2. Загальна характеристика вимагання

Згідно з Кримінальнім кодексом України, а саме ст. 189 вимагання – це вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілім чи його близьким родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці. [7]

2.1 Об'єкт вимагання.

Найважливіше значення для з'ясування соціально-політичної суті такого злочину як вимагання має правильне встановлення об'єкта кримінально-правової охорони.

Об’єктом злочину у науці кримінального права визнаються суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом від злочинних посягань.

Правильне визначення об'єкта посягання дає можливість розкрити сутність злочину, показати характер його суспільної небезпеки, а також служить необхідною передумовою для правильної кваліфікації злочину. Положення про те, що суспільні відносини є об'єктом злочину, не тільки загальновизнана в науці кримінального права, а й знайшло своє відображення в кримінальному законі.

У теорії кримінального права прийнята трьохланкова класифікація об'єктів злочину. При цьому виділяється: загальний, родовий і безпосередній об'єкти злочину.

Загальний об'єкт – це система суспільних відносин, поставлених під охорону кримінального закону.

Під родовим об'єктом розуміється об'єкт, що охоплює певне коло тотожних або однорідних за своєю соціально-політичною та економічною сутністю суспільних відносин, які повинні охоронятися в силу цього єдиним комплексом взаємопов'язаних кримінально-правових норм.

Значення родового об'єкта злочину полягає, насамперед, у тому, що він дозволяє провести класифікацію всіх злочинів на певні групи. Саме це його властивість була взято за основу при побудові Особливої ​​частини Кримінального кодексу України. Родовим об'єктом злочинів проти власності, до яких належить і вимагання, є власність.

У розділі VI Особливої ​​частини кримінального кодексу родовий об'єкт позначається, з назви розділу, який визначений як злочини проти власності, але без розкриття змісту цього поняття. Різні позиції у визначенні родового об'єкта зазначеної групи злочинів пояснюється неоднаковим трактуванням поняття власності.

Термін «власність» вживається в економічному і юридичному сенсах.

Власність в економічному сенсі – це суспільні відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, споживання і обміну матеріальних благ. Ці відносини є частиною економічного базису.

Юридичним вираженням відносин власності є право власності, представляє собою врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Відповідно до Конституції України від імені Українського народу право власності на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси України здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Таким чином, суб'єктами права власності виступають держава, юридичні та фізичні особи.

Стаття 13 Конституції України проголошує рівність усіх суб'єктів права власності перед законом і забезпечення захисту їх прав державою. Тому кримінальне законодавство в рівній мірі охороняє всі форми власності, що існують в Україні.

Тому у зміст власності, як родового об'єкта злочину, виключеного в VI розділ Особливої ​​частини КК, вкладений економічний зміст та розуміння під нею сукупності відносин з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ.

Вимагання відноситься до так званих поліоб'єктних злочинів, тому що зазіхає одночасно на кілька самостійних охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин.

Значення цих об'єктів в сенсі їх співвідношення та впливу на кваліфікацію злочину неоднаково. З метою правильного встановлення їх конкуренції, в теорії кримінального права застосовується класифікація об'єктів злочинів по «горизонталі».

Суть такого виду класифікації полягає в тому, що на рівні безпосереднього об'єкта виділяється основний, додатковий і факультативний об'єкти.

Основним безпосереднім об'єктом є конкретне суспільне відношення, на яке, перш за все, посягає злочин і якому в силу цього законодавець, створюючи кримінально-правову форму, прагне поставити під охорону закону. Це громадське відношення становить соціальну сутність даного злочину, визначає ступінь його суспільної небезпеки, є вирішальною умовою віднесення відповідної норми до того чи іншого розділу Кримінального кодексу України.

При скоєнні вимагання відбувається посягання не тільки на відносини власності, тому що складом вимагання охоплюється не тільки вимога передачі майна, а й право на нього, або вчинення інших дій майнового характеру, тобто воно може заподіяти шкоду і іншим майновим відносинам. Так, наприклад, вимога передачі права на житловий будинок, зазіхає на житлові відносини, вимога відмовитися від своєї частки у спадщині – порушує спадкові відносини.

Під додатковим об'єктом розуміється таке громадське ставлення, яке, заслуговуючи самостійної кримінально-правової охорони, захищається кримінальним законом. У даному випадку поряд з основним об'єктом існує і додатковий об'єкт, що виражається в пред'явленні винним майнової вимоги, поєднаного з погрозою насильства, розголошення ганебних відомостей, знищення або пошкодження майна.

Таким чином, вимагання має своїм безпосереднім додатковим об'єктом відносини у сфері охорони безпеки життя, здоров'я, честі, гідності, особистої недоторканності потерпілих [8].