(Кількість конкретних наслідків / за рік). Допустимий рівень ризику r ί (доп) визначає кількість допустимих наслідків nί однотипних подій n, що можуть статися за певний проміжок часу ∆t:
nί = R ί (доп) * N;
В Україні прийнятий допустимий рівень смертності Rί(доп)=10-6смертей за рік. Це визначає, що для підприємства з чисельністю працівниківN=1000 чоловік, кількість смертельних наслідків може становити:
nί = R ί (доп) * N = 10-6 x1000 = 0,001 смертей на рік,
тобто один смертний випадок за 1000 років;
Класифікація видів ризику
Ризики поділяються на:
індивідуальний і колективний;
мотивований і немотивований;
технічний, соціально-економічний і прийнятний;
Індивідуальний ризик характеризує рівень небезпеки для конкретного індивідуума при відповідного виду його діяльності.
Колективний ризик визначає рівень небезпеки для двох і більше осіб від дії певного небезпечного і шкідливого чинника.
Мотивований (обґрунтований) ризик – це необхідність дії людини з метою власного порятунку чи надання допомоги потерпілому. В цьому випадку говорять що людина вимушено йде на ризик.
Немотивований (необґрунтований) ризик – це нехтування людиною технікою безпеки заради досягнення економічної вигоди, невикористання засобів захисту і таке інше.
Технічний ризик – це можливість виникнення аварії чи руйнування техніки або споруд, що спричиняє значні матеріальні збитки.
Соціально-економічний ризик – це можливість створення небезпечної ситуації в соціальній сфері захищеності людини(втрата житла, роботи, заробітної платні та інших засобів на існування).
Прийнятний ризик – це нормативно допустимий рівень дії шкідливих і небезпечних чинників, при якому забезпечуються умови відносної безпеки життєдіяльності людини.
За міжнародною домовленістю рівень прийнятного ризику вирішено рахувати в межах 10–7 –10–6 (смертельних випадків люд–, рік– ) а величина 10–6 є максимально прийнятним індивідуальним ризиком.
Рівні ризику залежать один від одного. Наприклад, при збільшені інвестицій на удосконалення обладнання технічний ризик зменшується, але при цьому зростає соціальний ризик. А сумарний ризик має мінімум коли створене співвідношення між інвестиціями в технічну і соціальну сферу. Ці обставини необхідно враховувати під час вибору прийнятного ризику.
Етапи дослідження ризику небезпек
Дослідження небезпеки проводиться в три етапи, які передбачають:
виявлення джерел небезпеки та їх оцінка (І етап);
встановлення можливої послідовності розвитку подій (ІІ етап);
оцінку можливих негативних наслідків даної небезпеки (ІІІ етап).
І етап: Виявлення джерел небезпеки та їх оцінка
Основними джерелами виникнення небезпек є:
помилки в діяльності людей;
недоліки в будівництві споруд і в проектуванні техніки;
стихійні природні явища, лиха і тому подібне.
Фундаментальною основою для виявлення джерел небезпеки є:
знання нормативної документації з проблем БЖД;
правильне розуміння дії чинників небезпеки;
належний кругозір і достатня професійна підготовка персоналу.
Оцінка джерел небезпеки ґрунтується:
на детальному аналізу умов довкілля;
на здоровому інженерному глузді;
на свідомому розумінню самого процесу виникнення небезпеки.
За ступінню небезпеки ці джерела поділяються на чотири класи:
1 клас – мало небезпечні – які не призводять до людських жертв і до істотних матеріальних збитків.(забився жиклер автомобіля).
2 клас – граничні –що завдають матеріальні збитки які підлягають усунення без людських жертв і травм(деформація корпусу авто без людських жертв).
3 клас – критичні – завдають значні матеріальні збитки і потребують негайного рятування людей (пожежа в автомобілі).
4 клас – катастрофічні – що приводять до травм і людських жертв зі значними матеріальними збитками.
ІІ етап – Встановлення можливої послідовності розвитку подій
Цей етап передбачає розробку ланцюга негативних подій і помилок, які можуть мати місце при виникнення даної небезпеки. Розробка такого ланцюга подій базується на основі прямих та зворотних міркувань (індуктивним і дедуктивним способом).
ІІІ етап – Оцінка можливих негативних наслідків даної небезпеки
Цей етап визначає:
кількісну і якісну дію негативних факторів;
шляхи розповсюдження небезпеки;
матеріальні збитки та завдану шкоду здоров’ю і життю людей.