Розділ 3 Структура курсової (наукової) роботи

Курсова (наукова робота) повинна мати титульний аркуш (Додаток 4), зміст, перелік умовних скорочень (за необхідності).

Структурно дослідження повинно складатися зі вступу, розділів та підрозділів (якщо є потреба виділяти такий структурний елемент роботи з урахуванням самостійності певного питання), висновків, а також списку використаних джерел і додатків.

На титульному аркуші вказується:

• назва міністерства, якому підпорядковується установа;

• назва навчального закладу, в якому проведене дослідження;

• назва кафедри, на якій виконано роботу;

• назва (тема) дослідження;

• прізвище, ім’я та по батькові автора;

• назва факультету та номер навчальної групи, де навчається автор;

• прізвище, ім’я та по батькові, посада, науковий ступінь, вчене звання наукового керівника роботи;

• місто, рік написання.

Зміст подається на початку (курсової) наукової роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок вступу, переліку умовних скорочень, усіх розділів, підрозділів та пунктів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

Перелік умовних скорочень подається за необхідності. Якщо в дослідженні вжито специфічну термінологію, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення, то їх перелік може бути поданий у праці за окремим списком, який розміщують перед вступом. Перелік необхідно друкувати двома колонками, в яких ліворуч за абеткою наводять скорочення, праворуч - їх розшифровку. Якщо в роботі умовні позначення повторюються менше ніж тричі, перелік не складається, а їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні.

Вступ до курсової (наукової) роботи повинен розкривати актуальність, сутність і стан наукової проблеми та її значимість, ступінь наукової розробки теми, обґрунтування необхідності проведення наукового дослідження. Далі подається загальна характеристика роботи у такій послідовності: вибір об’єкта і предмета дослідження, визначення мети і завдань, методів дослідження, практичне значення одержаних результатів. Відсутність перелічених компонентів вступу є недотриманням наукового етикету і вважається суттєвим недоліком в оформленні роботи.

При з’ясуванні об’єкта, предмета і мети зважають на їх логічні зв’язки і враховують, що об’єктом дослідження є процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення. У свою чергу, предмет дослідження міститься в межах об’єкта. Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага автора, оскільки предмет дослідження визначає тему праці, яка визначається на титульному аркуші як її назва.

При формулюванні завдань відображаються: ступінь вирішення певних теоретичних питань, що належать до загальної проблеми; вивчення практики її вирішення, типових недоліків; обґрунтування системи заходів, необхідних для вирішення поставленого завдання тощо.

У вступі дають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи іншим методом. Це допоможе пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.

Основна частина роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів. Кожний розділ починається з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного напрямку та обґрунтуванням застосованих методів дослідження. В кінці кожного розділу формуються висновки зі стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів.

У висновках викладаються найбільш важливі наукові та практичні результати, які повинні містити формулювання розв’язаної наукової проблеми (задачі), її значення для науки і практики.

Список використаних джерел може формуватися автором роботи у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні роботи), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Допоміжні або додаткові матеріали, що переобтяжують текст основної частини роботи, але потрібні для повноти її сприйняття, доцільно вносити до додатків (графіки, ілюстрації, схеми, таблиці).

Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток ___” і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки (наприклад, Додаток А, Додаток Б).