мова. Мовні норми.

3.Професійна мовнокомунікативна компетенція.

4.Роль лексикографічних джерел у підвищенні рівня мовленнєвої культури.

5.Мовленнєвий етикет у професійному спілкуванні. Стандартні етикетні ситуації.

Методичні рекомендації

Щоб отримати цілісне наукове уявлення про культуру професійного мовлення правоохоронця, її завдання та особливості, слухачам потрібно розуміти, що правильна вимова, вільне, невимушене оперування словом, уникнення вульгаризмів, архаїзмів, слів-паразитів, зайвих іншомовних слів, наголошування на головних думках, фонетична виразність, інтонаційна розмаїтість, чітка дикція, розмірений темп мовлення, правильне використання логічних наголосів і психологічних пауз, узгодженість між змістом і тоном, між словами, жестами та мімікою — невід’ємні її складники.

Культуру мовлення характеризують такі ознаки: 1) правильність, тобто відповідність прийнятим орфоепічним, орфографічним, граматичним, лексичним нормам. Еталоном правильності слугують норми, правила вимови, наголошування, словозміни, слововживання, орфографічні правила у писемному мовленні тощо. Завдяки цьому реалізується інформаційноінформативна функція мовлення, здійснюється цілеспрямований вплив на свідомість людини; 2) різноманітність: володіння мовним багатством економічної і публіцистичної літератури; активне мислення; постійне удосконалення і збагачення мовлення; 3) виразність забезпечується оригінальністю у висловлюванні думок з метою ефективного впливу на партнера по комунікації; 4) ясність, тобто доступність мовлення для

121

розуміння тих, хто слухає, вона забезпечує адекватне розуміння сказаного, не вимагаючи від співрозмовника особливих зусиль при сприйнятті. Ясності мовлення сприяють чітка дикція, логічне і фонетичне наголошування, правильне інтонування, розмірений та уповільнений темп, спокійний і ввічливий тон; 5) чистота, тобто бездоганність усіх елементів мовлення, уникнення недоречних, невластивих українській мові іншомовних запозичень. Забезпечується вона системою установок, мовною грамотністю; 6) стислість (раціональний вибір мовних засобів для вираження головної думки, тези). Ця ознака формує уміння говорити по суті; 7) доцільність, тобто відповідність мовлення меті, умовам спілкування, стану того, хто висловлюється.

При підготовці до заняття слухачам потрібно також засвоїти такі поняття:

Мовна компетенція – це обізнаність з мовою: з мовними одиницями, їх виражальними засобами, тобто це знання мови, володіння мовними уміннями

йнавичками. Мовленнєва компетенція – це уміння використовувати мовні засоби, адекватно меті спілкування, тобто володіння мовленнєвими уміннями

йнавичками. Юридична лексикографія – досліджує різноманітні словники у галузі права і на стику права (юриспруденції) та суміжних наук, а також механізми створення й упорядкування відповідних словників, енциклопедій, довідників. Мовний етикет — це сукупність мовних засобів, які регулюють нашу поведінку в процесі мовлення.

Питання для дискусії

1.

ультура професійного мовлення сучасного правоохоронця.

2.

и зміниться щось від того, що ми скажемо щось не так?

Творчі завдання

1.Висловіть свою думку щодо ролі та місця мовного і мовленнєвого

етикету в професійній діяльності працівника ОВС.

2.

роаналізуйте роль та місце лексикографічних джерел у професійній діяльності правника.

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Тема 2. Методика підготовки та особливості виголошення промови

Практичне заняття – 2 години

1.Публічний виступ та його структурно-композиційна будова.

2.Методика підготовки публічного виступу.

3.Особливості проголошення промови.

122

Методичні рекомендації

Промова – це заздалегідь підготовлений публічний виступ на певну актуальну тему, звернений до широкого загалу.

При підготовці до заняття слухачам варто звернути увагу на методику підготовки та виголошення промови. Важливо чітко уявляти структуру промови.

Вступ має своєю метою встановлення контакту, для чого необхідно використати відповідну систему засобів: засоби включення аудиторії в ситуацію спілкування (усмішка, привітання, перша фраза); засоби аналізу ситуації спілкування (чуттєво-візуальні, різні стимули: вираз обличчя, очі, репліки, запитання, міміка, жести тощо); засоби включення аудиторії в проблему (проблемне запитання, яскравий приклад, доречна цитата, чітко сформульоване завдання спілкування тощо).

Основна частина має на меті збереження контакту шляхом організації процесу засвоєння аудиторією проблеми, що можна здійснити за допомогою певної системи засобів: формальних засобів засвоєння (активні форми: ігри, практикуми), які вводять суб'єкт у діяльнісний режим, що, в свою чергу, забезпечує найміцніше засвоєння матеріалу; змістових засобів засвоєння (прийоми активізації мисленнєвої та почуттєво-емоційної діяльності аудиторії).

Висновки – закріплення інформації, контакту, яке базується на вмінні суб'єкта викликати в аудиторії потребу у подальшому спілкуванні.

Практична частина

1.Проаналізуйте статус сучасної риторики та її зв’язки з іншими науками.

2.Обґрунтуйте доцільність застосування знань закону довіри до зрозумілих висловлювань в юридичній діяльності. Наведіть приклади.

3.Обґрунтуйте доцільність застосування знань закону прогресивного зростання нетерпіння слухачів в юридичній діяльності. Наведіть приклади.

4.Підготуйте текст промови з урахуванням соціально-демографічних, індивідуально-психологічних і соціально-психологічних особливостей аудиторії. У тексті виділіть вступ, основну частину, висновки, здійсніть розмітку тексту знаками партитури.

ПЕРЕЛІК ТЕМ, ЯКІ ВИНОСЯТЬСЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ

1.Історія риторики і красномовства.

2.Еристика. Теорія аргументації та заперечення. Правила ведення суперечки. Коректні та некоректні прийоми у суперечці.

3.Судове мовлення.

123

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

1.Предмет і завдання риторики як науки і навчальної дисципліни. Зв'язок риторики з іншими науками.

2.Історія ораторського мистецтва.

3.Поняття логосу, етосу і пафосу в риториці.Співвідношення понять ―риторика‖, ―ораторське мистецтво‖, ―красномовство‖.

4.Основні види ораторського мистецтва, їх жанри, сфери функціонування.

5.Академічне красномовства, його жанри, сфера застосування.

6.Особливості монологічних і діалогічних форм академічної риторики.

7.Політичне красномовство, його жанри, сфери застосування.

8.Юридичне (судове) красномовство, його жанри, сфери застосування.

9.Церковне красномовство, його жанри, сфера застосування.

10.Суспільно-побутове красномовство, його жанри, сфери застосування, особливості промов.

11.Діалогічне красномовство. Еристика, її жанри, дискусія, полеміка, диспут, дебати.

12.Риторичні закони.

13.Закон ступеневої послідовності. Основні етапи риторичної підготовки промов.

14.Концептуальний закон красномовства.

15.Інвенція. Закон моделювання аудиторії.

16.Стратегія підготовки промови. Мета виступу. Вибір теми відповідно до поставленої мети.

17.Диспозиція. Структура ораторської промови. Способи подання матеріалу.

18.Тактичний закон красномовства. Критерії добору аргументів.

19.Типові помилки в аргументації та критиці.

20.Мовленнєвий закон. Елементи художності та літературні прийоми у мові оратора.

21.Засоби милозвучності мови. Партитура тексту.

22.Елокуція. Лексичний і синтаксичний рівні тексту.

23.Меморія. Способи запам’ятовування промови.

24.Акція. Закон ефективної комунікації. Прийоми встановлення контакту

заудиторією.

25.Невербальні засоби спілкування, їх вплив на аудиторію.

26.Техніка мовлення оратора.

27.Риторичний аналіз промови, його складники. Критерії оцінки публічного виступу.

28.Поняття суперечки. Види.

29.Комунікативні тактики ведення суперечок.

124

30.Конкретні засоби аргументації.

31.Некоректні засоби аргументації.

32.Методи аргументації.

33.Правила ведення суперечок.

34.Мовленнєва агресія. Засоби її уникнення.

35.Професійна мовнокомунікативна компетенція.

36.Роль лексикографічних джерел у підвищенні мовленнєвої культури.

37.Мовленнєвий етикет у професійному спілкуванні.

38.Стандартні етикетні ситуації.

39.Культура професійного мовлення правника.

40.Основні ознаки культури мовлення.

125

МУНІЦМПАЛЬНЕ ПРАВО

Муніципальне право – комплексна галузь права України, предметом регулювання якого є суспільні відносини, які виникають у сфері місцевого самоврядування. Ця галузь права містить комплексну систему знань про одну з найважливіших галузей національної правової системи. Вона покликана регулювати муніципально-правові відносини, що складаються в одній із форм публічної влади – муніципальної влади.

Навчальна дисципліна ―Муніципальне право‖ вивчається згідно навчального плану підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня ―спеціаліст‖ за спеціальністю ―Правознавство‖ з метою надати студентам та слухачам знання про предмет муніципального права України, його місця в системі національного права України, окреслити коло муніципально-правових відносин та визначити їх основні елементи. Для її досягнення вивчаються сучасні теорії місцевого самоврядування; правові, фінансові та територіальні основи місцевого самоврядування; форми прямої демократії на місцевому рівні; види та механізм здійснення функцій місцевого самоврядування; гарантії та захист прав місцевого самоврядування; види та компетенцію органів і посадових осіб місцевого самоврядування. Передбачає опанування категоріального апарату, який застосовується відповідними юридичними науками при вивченні питань організації публічної влади на місцевому рівні, ознайомлення з історією становлення місцевого самоврядування та сучасним станом правової регламентації питань місцевого самоврядування в Україні. Формами та методами діяльності органів та посадових осіб системи місцевого самоврядування.

Ціль вивчення навчальної дисципліни полягає у формуванні в студентів та слухачів необхідних знань у сфері практичної управлінської діяльності і механізмі правового регулювання муніципальних відносин, у питаннях організації та функціонування системи муніципальної влади з урахуванням національно-державних і територіальних особливостей України.

Завдання вивчення навчальної дисципліни полягає у набутті теоретичних та практичних умінь і навичок у сфері муніципально-правових відносин для безпосереднього вирішення питань, що пов’язані з майбутньою юридичною діяльності з обов’язковим урахуванням вимог законності та гарантуванням муніципальних прав та свобод людини і громадянина.

Зміст навчальної дисципліни ―Муніципальне право‖ визначається кваліфікаційними вимогами до майбутніх фахівців у сфері юриспруденції та за результатами її вивчення студенти та слухачі з підготовки фахівців освітньокваліфікаційного рівня «спеціаліст» за спеціальністю ―Правознавство‖ Національної академії внутрішніх справ повинні:

Знати:

-поняття муніципального права, предмет його регулювання та методи правового впливу на муніципально-правові відносини;

126

-поняття, предмет та систему науки муніципального права;

-історико-теоретичні основи місцевого самоврядування;

-поняття, принципи та функції місцевого самоврядування;

-основні форми участі громадян у здійсненні місцевого самоврядування;

-конституційно-правові основи місцевого самоврядування в Україні;

-поняття та елементи системи місцевого самоврядування;

-компетенцію та форми роботи органів та посадових осіб місцевого самоврядування;

-характерні ознаки та правову природу муніципальної влади в Україні.

Уміти:

-давати усні та письмові аргументовані відповіді з питань навчальної дисципліни;

-орієнтуватися в правових актах, що регламентують організацію і функціонування місцевого самоврядування;

-тлумачити і застосовувати закони та інші нормативні правові акти в муніципально-правовій сфері;

-юридично правильно кваліфікувати факти, що є основою для виникнення, зміни і припинення муніципально-правових відносин;

-здійснювати правову експертизу муніципально-правових актів, давати кваліфіковані юридичні висновки;

-практично застосовувати набуті знання при вирішенні професійних завдань, пов’язаних з участю у здійсненні місцевого самоврядування та роботі органів місцевого самоврядування, органів самоорганізації населення.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ Акти місцевого самоврядуванн (муніципальні акти) – владний

припис уповноваженого суб’єкта місцевого самоврядування, який, відповідно до закону, регулює відносини у сфері місцевого самоврядування шляхом встановлення, зміни чи відміни правових норм.

Акти органів і посадових осіб місцевого самоврядування –

владний припис уповноваженого суб’єкта місцевого самоврядування, який, згідно з чинним законодавством, регулює відносини у сфері місцевого самоврядування шляхом встановлення, зміни чи відміни норм нормотворчої діяльності.

Бюджет місцевого саморядуванн (місцевий бюджет) – план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування.

Вибори місцеві – безпосереднє волевиявлення територіальної громади з метою формування складу представницьких органів місцевого самоврядування шляхом голосування. В Україні це – вибори депутатів сільських, селищних, міських, районних у містах, районних і обласних рад та сільських, селищних, міських голів. Вони є вільними і відбуваються на основі

127

загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування терміном на п’ять років.

Виконавчі органи ради – органи, які відповідно до Конституції та Закону України ―Про місцеве самоврядування в Україні‖ (1997) створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування. До них належать виконавчі комітети, відділи, управління тощо.

Гарантії депутатів депутатів місцевих рад – сукупність умов та засобів, що забезпечують реальність і можливість фактичної реалізації прав та обов’язків депутатів з метою здійснення місцевого самоврядування.

Гарантії місцевих рад – це обумовлена закономірностями суспільного розвитку система умов і засобів, що забезпечує процес реалізації права на місцеве самоврядування територіальним громадам та органам місцевого самоврядування, а також захист права на місцеве самоврядування.

Голова сільських, селишних, міських орад – найвища посадова особа територіальної громади відповідного села, селища, міста. Обирається територіальною громадою на п’ять років та здійснює свої повноваження на постійній основі. Очолює виконавчий комітет ради, головує на її засіданнях.

Європейська хартія місцевого самоврядування – основний міжнародно-правовий документ для країн – членів Ради Європи, який містить стандарти щодо організації управління на місцях на засадах місцевого самоврядування, які є обов’язковими для держав – членів Ради Європи. Цей документ прийнято Радою Європи 15 жовтня 1985 р. Ратифікація Україною ЄХМС відбулася 15 липня 1997 р., коли Верховна Рада України прийняла Закон України ―Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування‖.

Компетенція органів місцевого самоврядування – сукупність визначених законом предметів відання та повноважень (самоврядних і делегованих) органу місцевого самоврядування, спрямованих на реалізацію функцій і завдань місцевого самоврядування, а також й окремих функцій державної влади.

Конституційні принципи місцевого самоврядування – обумовлена природою місцевого самоврядування система основоположних витоків та ідей, які закріплені чи випливають зі змісту Конституції та законів України і визначають організацію та діяльність громади, органів, що формуються громадянами та самостійно управляють місцевими справами в інтересах місцевого населення.

Місцеве самовврярядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їх компетенції, в інтересах місцевого населення.

Місцеві ради – представницькі, колегіальні органи територіальних громад, що уповноважені представляти і здійснювати від їх імені та в їх

128

інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначених чинним законодавством; здійснюють свою діяльність сесійно.

Муніципально-правові норми – норми права, які закріплюють і регулюють суспільні відносини, що виникають на місцевому рівні, тобто в процесі організації і функціонування місцевого самоврядування.

Муніципалітет (від лат. municipium – місто з правом самоврядування) – 1) орган місцевого самоврядування населених пунктів низки країн; 2) самоврядна громада з правами юридичної особи.

Органи місцевого самоврядування – виборні та інші органи територіальних громад, наділені повноваженнями вирішувати питання місцевого значення.

Політика мініципальна (municipal policy) – система норм, принципів та практичних дій, спрямованих на забезпечення функціонування муніципалітетів (інших органів місцевого самоврядування). До змісту П. м. входять питання про межі компетенції муніципальних органів, їх прав і повноважень, а також відповідних юридичних та адміністративних актів. П. м. спрямована також на порядок обрання органів муніципальної влади, проведення виборчих кампаній.

Посадова особа місцевого самоврядування – особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Права депутатів місцевих рад – формально визначені можливості для реалізації ними повноважень та функцій у місцевій раді, її органах та у виборчому окрузі.

Права анатомії місцевого саморядування полягає в тому, що органи місцевого самоврядування мають свої власні повноваження, визначені Конституцією та Законом України ―Про місцеве самоврядування в Україні‖. Органи місцевого самоврядування, зазначається в ч. 1 ст. 16 цього Закону, є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, у межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність згідно із законом.

Правові основи місцевого саморядування – система правових норм,

правил поведінки суб’єктів місцевого самоврядування, встановлених або санкціонованих державою, територіальною громадою та органами місцевого самоврядування.

Представницький орган місцевого саморядування – виборний орган

(рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Принцип субседіарності (субсидіарність) – принцип соціальної філософії, згідно з яким муніципальні функції, як правило, здійснюються переважно тими властями, які мають найтісніший контакт з громадянином.

129

Система місцевого самоврядування – сукупність організаційних форм та інститутів місцевої демократії, через які територіальна громада здійснює своє конституційне право самостійно вирішувати питання місцевого значення.

Служба в органах місцевого саморядування – професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які обіймають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Статус депутатів місцевих рад – сукупність прав і обов'язків депутата представницького органу місцевого самоврядування, які визначають його місце та роль у механізмі місцевого самоврядування, характер його взаємовідносин з виборцями – членами громади територіальної, органами місцевого самоврядування та органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та їх посад. особами.

Статус територіальної громади – основний локальний нормативно-

правовий акт, яким регулюються структура, повноваження та порядок діяльності територіальної громади села, селища, міста, її органів та посад. осіб.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

Форма підсумкового контролю – залік.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

1.Батанов О. В. Муніципальне право України : підруч. / відп. ред. М. О. Баймуратов / Батанов О. В. – Х. : Одісей, 2008. – 528 с.

130