23-ПВ Свистун Влад / Практика_ПВ / Тимченко_Правознавство у схемах

Обставини, що викликають провадження у справах про адміністративні проступки

Обставини, що викликають провадження у справах про адміністративні проступки

відсутність події і складу адміністративного проступку

недосягнення на момент вчинення адміністративного проступку 16-річного віку

неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність

вчинення дії особою у стані крайньої необхідності або необхідної оборони

видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення

скасування акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення

закінчення на момент розгляду справи строків давності накладення адміністративного стягнення

наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до відповідальності, постанови компетентного органу про накладення адміністративного стягнення, або не скасованої постанови про закриття справи, а також

порушення по даному факту кримінальної справи

смерть особи щодо якої було розпочато провадження у справі

431

Стадії провадження у справах про адміністративні проступки

Стадії провадження у справі про адміністративний проступок – це відносно

самостійна сукупність послідовного здійснюваних, взаємопов’язаних процесуальних дій, об’єднаних найближчою метою щодо отримання певного юридичного результату. Розв’язання завдань кожної стадії оформлюється спеціальним процесуальним документом. Після прийняття такого акта розпочинається нова стадія. Стадії органічно пов’язані між собою; наступна, як правило, починається лише після того, як закінчена попередня, на новій стадії перевіряється те, що було зроблено раніше.

Порушення справи та адміністративне розслідування – початкова стадія

провадження, змістом якої є комплекс першочергових процесуальних дій, пов’язаних з: виявленням факту адміністративного правопорушення; складення протоколу про адміністративне правопорушення (в разі необхідності і про адміністративне затримання, огляд та вилучення речей і документів); встановленням особи правопорушника, свідків, потерпілих, збором, дослідженням та попередньою оцінкою доказів, а також інших фактичних обставин в справі; первісною юридичною кваліфікацією вчиненого тощо. Закінчується дана стадія в більшості випадків передачею матеріалів справи для розгляду по суті з урахуванням підвідомчості справ.

Розгляд справи по суті та винесення по ній постанови є центральною стадією

провадження. Загальний порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення та винесення по ній постанов визначається статтями 276-286 КУпАП. Дана стадія закінчується винесенням відповідної постанови по справі, яка повинна містити визначені законом дані (ст. 283 КУпАП). По справі про адміністративне правопорушення може бути винесено одну з таких постанов: про накладання адміністративного стягнення (з урахуванням положень ст. 33-38 КУпАП); про застосування заходів впливу до неповнолітніх (передбачених ст. 24-1 КПпАП); про закриття справи (з урахуванням положень ч.2 ст. 284 КУпАП, а також інших альтернатив адміністративній відповідальності)

Перегляд справи у зв`язку з оскарження або опротестуванням постанови по

справі є стадією факультативного, тобто, не завжди обов`язковою. На цій стадії перевіряється законність та обґрунтованість винесеної постанови, а також дотримання установленого законом порядку адміністративного провадження в цілому, усуваються допущені правопорушення, забезпечується застосування до нових справедливих заходів впливу. Постанову в справі про адміністративний проступок може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим у порядку, визначену законом (ст. 288 КУпАП) та опротестовано прокурором. Результатом розгляду скарги або протесту на постанову може бути одне з таких рішень: залишенням постанови без змін, а скарги, або протесту без задоволення; скасування постанови і надсилання справи на новий розгляд; скасування постанови і закриття справи; зміна заходу стягнення з тим, однак, щоб воно не було посилено.

Виконання постанови про накладання адміністративного стягнення є заключною стадією провадження в справах про адміністративні правопорушення, суть якої полягає у кінцевій реалізації винесеної по справі постанови.

432

Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні проступки

Справи про адміністративні проступки розглядають

органи внутрішніх справ, органи державних інспекцій, органи Державної прикордонної служби України, органи державного пожежного нагляду, органи залізничного транспорту, органи морського і річкового транспорту та електротранспорту, органи Міністерства праці та соціальної політики України, органи спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі охорони праці, органи державного геологічного контролю, органи державної контрольноревізійної служби в Україні, органи державної податкової служби України, Національний банк України, військові комісаріати, військова інспекція безпеки дорожнього руху Міністерства оборони України, органи, установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби, органи державного ветеринарного контролю, органи державної служби з карантину рослин, органи державного контролю у насінництві, спеціально уповноважені органи виконавчої влади у сфері захисту рослин, спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузях водного господарства, геології та використання надр, органи рибоохорони, органи лісового господарства, органи спеціально уповноваженого центрального органу влади у галузі екології та природних ресурсів України, органи Державної інспекції електрозв’язку Адміністрації зв’язку України, органи які здійснюють державний пробірний контроль, органи Пенсійного фонду України та фонду Соціального страхування України, органи державної статистики, органи виконавчої влади у сфері захисту справ споживачів, органи державного контролю за цінами, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, органи виконавчої влади у сфері стандартизації, метрології та сертифікації, органи державного контролю якості лікарських засобів.

433

Адміністративний процес Адміністративний процес – це визначений адміністративно-

процесуальними нормами порядок розгляду індивідуально-конкретних справ, що виникають у сфері державного управління, місцевого самоврядування, органами виконавчої влади, їх посадовими особами, іншими спеціально уповноваженими на те органами, а у відповідних випадках, загальними судами та вирішення публічно-правових спорів адміністративними судами, пов’язаний з реалізацією норма матеріального адміністративного права.

Загальні риси адміністративного процесу

адміністративний процес пов’язаний з державним управлінням, його юридичними видами, що

реалізується у правових формах

адміністративний процес пов’язаний з матеріальними нормами адміністративного права

застосування норм матеріального права здійснюється в юридичному порядку, урегульованому адміністративно-процесуальними

нормами

адміністративний процес – відповідна діяльність, у результаті якої виникають певні процесуальні суспільні відносини, що регулюються нормами

адміністративно-процесуального права

в адміністративному процесі бере участь велика кількість суб’єктів – учасників найрізноманітніших за змістом та характеру адміністративно-

процесуальних відносин

434

Стадії адміністративного процесу

Стадії адміністративного процесу

Стадії аналізу ситуації, у ході якої збирається та фіксується інформація про фактичний стан справ, реальні факти, оцінюється перспектива подальшого руху справи, приймається рішення про необхідність такого руху

Стадії прийняття рішення у справі, у ході якої дається юридична оцінка зібраної інформації, повно та всебічно досліджуються матеріали справи з метою встановлення об’єктивної істини, приймається конкретне рішення

Стадії оскарження або опротестування рішення у справі, яка носить факультативний характер

Стадії виконання прийнятого рішення, у ході якої дістає логічне завершення уся діяльність стосовно адміністративної справи. Важливість цієї стадії обумовлена тим, що без неї усе провадження у справі втрачає сенс, набуваючи чисто формального характеру

436

Види адміністративних проваджень

Види адміністративних проваджень

тощо

437

Розділ 10.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ФІНАНСОВОГО ПРАВА

Фінансове право - це галузь національного права (публічного), норми якої регулюють відносини, що складаються у процесі мобілізації, розподілу, перерозподілу та використання державних коштів.

Фінансове право

438

Система фінансового права Система фінансового права – це поділ норм ФП за окремими

фінансово-правовими інститутами відповідно до особливостей фінансових відносин, що регулюються.

Система фінансового права

Загальна

частина

Загальні принципи

Форми, методифінансовоїдіяльності держави

Правовийстатуссуб’єктівфінансовоправовихвідносин

Фінансовийконтроль

Фінансово-правовінорми

Фінансово-правовівідносини

Особлива

частина

Норми бюджетного права

Норми, що регулюють суспільні відносини у сфері державних

Норми, що регулюють суспільні відносини у сфері державних

Норми банківського права

Норми валютного регулювання

Норми, що регулюють грошоворозрахункові відносини.

439

Джерела фінансового права Джерела фінансового права - це зовнішні форми вираження норм

фінансового права

440