Тема 8. Фінансово-кредитна система

1. Фінанси в системі економічних відносин. Суть фінансів та їх функції. Суб’єкти та види фінансових відносин.

2. Фінансова система. Фінанси підприємництва. Фінанси населення. Загальнодержавні фінанси. 

3. Сутність і структура державного бюджету. Державний бюджет та позабюджетні фонди. Місцеві бюджети.

4. Бюджетна та податкова системи. Сутність і структура податків. Податкова система в Україні.

5. Державні витрати та дефіцит бюджету. Джерела покриття, бюджетного дефіциту. Державний борг. 

6. Кредитна система. Суть та функції кредиту. Основні форми кредиту. Банківський кредит. Роль кредиту в сучасній ринковій економіці. Закономірності розвитку кредитної системи. Кредитно-грошова політика в Україні. 

7. Банківська система. Банк як економічна категорія. Структура: банківської системи та її еволюція. Банки їх види та функції. Основні банківські операції. Банківський прибуток. 

1. Фінанси в системі економічних відносин. Суть фінансів та їх функції. Суб’єкти та види фінансових відносин.

Фінансові відносини функціонують переважно у сфері розподілу і помітно впливають на розвиток безпосереднього виробництва, стабільність та ефективність усієї системи. Вони пов’язані з утворенням і використанням грошових ресурсів для задоволення потреб розширеного відтворення, з регулюванням макроекономічних процесів у суспільстві, проведенням економічної та соціальної політики. З’ясування сутності фінансів і бюджету, фінансової та бюджетної систем дає змогу проаналізувати особливості процесу одержавлення значної частки національного доходу у розвинутих країнах та формування фінансових відносин в Україні.

У процесі розвитку економічної, зокрема фінансової, науки зміст категорії «фінанси» постійно уточнюється і трактується по-різному. Так, у «Фінансовому словнику» фінанси розглядаються як «сукупність економічних відносин, що виникають у процесі формування та використання централізованих і децентралізованих грошових фондів»; у «Великому економічному словнику» як «...економічні відносини в процесі створення і використання фондів грошових засобів»; у «Сучасному економічному словнику» як «...грошові засоби, фінансові ресурси, що розглядаються у їх створенні і русі, розподілі і перерозподілі, використанні, так і економічні відносини, зумовлені взаємними розрахунками між господарюючими суб’єктами, рухом грошових засобів, грошовим обігом, використанням грошей».

Фінанси (франц. finance — платити) — сукупність відносин економічної власності між фізичними і юридичними особами з приводу формування фінансових ресурсів у сфері обміну та розподілу і їх використання у всіх сферах і галузях суспільного виробництва.

З одного боку, вони виражають відносини привласнення частини необхідного та додаткового прибутку, що виникають між державою, суб'єктами підприємницької діяльності і громадянами, з іншого — це грошові фонди, які опосередковують рух матеріальних, інформаційних, людських та інших ресурсів.

Основними суб’єктами фінансової системи в межах окремої країни є державні фінанси, фінанси суб’єктів господарювання (підприємств, фірм, компаній) і фінанси домогосподарств, міжнародні фінанси.

Державні фінанси є системою відносин економічної власності між державою, з одного боку, та суб’єктами господарювання, домогосподарствами — з іншого, з приводу акумулювання фінансових ресурсів у держави і їх використання для виконання нею соціально-економічних та інших функцій.

Фінанси суб’єктів господарювання є сукупністю фінансових ресурсів, необхідних для здійснення процесу відтворення (тобто виробництва, обміну, розподілу і споживання) на підприємстві та відносин економічної власності, які виникають і розвиваються при цьому.

Фінанси домогосподарств — це грошові ресурси, що формуються у громадян країни з доходів, отриманих від трудової та індивідуальної діяльності і спрямовуються на відтворення робочої сили і примноження їх власності.

Міжнародні фінанси — відносини економічної власності між державою і національними суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, з одного боку, та міжнародними організаціями (в тому числі фінансово-кредитними) та іншими державами — з іншого, з приводу виплати обов’язкових платежів, а також функціонуванням і розвитком валютного ринку.

Сутність фінансів повніше розкривають виконувані ними функції:

1) нагромадження необхідної кількості фінансових фондів (у тому числі капіталу) для здійснення процесу розширеного відтворення продуктивних сил і насамперед основної продуктивної сили (людини-працівника);

2) регулювання державою за допомогою фінансів розвитку економічної системи, зокрема технологічного способу виробництва та відповідних відносин власності;

3) розподіл значної частки національного доходу через державний бюджет з метою виконання різноманітних функцій держави (економічної, соціальної, оборонної та ін.). Акумулювання значної частини фінансових ресурсів та їх спрямування на конкретні цілі Дає змогу впливати на співвідношення між нагромадженням і споживанням, між І і II підрозділами суспільного виробництва, між попитом і пропозицією та ін.;

4) контроль, що передбачає здійснення перевірки дотримання підприємствами та організаціями процесів акумулювання і використання грошових ресурсів, виконання зобов’язань перед державою. Фінансовий контроль у розвинутих країнах здійснюють парламенти, спеціальні відомства державного контролю, міністерства фінансів та їх окремі управління, контрольно-ревізійні відділи місцевих органів влади та ін. Контроль з боку парламенту здійснюється в процесі розгляду і затвердження проекту державного бюджету, а також звіту про його виконання. Так, спеціальними органами здійснення фінансового контролю у США є Контрольно-ревізійне управління, у Франції, в Україні — Рахункова палата тощо.

У процесі діалектичної взаємодії окремих ланок фінансів, виконання ними своїх функцій та наявності відповідного господарського механізму формується і розвивається фінансова система.