Системи освіти:
Центральна
(Франція, Італія,
Бельгія, країни Латинської Америки) –
держава фінансує заклади, затверджує
єдині вимоги для отримання документів
про освіту, здійснює управління
підготовкою викладачів тощо.
Децентралізована
(Великобританія,
Норвегія, Швеція) – керівництво освітою
знаходиться в компетенції регіональних
органів, а стан закладів в значній мірі
залежить від самодіяльності населення.
Держава виконує лише функції обліку і
часткового вибіркового фінансування.
Змішана
(Індія, Пакистан і ін.)
– поділ повноважень між центральними
і місцевими органами влади. Центральні
органи займаються загальним плануванням
і контролем.
В систему освіти входить приблизно 23
тис. дошкільних закладів.
Україною укладено міжнародні угоди в
галузі освіти із 32 країнами світу та
здійснюється співробітництво з більш
як 50 міжнародними освітніми організаціями,
програмами та фондами.
Освітній комплекс розвинутий у всіх адміністративних центрах України, але найбільш представлений в Києві, Харкові, Львові, Одесі, Івано–Франківську, Чернівцях, Дніпропетровську.
На сьогоднішній день в Україні нараховується:
Дошкільних закладів – 23 тис.
Загальноосвітніх шкіл – більше 21тис.
Професійно - технічних училищ – 1200
Навчальних закладів I-II рівнів (училища, технікуми, коледжі) – 754
Навчальних закладів III-IV рівнів (університети, академії, консерваторії) – 161
Альтернативних навчальних закладів (Києво – Могилянська академія)
Збереження та зміцнення матеріально-технічної бази і кадрового потенціалу;
Загострення потреб споживання послуг суспільного дошкільного виховання;
Невідповідність комплексної житлової забудови окремих населених пунктів області (району) нормативно передбаченій кількості дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів;
Необхідність введення в дію нових навчальних закладів у місцях, де є потреба;
Оптимізація політики бюджетного фінансування галузі з урахуванням її реальних потреб та програмно-цільових видатків на розвиток інфраструктури, навчально- лабораторної бази, кадрового потенціалу, інформатизація;
Реформування системи закладів освіти для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;
Розширення мережі освітніх послуг для набуття професій випускниками загальноосвітніх навчальних закладів, незайнятим населенням;
Оновлення переліку підготовки професій, які користуються підвищеним попитом на ринку праці;
Пропаганда здорового способу життя серед дітей та учнівської молоді;
Забезпечення дотримання вищими педагогічними навчальними закладами квот прийому на навчання сільської молоді;
Посилення інтеграційних зв’язків навчального процесу з наукою і виробництвом; соціальне партнерство вищих навчальних закладів з промисловцями й підприємцями за пріоритетними напрямками інноваційного розвитку економіки;
Культурно - побутовий комплекс світу: глобалізаційні тенденції та національна самобутність.
