2. Склад і елементи фінансової звітності

Фінансові звіти є своєрідними інформаційними моделями суб'єктів, що хазяйнують. До фінансової звітності відносяться:

- баланс (форма 1) – відображає фінансове положення підприємства на визначену дату. Баланс характеризує підприємство як власника ресурсів (активів), які дорівнюють джерелам – зобов'язанням і власному капіталу підприємства (пасивам).

- звіт про фінансові результати (форма 2) – містить інформацію про результати діяльності підприємства по створенню прибутку і про кошти, зароблені і витрачені протягом визначеного звітного періоду;

- звіт про рух коштів (форма 3) відображає усі грошові надходження підприємства і розкриває їхнє використання протягом звітного періоду;

- звіт про власний капітал (форма 4) – показує зміни капіталу, вкладеного власниками у підприємство за звітний період;

- примітки до звітності, які включають виклад правил облікової політики і пояснення до статей фінансової звітності підприємства.

Примітки до звітності – це сукупність показників і пояснень , яка забезпечує деталізацію і обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інформація , розкриття якої передбачено відповідними положеннями.

Фінансова звітність містить статті , склад і зміст яких визначається відповідними стандартами.

Стаття – це елемент фінансової звітності, який відповідає критеріям, встановленим Положенням (стандартом ) бухгалтерської звітності № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» .

Стаття наводиться у фінансовій звітності , якщо відповідає наступним критеріям :

- існує імовірність надходження чи вибуття майбутніх економічних вигод , зв'язаних з цією статтею;

- оцінка статті може бути достовірна визначена.

Фінансові звіти містять статті , що об'єднані у відповідні розділи.

До елементів фінансової звітності відносяться також : активи, зобов'язання. капітал, доходи, витрати .

Активи – це ресурси , контрольовані підприємством в результаті минулих подій , використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

При цьому майбутні економічні вигоди , укладені в активі, можуть надходити на підприємство різними шляхами. Наприклад , актив може бути :

- використаний чи окремо в сполученні з іншими активами при виробництві товарів, робіт , послуг , продаваних підприємством;

- виміняний на інші активи;

- використаний для погашення зобов'язань;

- розподілений серед власників підприємства.

У законі України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” економічна вигода прямо пов’язується з можливістю отримання грошових коштів від використання активів . Проте економічна вигода може бути отримана підприємством не лише безпосередньо в певній сумі грошових коштів, а й непрямим шляхом , що ілюструє нижченаведена схема ( рис. 2.1).

Актив визнається в балансі, якщо :

- існує імовірність отримання майбутніх економічних вигод, пов’язаних з його використанням;

- оцінка його може бути достовірно визначена .

Звідси витікає , що , якщо немає надії одержати від активу майбутню вигоду, то він просто не повинний відображатися у балансі. Те ж саме можна сказати і про ресурси, які неможливо оцінити конкретною грошовою сумою. Вони теж не повинні відображатися у балансі, а можуть бути списані на витрати виробництва (обігу) і відображені у звіті про фінансовий результат діяльності підприємства. Якщо інформація про ці ресурси є важливої для користувачів, її варто відобразити у примітках до фінансової звітності.

У національних стандартах немає рекомендацій стосовно кількісного визначення ймовірності (ступеня вірогідності), тому ймовірність події, внаслідок якої керівництво підприємства має право відбити у фінансовій звітності активи, зобов’язання, доходи або витрати, а також ймовірну суму оцінюють на підставі професійного судження.

Ймовірною вважається подія , ступень вірогідності якої не менш ніж 50 відсотків.

Капітал – це частина активів підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Дохід – це збільшення економічних вигод протягом звітного періоду у вигляді надходження активів чи зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу, не зв'язаного з внесками власників підприємства.

Рис.2.1. Схема формування майбутньої економічної вигоди

Дохід визнається таким , коли він зароблений. Тобто , коли товари, роботи, послуги передані ( виконані) споживачу. І в обмін на цю передачу товарів, робіт, послуг відбувається збільшення активів (не обов'язково в грошовій формі) чи зменшення зобов'язань, які можна надійно вимірити.

Вважається , що підприємство може визнати доход, якщо:

- покупцю передане право власності, ризик і винагороди, зв'язані з ним;

- очікується надходження економічних вигод від реалізації.

Витрати – це зменшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі зменшення чи збільшення зобов’язань, які ведуть до зменшення власного капіталу, не пов'язаного з його розподілом між власниками підприємства.

Витрати визнаються такими і включаються у звітність у ті періоди., у яких вони сприяли одержанню доходів підприємства.

Зобов'язання – це заборгованість підприємства , яка виникла в наслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічну вигоду.

Погашення зобов'язань здійснюється наступними шляхами :

- виплатою грошових активів;

- передачею інших активів ;

- наданням послуг ;

- заміною одного зобов'язання іншим;

- перекладом зобов'язань у капітал і ін.

Зобов'язання визнаються в балансі, якщо :

- існує ймовірність того , що в результаті погашення цього зобов'язання виникає зменшення ресурсів підприємства, що втілюють майбутні економічні вигоди;

- величина погашення зобов'язань може бути достовірно визначена.