Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, проаналізовано загальний стан розробленості проблеми у науковій теорії та педагогічній практиці, визначено об’єкт, предмет, мету, концепцію, завдання, гіпотезу, методологію та методи дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне й практичне значення, викладено форми апробації та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі дисертації – “Військово-патріотичне виховання як предмет педагогічного дослідження” – розкриваються історичні витоки ВПВ в українському суспільстві, аналізуються теоретико-методологічні аспекти дослідження цієї проблеми в науковій літературі й дослідженнях вчених і визначається його сучасний стан у ЗС України, основні тенденції та проблеми. Аналізуються проблеми теорії військового виховання взагалі та військово-патріотичного, зокрема, обґрунтовуються основні напрями їх розв’язання.

На основі теоретико-методологічного аналізу проблеми дослідження та узагальнення його результатів підкреслюється, що патріотизм і висока моральність у всі часи були притаманні нашим співвітчизникам і займали центральне місце в їх системі цінностей, а ВПВ воїнів і громадян у цілому завжди вважалося одним з пріоритетних напрямів діяльності державних і культурних діячів, громадськості, командирів і начальників ЗС. Важливий досвід виховання у громадян почуття патріотизму залишили нам наші предки часів Київської Русі, Козаччини, визвольних змагань українського народу у 1917-1921 р.р.

Аналіз наукової літератури свідчить, що на сьогодні існує обмаль робіт, безпосередньо присвячених проблемам ВПВ особового складу ЗС України, а в існуючих джерелах, на жаль, відсутнє єдине та однозначне тлумачення його концептуальних основ і базових категорій, що визначають сутність, мету і зміст ПВ і ВПВ. Неадекватною сучасним потребам є його нормативно-правова та методична база.

Сучасна система ВПВ військовослужбовців має низку недоліків, які не дозволяють здійснювати ефективне виховання особового складу. Головні причини цього такі: відсутність чітко сформульованих концептуальних основ, фундаментальних і прикладних досліджень, в яких би ця проблема розглядалася системно і повно; недостатній рівень педагогічної підготовленості офіцерів, особливо командного та інженерно-технічного складу; відсутність спеціальної літератури з питань ВПВ; недосконале планування виховної роботи з особовим складом, зумовлене тим, що в планах виховної роботи військових частин ВПВ не присвячений окремий розділ.

На основі аналізу підходів науковців зроблено висновок, що ПВ військовослужбовців ЗС, як і громадян України в цілому, найтіснішим чином пов’язане з їх національним і громадянським вихованням, глибоко “проникає” в них, виступає як їх специфічна складова та об’єднуючий чинник. Воно є інтегруючим напрямом виховання, яке органічно поєднує в собі “ціннісні зрізи” основних напрямів виховання: національного, громадянського, морального, родинно-сімейного, розумового, естетичного, соціально-правового, екологічного та ін. Це відповідає поглядам В.О. Сухомлинського, який наголошував, що ПВ – це сфера духовного життя, яка проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне, що любить і ненавидить людина. ВПВ, у свою чергу, тісно пов’язане в змістовному й організаційному відношенні з патріотичним та є його складовою частиною. Будучи близьким стосовно ПВ, воно має свою специфіку.

Проаналізовано досвід військових вихователів із проблем вдосконалення ВПВ. Так, із 339 опитаних нами респондентів, які безпосередньо займаються вихованням підлеглих та відповідають за його стан, жоден не оцінив рівень своїх знань про теоретико-методологічні засади ВПВ як високий; лише 99 з них (29,2%) вважають його вище середнього, а основна частина – 195 респондентів (69,9%) вважає його середнім (57,5%) і нижче середнього (12,4%). У зв’язку з цим 79,6% офіцерів вважають необхідним підвищення ефективності ВПВ у військових частинах (підрозділах), 18,6% – швидше так, ніж ні, і лише 0,9% – ні.

У другому розділі – “Теоретичні основи військово-патріотичного виховання військовослужбовців строкової служби Збройних сил України” – досліджені концептуальні основи ВПВ, обґрунтовано його систему та визначено педагогічні умови її ефективного функціонування. Визначені основні компоненти патріотизму, які, на нашу думку, складають його зміст (табл. 1).

Таблиця 1