
- •1. Дисципліна безпеки життєдіяльності, її завдання, мета вивчення, об’єкт та предмет дослідженя.
- •2. Поняття «про аксіому потенційної небезпеки».
- •3. Біосфера та її компоненти, межа їх розповсюдження на планеті. Людина і біосфера. Поняття про ноосферу.
- •4. Біогеоценоз, його характеристики та компоненти.
- •5. Адаптивні типи людей. Антропоекологічні системи і здоров’я. Еноргозбереженість та технічна озброєність – передумови заселення екологічних ніш.
- •6. Природні явища – джерела небезпечних факторів.
- •7. Джерела небезпечних факторів побутового походження.
- •8. Поділ негативних факторів за характером дії на організм людини.
- •9. Біоакумуляція та її кількісна характеристика. Вплив біоакумуляції на процес проникнення небезпечних речовин в організм людини.
- •11. Фізичні небезпечні фактори.
- •12. Хімічні небезпечні фактори.
- •13. Біологічні небезпечні фактори.
- •14. Принципи нормування небезпечних факторів.
- •15. Визначення гранично допустимого рівня фактору.
- •16. Небезпечні хімічні речовини.
- •17. Шляхи надходження небезпечних хімічних речовин в організм людини.
- •18. Комбінована дія небезпечних хімічних речовин.
- •19. Принципи нормування небезпечних хімічних речовин.
- •20. Механічні коливання(вібрація) та її вплив на людину.
- •21. Шум. Дія шуму на організм людини.
- •22. Інфразвук та його дія на людину.
- •23. Ультразвук та його вплив на організм людини.
- •24. Поняття про іонізуючі випромінювання.
- •25. Рентгенівські промені: природа, джерела, характер негативної дії на організм людини.
- •26. Гамма – кванти: природа, джерела, характер негативної дії на організм людини.
- •27. Бета – випромінювання: природа, джерела, характер негативної дії на організм людини.
- •28. Альфа – випромінювання: природа, джерела, характер негативної дії на організм людини.
- •29. Поняття про дози іонізуючого випромінювання. Одиниці виміру доз іонізуючого випромінювання.
- •30.Відносна біологічна активність іонізуючих випромінювань, еквівалентна доза.
- •31. Джерела радіоактивної небезпеки.
- •32. Основні уражаючі фактори, що утворюються при аваріях з викидом у навколишнє середовище радіоактивних матеріалів.
- •33. Поняття про радіоактивне зараження місцевості. Принцип поділу місцевості що заражена радіоактивними речовинами, на зони. Коротка характеристика зон радіоактивного зараження.
- •34. Принципи захисту людини, що діє на радіоактивно-зараженій території.
- •35. Хімічно – небезпечні об’єкти та їх характеристика.
- •36. Уражаючі фактори, що утворюються при аваріях на хімічно-небезпечних об’єктах.
- •37. Поділ небезпечних хімічних речовин за механізмом впливу на організм людини.
- •38. Поняття «стійкості небезпечної хімічної речовини»
- •39. Особливості проведення рятувальних робіт при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах.
- •40.Уражаючі фактори, що утворюються при пожежах та вибусі на під-вах промисловості.
- •41. Шляхи припинення горіння паливних матеріалів.
- •42. Особливості сучасного тероризму.
- •43. Вибух як засіб терору.
- •44. Деякі аспекти забезпечення безпеки населення під час терористичних актів.
- •45. Характерні риси сучасної війни.
- •46. Поняття про ядерну зброю. Уражаючі фактори ядерної зброї.
- •47. Запобігання ураження та захист від дії уражаючих факторів ядерного вибуху.
- •48. Хімічна зброя, як засіб введення сучасних бойових дій. Урожаючі фактори хімічної зброї.
- •49. Запобігання ураження та захист від дії отруєних речовин.
- •50. Біологічна зброя. Захворювання людини, збудники яких, можуть бути використані в якості біологічних засобів ураження людей..
- •51. Принципи захисту від біологічної зброї.
- •52.Призначення засобів колективного захисту та їх класифікація. Типи сховищ за ознаками.
- •53. Призначення засобів індивідуального захисту та іх класифікація за принципом дії.
- •54.Медичні засоби захисту людини у надзвичайній ситуації.
- •55. Засоби медичного захисту при ураженні організма іонізуючими променями.
- •56. Медичні засоби першої допомоги при ураженні людини отруйними речовинами.
- •58. Задачі і принципи надання першої медичної допомоги, табельні та підручні засоби першої медичної допомоги.
- •57. Поняття про протибактеріальні засоби.
- •59. Головний принцип яким необхідно керуватися при наданні першої медичної допомоги. Термін надання першої медичної допомоги.
- •60. Поняття про кровотечі. Принципи припинення кровотечі. Артеріальні кровотечі. Венозні кровотечі. Капілярні кровотечі. Можливі наслідки кровотечі. Характер кровотечі при ушкодженні різних органів.
- •61. Причини виникнення та характеристика переломів кісток.
- •62. Травматичний шок, фази, профілактика.
- •63. Види та ступені опіків. Опікова хвороба та опіковий шок. Перша допомога при опіках. Перша медична допомога при опіках очей.
- •64. Непритомність. Перша допомога при непритомності.
51. Принципи захисту від біологічної зброї.
Для запобігання поширення інфекційних захворювань в осередках біологічного ураження розпорядженнями вводяться карантин або обсервація. Карантин - це система протиепідемічних заходів для ізоляції осередку ураження та ліквідації виниклих інфекційних захворювань. Найважливіша задача карантину - недопущення поширення інфекцій як в осередку ураження так і за його межами. Карантин вводиться в випадках, коли вид збудника не встановлено, або він підноситься до групи особливо небезпечних мікроорганізмів, що викликають такі небезпечні захворювання, як чума, холера, натуральна віспа та інші.При карантині проводяться слідуючи заходи: 1)Повна ізоляція осередка від навколишньої території, що досягається озброєним оточенням осередка, забороною виїзду з нього (пости та патрульні наряди); 2)Розгортання спеціальних пунктів, через які проводяться перевантаження прибуваючих для осередка продовольчих товарів, предметів першої необхідності та іншого майна; 3)Обмеження спілкування між окремими групами населення, заборона проведення масових заходів (припиняється навчання в учбових закладах, закриваються театри та кіно);4)Проведення ряду протиепідемічних заходів, Обсервація встановлюється при виявленні збудників неконтагіозних захворювань, тобто таких, що не передаються від хворої людини до здорової. Вона являє собою систему заходів, що передбачають здійснення ряду ізоляційно-обмежувальних та лікувально-профілактичних заходів з метою запобігання розповсюдженню інфекційних хвороб. Заходи обсервації: а) Обмеження в’їзду і виїзду людей із зони обсервації; Ь) Заборона вивозу майна; с) Термінова профілактика вражень; d) Своєчасне виявлення хворих; є) Вакцинацію і санітарну обробку. Терміни обсервації та карантину визначаються тривалістю максимального інкубаційного періоду інфекційного захворювання, виявленого в осередку ураження.
52.Призначення засобів колективного захисту та їх класифікація. Типи сховищ за ознаками.
До засобів колективного захисту населення належать захисні споруди: сховища, протирадіаційні та простіші укриття. Сховища — це захисні споруди герметичного типу, що захищають від усіх уражаючих факторів, що виникають під час НС мирного та воєнного часу. Люди, які укриваються у сховищах, не використовують засобів індивідуального захисту. Протирадіаційні укриття — це споруди, призначені для захисту людей від іонізуючого випромінювання, зараження їх радіоактивними речовинами, краплями НХР та аерозолями біологічних засобів.Укриття простішого типу — це щілини, траншеї, землянки. Їх зведення не вимагає багато часу, але вони можуть ефективно захищати людей від багатьох уражаючих факторів. Захисні споруди класифікують за призначенням, місцем розташування, часом зведення, захисними властивостям, місткістю. За призначенням захисні споруди поділяють на загальні й спеціальні. Перші використовуються населенням або персоналом; другі — обладнуються для розміщення органів управління, систем оповіщення та зв’язку, лікувальних закладів. За місцем розташування захисні споруди поділяють на вбудовані та окремо розташовані. Вбудовані захисні споруди обладнують у підвальних і цокольних поверхах будинків. Окремо розташовані захисні споруди створюють поза будівлями. За часом будівництва захисні споруди поділяються на збудовані завчасно і такі, що зроблені нашвидкоруч. Останні споруджуються в особливий період у разі загрози виникнення надзвичайної ситуації, при цьому застосовують зазвичай підручні матеріали. Згідно із захисним властивостям сховища поділяють на п’ять класів. Зауважимо, що ці властивості визначаються здатністю конструкції споруд витримувати певну величину надлишкового тиску повітряної ударної хвилі ядерного вибуху. За місткістю сховища поділяють на малі (на 600 людей), середні (600—2000 осіб) і великі, розраховані більш як на 2000 людей. До захисних властивостей сховищ пред’являють певні вимоги, зокрема, суворе дотримання виконання правил будівництва та експлуатації. Тільки в цьому разі захисні споруди можуть бути застосовані за своїм прямим призначенням. Назвемо ці вимоги: 1)сховища мають забезпечувати надійний захист від усіх уражаючих факторів НС; 2)конструкції, що використовуються під час їх будівництва, не повинні втрачати свої механічні властивості в умовах дії високих температур; 3)простіші укриття створюють таким чином, щоб вони могли захистити людей від світлового випромінювання, проникаючої радіації та дії повітряної ударної хвилі ядерного вибуху.