9.Охарактеризувати сутність та функції ринку.

Ринок - це сукупність соц.-економічних відносин, яка складається у процесі в-ва, розподілу і обліку товарів, а також руху грошових засобів. Більш конкретно, це:

Ринок - це сфера обліку, де здійснюються, за допомогою актів купівлі, продажу, звязок сфери в-ва і сферою споживання або зв’язок виробників і споживачів.

Ринок виник і почав формуватися ще в період, коли почав розвиватися обмін між містами і організовувалися ярмарки (12 ст.)

Ринок розвивався одночасно з розвитком товарного г-ва.

Ринок діє за законами в-ва і основними з них є:

1. закон вартості;

2. закон попиту і пропозиції;

3. закон грошового обігу;

4. закон конкуренції.

Ринок - це демократ. Тому, що він не ділить людей на окремі класи, соц. групи, а лише ділить всіх людей на дві групи: 1)покупців; 2)продавців.

Суб'єктами ринку є: покупці і продавці тКожен з них має свою мету на ринку. Покупці хочуть, як найдешевше купити якісний товар і мати max ефект від його споживання. Продавці хочуть, як найдорожче продати і отримати max можливий прибуток. Об'єктами ринку є гроші і товари. В якості товарів виступають предмети споживання, засоби в-ва, послуги, продукти інтелектуальної праці, інформації, зв'язок. А в якості грошей виступають усі платіжні і розрахункові грошові документи.

Ринок включає ІІІ осн. елементи:

1. ринок товарів і послуг;

2. ринок капіталу;

3. ринок робочої сили

Ринок, як система економічних відносин, яка регулює взаємовідносини виробників і споживачів виконує такі функції:

• здійснює остаточне визначення вартості товару і встановлює ціну товару

• урівноважує ціни;

• забезпечує безперервний процес суспільного відтворення, і є його важливим етапом.

• стабілізує грошовий обіг, і сприяє його розвитку;

• підтримує авторитет національної валюти;

• має регулюючий вплив на економіку, тобто, сигналізує про появу диспропорцію між попитом і пропозицією і сприяє їх ліквідації.

• має стимулюючий вплив на економіку, оскільки спонукає виробників до запровадження нової техніки і технології, з метою покращення якості та асортименту товарів.

• сприяє розвитку конкуренції;

• забезпечує споживачів необхідними товарами і товаровиробників необхідною сировиною і технікою...

• сприяє формуванню ринкової моделі управління економікою, яка лише частково включає державне регулювання.

10.Навести класифікацію витрат на підприємстві.

Класифікація витрат

Ознаки класифікації	Групи витрат
По відношенню до виробничого процесу	основні витрати - безпосередньо пов’язані з виробничим (технологічним) процесом виготовлення продукції (виконання робіт чи надання послуг). накладні витрати - виникають у зв’язку з організацією, обслуговуванням виробництва і управлінням ним
По відношенню до обсягів виробництва	умовно-постійні витрати - величина яких змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва (випуску) умовно-змінні витрати - величина яких не змінюється або майже не змінюється (умовно-постійні витрати) при зміні обсягу виробництва (прикладом можуть слугувати адміністративні або загальногосподарські витрати).
За єдністю складу	одноелементні витрати - включають економічно однорідні витрати, які не поділяються на різні компоненти, незалежно від їх місця і цільового призначення (сировина, матеріали, паливо, енергія, заробітна плата тощо). комплексні витрати - складаються з декількох економічних елементів. Характерним прикладом статті комплексних витрат загальновиробничі витрати, в які входять практично всі економічні елементи.
За способом віднесення на собівартість окремих видів виробництва	прямі витрати - відносяться ті, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту витрат непрямі витрати - це витрати на виробництво, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкта витрат економічно доцільним шляхом і тому потребують розподілу
За доцільністю	продуктивні витрати - , до яких відносяться виправдані, чи доцільні для даного виробництва, витрати. непродуктивні витрати - відносять витрати, які утворюються з причин, що свідчать про недоліки в технології та організації виробництва (брак продукції, втрати від простоїв, оплата понадурочних робіт тощо).
За календарним періодом	поточні витрати - пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції даного періоду одноразові витрати - пов’язані з підготовкою виробництва (впровадження нової продукції, її суттєва модернізація), резервуванням витрат на оплату відпусток і виплату одночасної винагороди за вислугу років тощо
За видами витрат	витрати за економічними елементами витрати за статтями калькуляції

У вітчизняному обліку,вирізняють й інші ознаки, такі як:

Витрати підприємства:

1. Витрати в процесі звичайної діяльності

1. Пов’язані з операційною діяльністю

1. За функціональним призначенням:

• Поточні витрати у складі собівартості реалізованої продукції

• Витрати на збут

• Адміністративні витрати

• Інші витрати операційної діяльності

2. За елементами витрат:

• Матеріальні витрати

• Витрати на оплату праці

• Витрати на соціальні заходи

• Амортизація

• Інші операційні витрати

2. Пов’язані з фінансовою діяльністю

3. Фінансові витрати

3. Пов’язані з інвестиційною діяльністю

4. Втрати від участі в капіталі

2. Податок на прибуток

3. Витрати на надзвичайних подій

Традиційна класифікація витрат:

1. Стосовно виробничого процесу:

• Основні

• Накладні

2. За способом віднесення на собівартість окремих видів виробництва:

• Прямі

• непрямі

3. За єдністю складу:

• Одноелементні

• Комплексні

4. Щодо обсягів виробництва

• Постійні

• Змінні

5. За доцільністю

• Продуктивні

• Непродуктивні

6. За календарним періодом

• Поточні

• Одноразові

7. За видами витрат

• За економічними елементами

• За статтями калькуляції

8. За включенням до собівартості

• Такі, що включаються до собівартості

• Такі, що не включаються до собівартості

9. За видами діяльності

• Витрати звичайної діяльності

• Витрати надзвичайної діяльності

10. Стосовно об’єкта оподаткування

• Витрати, що визнаються валовими

• Витрати подвійного призначення

• Витрати, що не включаються до валових

11.Розкрити поняття та склад кошторису виробництва. Кошторис виробництва — це витрати підприємства, пов'язані з його основною діяльністю за певний період незалежно від того, відносяться вони на собівартість чи ні. Таким чином, кошторис вироб­ництва і собівартість загального випуску продукції не збігаються.

Витрати, що входять до кошторису виробництва, класифікуються за економічними елементами:

1. матеріальні витрати;

2. витрати на оплату праці;

3. відрахування на соціальні заходи;

4. амортизація основних фондів і матеріальних активів;

5. інші витрати, пов'язані з основною діяльністю.

Таке групування для всіх підприємств промисловості є ідентичним. До складу елемента "Матеріальні витрати" включається вартість витрачених матеріалів (крім продукту власного виробництва):

1. сировини й основних матеріалів;

2. купованих напівфабрикатів та комплектуючих виробів;

3. палива й енергії;

4. будівельних матеріалів;

5. запасних частин;

6. тари і тарних матеріалів;

7. допоміжних та інших матеріалів.

Із витрат на матеріальні ресурси, що входять до кошторису, вирахо­вується вартість зворотних відходів. Зворотні відходи — це залишки сировини, матеріалів, напівфабри­катів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, що виникли у процесі виробництва продукції (робіт, послуг). Вони втрачають повністю або частково свої споживчі властивості початкового ресурсу й у зв'язку з цим використовуються з підвищеними витратами продукції або зовсім не використовуються за прямим призначенням. До зворотних відходів неналежать: залишки матеріальних ресурсів, які відповідно до встанов­леної технології передаються в інші цехи, підрозділи як повноцінний ма­теріал для виробництва інших видів продукції (робіт, послуг).

До складу елемента "Витрати на оплату праці" входять:

1. виплати заробітної плати за окладами й тарифами;

2. премії та заохочення;

3. компенсаційні виплати;

4. оплата відпусток;

5. оплата іншого невідпрацьованого часу;

6. інші витрати на оплату праці.

До складу елемента "Відрахування на соціальні заходи" вклю­чається:

1. відрахування на пенсійне забезпечення;

2. відрахування на соціальне страхування;

3. страхові внески на випадок безробіття;

4. відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприєм­ства;

5. відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елемента "Амортизація" входить сума нарахованої амор­тизації:

1. основних ресурсів;

2. нематеріальних активів;

3. інших необоротних матеріальних активів (спеціальні інструмен­ти та пристосування, тимчасові споруди та природні ресурси, інвентар­на тара).

До складу елемента "Інші витрати", пов'язані з основною діяльні­стю, включають витрати, що не ввійшли до складу перелічених вище елементів, зокрема:

1. витрати на відрядження;

2. на послуги зв'язку;

3. виплати матеріальної допомоги;

4. плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

12.Охарактеризувати принципи поведінки суб’єктів господарювання на ринку. Поряд із визначеними законодавством України нормами і правилами господарювання та юридичної відповідальності за порушення таких у ринковій економіці сформувалися загальновизнані принципи поведінки суб’єктів господарювання на ринку. Особливе місце займає принцип соціального партнерства, який належить до базових, визначає будь-яку розвинуту ринкову економіку як соціально орієнтовану. Цей принцип випливає з того, що підприємство як соціально-економічна цілісність водночас є складовою частиною свого зовнішнього оточення. Тому разом із суто економічними функціями з виробництва продукції і послуг та одержання завдяки цьому максимально можливого прибутку підприємство зобов’язане постійно опікуватися питаннями соціального розвитку не тільки свого трудового колективу, а й місцевого населення. Іншим важливим принципом поведінки на ринку є принцип свободи підприємництва. Останній забезпечується певними правами підприємства, а саме:

• по-перше, можливістю ініціативної, самостійної, здійснюваної на свій ризик і під свою майнову відповідальність економічної діяльності;

• по-друге, самостійністю в організації виробництва та його ресурсному забезпечуванні;

• по-третє, самостійністю у прийнятті будь-яких господарських рішень, комерційною свободою ціноутворення, виходячи з економічної вигоди і ринкової кон’юнктури, правом визначення шляхів і способів реалізації продукції;

• по-четверте, реальним правом розпорядження майном, а також прибутком, що залишається після сплати податків та інших платежів, установлених законом.

Ці принципи конкретизуються через певні локальні засади саморегуляції господарської поведінки. Основними з них є:

• спільність комерційних інтересів і постійний пошук засобів максимального задоволення потреб споживачів;

• взаємовигідність ділових стосунків, що передбачає забезпечення достатнього прибутку партнерам;

• рівноправність у взаємовідносинах, що означає однакову відповідальність за порушення умов угоди, альтернативу у виборі контрагентів;

• відповідальність перед кінцевим споживачем продукції всіх суб’єктів господарювання (виробників, продавців, торгових посередників), що беруть участь у виробництві та обігу товарів;

• самообмеження особистого споживання, добровільне прагнення постійного виробничого інвестування, якісного задоволення нових суспільних потреб, створення додаткових робочих місць;

• підпорядкування виробничої та комерційної діяльності не досягненню короткочасних успіхів, а забезпеченню стійкого економічного стану підприємства в тривалій перспективі.

З метою формування сприятливого економічного середовища треба розробити й дотримувати також певних етичних норм поведінки суб’єктів господарювання на будь-якому ринку. Вони поряд із загальними етичними цінностями (взаємна довіра, порядність, сумлінність, чесність, повага до людини та віра в її сили, висока мотивація творчої праці) включають також правила етичної поведінки в бізнесі: вірність слову та послужливість у взаємостосунках, ділова чесність і партнерська надійність, збереження комерційної таємниці та інші правила, що відповідають вищим стандартам ділової честі.