Індекс бідності

Важливою сферою використання теорії суспільного вибору є конструювання індексів бідності та добробуту. Сен розробив показник, який дозволив порівнювати моделі розподілу статків між людьми і вивчати зміни в розподілі добробуту.

Загальним макроекономічним показником бідності здавна вважається частка людей з доходом, нижчим за певну межу бідності у загальній чисельності населення.

Однак з теоретичної точки зору такий показник неточний, бо він ігнорує різні рівні зубожіння серед найбідніших. Як наслідок, навіть суттєве зростання доходів бідняків, не перетнувши встановленої межі бідності, не впливатиме на розмір даного показника.

Для подолання описаних дефектів Сен запропонував свій індекс, синтетичний індикатор бідності, який об'єднує три чинники: поширеність цього явища, матеріальна недостатність бідних людей, ступінь їх розшарування за доходами.

Він розраховується за формулою:

Де S - індекс Сена;

L - частка бідного населення;

N - відношення середнього дефіциту доходу до межі бідності;

d - середній дохід бідних домогосподарств;

P - межа бідності;

G _p - коефіцієнт Джині для бідних домогосподарств.

Відтак, чим більш нерівномірно розподілені доходи серед бідних, тим вищим буде індекс бідності. Індекс бідності Сена широко використовується серед дослідників, а на основі його аксіом побудовано більшість альтернативних показників.

Індекс добробуту

Головна проблема традиційних показників вимірювання добробуту людей полягає у тому, що до уваги беруться середні значення. Наприклад, показник доходу на душу населення відображає "середню температуру в лікарні". Для врахування розподілу доходів між різними членами суспільства Сен розробив альтернативні індекси.

Один з них виражає формула: y · (1 - G), де y - дохід на душу населення, G - коефіцієнт Джині. Отже, чим менша нерівність розподілу доходів, тим вищий добробут нації. При цьому Сен наголошує, що добробут не можна вимірювати лише фінансовими категоріями, необхідно також враховувати умови життя.

За такого підходу рівень добробуту залежить не від доходу, а від можливостей, які він відкриває. Наприклад, тисячі карбованців на ощадкнижці у жителя СРСР не підвищили його добробут, бо через дефіцит були відсутні можливості їх використання.

Втім, можливості людини залежать не лише від ліквідності грошей, а й від здоров'я та освіти. Сен довів, що при вимірюванні добробуту на ці фактори варто звертати увагу. Найбільш відомим прикладом його старань став Індекс людського розвитку, який з 1993 року щорічно розраховують спеціалісти ООН для кожної країни світу.

Індекс людського розвитку (ІЛР) (до 2013 року «Індекс розвитку людського потенціалу» (ІРЛП), англ. Human Development Index, HDI)) - інтегральний показник, що розраховується щорічно для міждержавного порівняння і вимірювання рівня життя, грамотності, освіченості і довголіття, як основних характеристик людського потенціалу досліджуваної території. . Він був розроблений в 1990 році групою економістів на чолі з пакистанцем Махбубом-уль-Хаком. Однак концептуальна структура індексу була створена завдяки роботі Амартія Сена.

При підрахунку ІЛР враховуються 3 види показників:

1. Очікувана тривалість життя - оцінює довголіття.

2. Рівень грамотності населення країни (середня кількість років, витрачених на навчання) та очікувана тривалість навчання. 

3. Рівень життя, оцінений через ВНД на душу населення за паритетом купівельної спроможності (ПКС) в доларах США. 

Розроблена і науково обгрунтована узагальнена система показників, що характеризує кількісні та якісні характеристики соціально-економічної диференціації соціального розвитку, що включає: 

• коефіцієнт диференціації індексу розвитку людського потенціалу, що характеризує ступінь відмінності в соціально-економічному розвитку аналізованих країн, регіонів усередині країни, соціальних груп; 

• коефіцієнт диференціації індексу здоров'я (довголіття), що показує, наскільки стан здоров'я в одній країні, регіоні краще, ніж в іншому; 

• коефіцієнт диференціації індексу освіти. Такий показник визначає ступінь перевищення рівня освіти населення в одній країні (регіоні або іншому об'єкті дослідження) над рівнем освіти (грамотності) населення іншої країни; 

• коефіцієнт диференціації індексу доходу, що визначає ступінь економічної диференціації аналізованих країн або регіонів; 

• коефіцієнт диференціації індексу смертності, як показник відмінностей у стані здоров'я порівнюваних країн або регіонів; 

• коефіцієнт диференціації рівня професійної освіти, що відображає відмінності в ступені охоплення навчанням другої і третьої ступені освіти в досліджуваних країнах або регіонах. 

При розрахунках ІРЛП для кожного із зазначених трьох показників встановлені фіксовані мінімальні і максимальні значення.  Для перекладу будь-якого показника, скажімо x, в індекс, значення якого укладено між 0 і 1 (це дозволить складати різні показники), використовується наступна формула: 

x-індекс = 

де min (x) і max (x) є мінімальним і максимальним значеннями показника x серед всіх досліджуваних країн.  Таким чином, індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП) певної країни представимо середнім арифметичним від трьох наступних показників:  Індекс тривалості життя = 

Індекс освіти = 

Індекс грамотності дорослого населення (ALI) =  Індекс сукупної частки учнів (GEI) = 

GDP Index = 

LE - Середня тривалість життя 

CGER - Сукупна частка учнів  ALR - Рівень грамотності дорослого населення у відсотках  GDPpc - ВВП на душу населення при ППС у доларах США