12. Теоретичні концепції виникнення грошей.

Є дві основні концепції, які пояснюють причини виникнення грошей: раціоналістична і еволюційна.

Раціоналістична пояснює виникнення грошей як результат домовленості між людьми про введення спеціального інструмента (грошей) для здійснення обміну товарів. Така концепція панувала до кінця 18 ст.

Еволюційна концепція стверджує, що гроші виникли стихійно, незалежно від волі людей, у результаті тривалого еволюційного розвитку суспільного поділу праці, товарного виробництва та обміну. Вперше була сформульована К.Марксом.

На ранньому етапі розвитку людського суспільства появі грошей передувала епоха натурального товарообміну. У міру розвитку товарного виробництва прямий товарообмін ускладнювався. Потрібен був товар-посередник, тобто загальний еквівалент. Спочатку ним були золото і срібло. Потім тільки золото.

Суть грошей це поєднання їх властивостей:

1.гроші виконують роль загального еквівалента, за допомогою якого решта товарів вимірюють свою вартість;

2.вони є абсолютно ліквідними, тобто мають здатність обмінюватися на всі інші товари;

3.виражають економічні відносини;

Отже, гроші – це особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, виступає посередником в обміні товарів і виражає економічні відносини між людьми з приводу виробництва та обміну товарів.

Теорії грошей.

Металева. Представники визнавали лише металеві гроші з благородних металів. Вони стверджували, що золото і срібло є грошима завдяки природним властивостям. Т. Ман, У. Стаффорд

Номіналістична. Прихильники вважали гроші суто умовними знаками, номінальними розрахунковими одиницями, встановленими держвладою. Дж. Берклі, Дж. Стюарт

Кількісна. Представники стверджували, що вартість грошей та рівень товарних цін визначається кількістю грошей в обігу. Дж. Локк, Д. Юм.

12. Сутність грошей та їх функції. Закони грошового обігу.

Гро́ші — особливий товар, що є загальною еквівалентною формою вартості інших товарів.

Функції грошей – це дії, які вони здійснюють у ринковій економіці. Виділяють такі основні функції: міра вартості, засіб обігу, засіб платежу, засіб утворення скарбів, світові гроші.

Функція грошей як міра вартості полягає у здатності грошей як загального еквівалента визначати вартість усіх інших товарів, надаючи їй форми ціни. Ця функція реалізується через масштаб цін. Масштаб цін – це певна вагова кількість дорогоцінного металу, яка законодавчо встановлюється державою як грошова одиниця країни та використовується для виміру товарних цін.

Функція засобу обігу. Гроші виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їхній обіг. Цю функцію гроші виконують у формі монет і паперових грошей.

Функцію утворення скарбу виконують ті гроші, які виходять з обігу, тимчасово переривають свій рух, нагромаджуються і перетворюються на скарб.

Функція засобу платежу полягає в обслуговуванні грошима погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами економічних відносин.

Функція світових грошей полягає в обслуговуванні грошима міждержавних економічних відносин.

Види грошей:

Товарні гроші — це різновид грошей, які є товаром (наприклад худоба, зерно, мушлі, хутра). Тобто предмети, які можна безпосередньо використовувати, проте одночасно, вони виступають і як еквівалент вартості інших товарів.

Металеві гроші - це грошові знаки, виготовлений з металу (золота, срібла, міді або сплавів) встановлених законом ваги і форми, що використовується як засіб грошового обігу та платежу.

Паперові гроші — це гроші, що не мають самостійної вартості, або ця вартість не співрозмірна з номіналом. Вони випускаються державою для покриття своїх (бюджетних) витрат і наділяються нею примусовим курсом, визнаються законним платіжним засобом на всій території.

Кредитні гроші — це права вимоги до фізичних або юридичних осіб, спеціальним чином оформлений борг, які можна використовувати для покупки товарів (послуг) або оплати власних боргів.

Електронні гроші - означення грошей чи фінансових зобов'язань, обмін та взаєморозрахунки з яких проводяться за допомогою інформаційних технологій.

Грошовий обіг - це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві. Між процесами реалізації суспільного продукту та грошовим обігом існує внутрішній зв'язок, який дістав назву законів грошового обігу. Ці закони визначають кількість грошей, необхідну для реалізації суспільного продукту за різних умов.

Згідно з класичним підходом кількість грошей, необхідних для обігу, може бути визначена за такою формулою: КГ = (сц-к + п-вп)/о, де КГ — кількість грошей, необхідних для обігу; СЦ — сума цін товарів, реалізованих протягом року; К — сума цін товарів, проданих у кредит; П — платежі за кредити минулого року; ВП — платежі, які взаємно погашаються; О — швидкість обороту однієї грошової одиниці за рік.

Більшість сучасних західних економістів для визначення кількості грошей, необхідної для обігу, базуються на неокласичній теорії рівняння грошової і товарної мас, запропонованої американським економістом І. Фішером: М* V = P*Q, де М — маса грошей в обігу; V — середня швидкість обігу грошей; Р — середній рівень цін на товари та послуги; Q — кількість товарів та послуг, представлених на ринку. З цього рівняння можна визначити кількість грошей, необхідних для обігу: М=(P*Q)/ V