Державна пенітенціарна служба україни
ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ
Факультет заочного навчання
Варіант №
Кафедра кримінально-правових дисциплін
К У Р С О В А Р О Б О Т А
З кримінального права (Особлива частина) на тему
«Кримінальна відповідальність за вимагання»
Виконав: слухач 4 курсу
набір 2012 р. група _____
Чумак Р. В.
Науковий керівник:
Професор кафедри
кримінально правових дисциплін
кандидат юридичних наук,
с.н.с. Копотун І. М.
м. Київ 2013 р.
ЗМІСТ:
Вступ.
Поняття и види злочинів проти власності.
Загальна характеристика вимагання.
Об'єкт вимагання.
Предмет вимагання.
Об'єктивна сторона вимагання.
3.4 Суб'єкт вимагання.
3.5 Суб'єктивна сторона вимагання.
Кваліфікуючі ознаки вимагання.
Практичне завдання.
Висновок.
ВСТУП
Злочини проти власності, відповідальність за які передбачена розділом 6 Особливої частини Кримінального Кодексу України, відносяться до найбільш поширених. При їх вчиненні здійснюється зазіхання на право власності, який відносять Конституцією України до одного з основних соціальних благ. Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Конституція України у ст. 13 встановлює рівність усіх форм власності, до числа яких належать:
1) право власності українського народу,
2) право державної власності;
3) право комунальної власності;
4) право колективної власності (у тому числі підприємств, громадських організацій та інших об'єднань громадян);
5) право приватної власності, в тому числі право спільної власності подружжя, членів сім'ї, осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство;
6) право власності інших держав, їх юридичних осіб, спільних підприємств та міжнародних організацій.
Рівність усіх форм власності обумовлює їх рівну кримінально-правову охорону від злочинних посягань. Тому злочини проти власності незалежно від її форми передбачені в єдиному розділі Особливої частини КК, статті якого не містять будь-яких відмінностей в кримінальній відповідальності за посягання на власність того чи іншого суб'єкта.
Слід зазначити, що раніше діючий КК 1960 р. передбачав відповідальність за злочини проти власності у двох розділах Особливої частини: голові ІІ «Злочини проти соціалістичної власності» та главі V «Злочини проти індивідуальної власності громадян». Такий поділ мало на меті забезпечення посиленої охорони соціалістичної власності порівняно з індивідуальною з обстоювання громадян. Засобами досягнення цієї мети було визначення санкцій за ці злочини (злочини проти соціалістичної власності каралися суворіше, ніж злочини проти індивідуальної власності громадян) і встановлення кола діянь, визнаних злочинними (наприклад, необережне знищення або пошкодження майна визнавалося злочином лише за умови, що його предметом було державне або суспільне майно).
Після здобуття Україною незалежності і законодавчого закріплення рівності всіх форм власності було внесено окремі зміни до КК у частині відповідальності за злочини проти власності, однак повною мірою забезпечити рівність їх кримінально-правової охорони вдалося лише з прийняттям нового кримінального законодавства в 2001 році. [15. С. 69-70]