2.2. Програмне забезпечення інформаційних технологій в економіці

Залежно від функцій програмне забезпечення (ПЗ) поділяють на дві групи: прикладне та системне.

Системне ПЗ організовує процес обробки інформації на комп’ютері та забезпечує робоче середовище для прикладних програм.

До системного програмного забезпечення відносять: операційні системи, сервісні програми, системи програмування, програми технічного обслуговування.

Прикладне ПЗ призначене для розв’язання конкретних задач користувача та організації обчислювального процесу інформаційної системи в цілому.

До складу прикладного ПЗ відносять пакети прикладних програм (ППП) загального призначення та пакети прикладних програм функціонального призначення.

ППП загального призначення – це універсальні програмні продукти, призначені для автоматизації розробки та експлуатації функціональних задач користувача і інформаційних систем в цілому. До цього класу відносять:

• текстові та графічні редактори;

• електронні таблиці;

• системи управління базами даних (СУБД);

• інтегровані пакети;

• CASE-технології;

• оболонки експертних систем та систем штучного інтелекту.

До ППП функціонального призначення відносять програмні продукти, орієнтовані на автоматизацію функцій користувача в конкретній сфері економічної діяльності. До цього класу відносять пакети програм з бухгалтерського обліку, техніко-економічного плануванню, розробки інвестиційних проектів, управління персоналом, комплексні системи автоматизованого управління підприємством.

2.2.1. Сучасні операційні системи

Згідно з означенням [Error: Reference source not found]:

Операційна система (ОС) – базовий комплекс комп’ютерних програм, що забезпечують управління апаратними засобами комп’ютера, роботу з файлами, введення та виведення даних, а також виконання прикладних програм та утиліт.

При включенні комп’ютера операційна система завантажується в пам’ять раніше за інші програми і служить платформою і середовищем для їх роботи. Крім наведених функцій ОС може здійснювати й інші, наприклад, надання користувацького інтерфейсу, мережна взаємодія тощо.

З 1990-х років найрозповсюдженішими операційними системами для персональних комп’ютерів і серверів є ОС сімейства Microsoft Windows та Windows NT, Mac OS та Mac OS X, системи класу UNIX та Linux.

Основними функціями операційних систем є [Error: Reference source not found]:

• завантаження програм в оперативну пам’ять та їх виконання;

• стандартизований доступ до периферійних пристроїв (пристроїв введення-виведення інформації);

• управління оперативною пам’яттю;

• управління доступом до даних на енергонезалежних носіях з використанням файлової системи;

• користувацький інтерфейс;

• мережні операції, підтримка протоколів обміну даними.

Крім основних функцій операційні системи зазвичай підтримують і ряд додаткових функцій:

• паралельне чи псевдопаралельне виконання задач (багатозадачність);

• взаємодія між процесами;

• захист самої системи, а також користувацьких даних і програм від зловмисних дій користувачів чи програм;

• розмежування прав доступу та багатокористувацький режим роботи (автентифікація, авторизація).

Існують засоби обчислювальної техніки, для роботи яких не потрібні операційні системи. Наприклад, вбудовані мікрокомп’ютери сьогодні містяться в багатьох побутових пристроях, автомобілях, мобільних телефонах тощо. Зазвичай такий мікрокомп’ютер постійно виконує тільки одну програму, що запускається при його включенні. Операційні системи, в свою чергу, використовуються у випадках, коли:

• Обчислювальна система використовується для різних задач, причому програми, що виконують ці задачі, потребують зберігання даних та обміну ними. З цього слідує необхідність універсального механізму зберігання даних. В переважній більшості випадків операційна система для цього реалізує файлову систему. Сучасні операційні системи, крім того, надають можливість безпосереднього обміну інформацією між кількома одночасно працюючими програмами без використання повільних дискових операцій.

• Різні програми потребують виконання одних і тих же рутинних операцій. Наприклад, просте введення символу з клавіатури та відображення його на екрані може потребувати виконання сотень машинних команд, а дискова операція – тисяч. Для того, щоб не програмувати їх щоразу заново, операційні системи надають системні бібліотеки часто вживаних процедур (функцій).

• Між програмами та користувачами системи потрібно розподіляти повноваження, щоб користувачі могли захищати свої дані від інших користувачів, а можлива помилка в програмі не викликала тотальних проблем.

• Необхідна можливість імітації „одночасного“ виконання кількох програм на одному комп’ютері (навіть у випадку, якщо він містить тільки один процесор). Така імітація здійснюється за допомогою прийому „розподілу часу процесора“. При цьому спеціальна компонента операційної системи „нарізає“ процесорний час на короткі відрізки і розподіляє їх почергово різним програмам, що виконуються на комп’ютері.

• користувачу потрібно мати можливість, тим чи іншим способом, управляти процесами виконання окремих програм. Для цього використовуються операційні середовища.

Отже, сучасні операційні системи можна охарактеризувати перш за все як багатокористувацькі і багатозадачні. Крім того, усі вони використовують файлові системи з універсальним уніфікованим механізмом доступу до даних. Багатозадачність і розподіл повноважень вимагають певної ієрархії привілеїв компонентів самої операційної системи. З цієї точки зору в складі операційної системи розрізняють три групи компонентів [³¹]:

• ядро ОС, яке вміщує планувальник; драйвери пристроїв, що безпосередньо управляють обладнанням, мережну підсистему, файлову систему;

• системні бібліотеки;

• оболонка та утиліти.

Більшість програм, як системних (що входять до складу ОС), так і прикладних, виконуються в непривілейованому („користувацькому“) режимі роботи процесора і отримують доступ до обладнання (інших ресурсів ядра ОС, ресурсів інших програм) з використанням системних викликів (викликів процедур, реалізованих у ядрі ОС). На відміну від цього, ядро (процедури, реалізовані у ядрі ОС) виконується у привілейованому режимі.

Еволюція операційних систем. Попередником операційних систем вважаються службові програми (загрузчики та монітори), а також бібліотеки підпрограм (процедур), що почали розроблятися з появою універсальних комп’ютерів першого покоління в кінці 1940-х років. Службові програми мінімізували фізичні маніпуляції оператора з обладнанням, а бібліотеки дозволяли уникнути багаторазового програмування одних і тих же операцій (здійснення операцій введення-виведення, розрахунку математичних функцій тощо). В 1950-60-х роках було сформовано і реалізовано основні ідеї, що визначають функціональність операційних систем [Error: Reference source not found]: пакетний режим, розділення часу та багатозадачність, реальний масштаб часу, файлові структури та файлові системи.

Пакетний режим. Необхідність оптимального використання дорогих обчислювальних ресурсів привела до появи концепції „пакетного режиму“ виконання програм. Пакетний режим передбачає наявність черги програм на виконання, причому операційна система може забезпечувати завантаження програми з зовнішніх носіїв даних в оперативну пам’ять, не очікуючи завершення виконання попередньої програми, що дозволяє уникати простоїв процесора.

Розділення часу та багатозадачність. Уже навіть пакетний режим у своєму розвинутому варіанті потребує розділення процесорного часу між виконанням кількох програм. Необхідність в розділенні часу (багатозадачності, мультипрограмуванні) проявилася іще сильніше при розповсюдженні в якості пристроїв введення-виведення інформації телетайпів (а пізніше, терміналів з електронно-променевими дисплеями) в 1960-ті роки. Оскільки швидкість клавіатурного введення (і навіть читання з екрану) даних операторам є значно нижчою, ніж швидкість обробки цих даних комп’ютером, використання комп’ютера в „монопольному“ режимі (з одним оператором) могло привести до простою дорогих обчислювальних ресурсів. Розподіл часу дозволив створити „багатокористувацькі“ системи, які зазвичай використовували один процесор та блок оперативної пам’ять, які об’єднювали з великою кількістю терміналів.

Розділення повноважень. Розповсюдження багатокористувацьких систем потребувало розв’язання задачі розподілу повноважень, що дозволяло уникати можливості модифікації виконуваної програми чи даних однієї програми в пам’яті комп’ютера іншою (неправильно працюючою або підготовленою зловмисно) програмою, а також модифікації самої операційної системи прикладною програмою. Реалізація розділення повноважень в операційній системі була підтримана розробниками процесорів, які запропонували архітектури з двома режимами роботи процесора – „реальним“, в якому виконуваній програмі доступний весь адресний простір комп’ютера, і „захищеним“, в якому доступність адресного простору обмежується діапазоном, виділеним при запуску програми на виконання.

Реальний масштаб часу. Застосування універсальних комп’ютерів для управління виробничими процесами потребувало реалізації „реального масштабу часу“ – синхронізації виконання програм з зовнішніми фізичними процесами. Включення функції реального масштабу часу в операційні системи дозволило створювати системи, що одночасно обслуговують виробничі процеси та розв’язують інші задачі (в пакетному режимі і/або в режимі розділення часу).

Файлові системи та структури. Поступова заміна носіїв з послідовним доступом (перфострічок, перфокарт, магнітних стрічок) накопичувачами довільного доступу (на магнітних дисках) поставила задачу організації даних на таких носіях з тим, щоб дані, введені оператором чи сформовані однією програмою, могли використовуватися іншою програмою. Ця задача була розв’язана (і розв’язується в більшості операційних систем сьогодні) шляхом реалізації файлової структури (способу однозначної адресації певної сукупності даних (файлу) в операційній системі) та файлової системи (фізичної організації дискового простору, відповідно до файлової структури чи її частини).

До кінця 1960-х років було створено цілий ряд операційних систем, що реалізували усі описані вище функції, чи їх частину. До них відноситься “Atlas” (Манчестерський університет), “CTTS” та “ITSS” (Масачусетський технологічний інститут), “THE” (Ейндховенський технологічний університет), “RS4000” (Університет Орхуса) та ін. (всього на той час експлуатувалося більше сотні різних операційних систем). Найрозвинутіші операційні системи, такі як “OS/360” (компанія IBM), “SCOPE” (компанія CDC) та завершена уже в 1970-х роках “MULTICS” (Масачусетський технологічний інститут та компанія Bell Labs) передбачали можливість роботи на багатопроцесорних комп’ютерах.

Електронний характер розробки операційних систем призвів до наростання кризових явищ, пов’язаних, в першу чергу, з надмірними складністю та розмірами створюваних систем. Операційні системи погано масштабувалися (більш прості не могли використовувати усі можливості великих обчислювальних систем, а більш розвинуті неоптимально виконувалися на малих, або не могли виконуватися на них взагалі) і були тотально несумісними між собою. Задумана та реалізована в 1969 році Кеном Томпсоном за участю кількох колег (включаючи Денніса Річі та Брайана Кернігана), операційна система “UNIX” (першою назвою була назва “UNICS”, що було співзвучне з “MULTICS”) ввібрала в себе багато рис більш ранніх операційних систем, але володіла цілим рядом властивостей, що виділяло її серед більшості попередників:

• проста метафорика (два ключових поняття: обчислювальний процес та файл);

• компонентна архітектура: принцип „одна програма – одна функція“ плюс потужні засоби зв’язування різних програм для розв’язання виникаючих задач („оболонка“);

• мінімізація ядра (коду, що виконується в „реальному“ („привілейованою“) режимі процесора) та кількості системних викликів;

• незалежність від апаратної архітектури і реалізація на машиннонезалежній мові програмування (мова програмування Сі стала „побічним продуктом“ розробки Unix);

• уніфікація файлів.

Unix завдяки своїй зручності перш за все як інструментальне середовище (середовище розробки) була тепло сприйнята спочатку в університетах, а потім і в інших галузях, які отримали прототип єдиної операційної системи, що могла використовуватися на найрізноманітніших обчислювальних системах і, більше того, могла бути швидко і з мінімальними зусиллями перенесена на будь-яку нову апаратну архітектуру.

В кінці 70-х років ХХ століття співробітники Каліфорнійського університету в Берклі внесли ряд удосконалень в вихідні коди Unix, включаючи роботу з протоколами TCP/IP. Їх розробка стала відомою під назвою BSD [³²] – “Berkeley Software Distribution”. Задачу розробити незалежну (від авторських прав “Bell Labs”) реалізацію тієї ж архітектури поставив і Річард Столлмен, засновник проекту GNU [³³].

Завдяки конкурентності реалізації архітектура ОС Unix стала спочатку фактичним галузевим стандартом, а потім набула і юридичного статусу – ISO/IEC 9945 [³⁴]. Операційні системи, що слідують цьому стандарту чи опираються на нього, називають “POSIX-сумісними” (частіше зустрічається термін „Unix подібні“ чи „сімейство Unix“, але воно суперечить статусу торговельного знаку “Unix”, що належить консорціуму “The Open Group” і зарезервований для позначення операційних систем, які строго слідують стандарту) завдяки назві стандарту – POSIX. Сертифікація на сумісність стандарту здійснюється на платній формі, у зв’язку з чим деякі системи не проходили цей процес, проте вважаються POSIX-сумісними просто тому, що це є так фактично. До POSIX-сумісних систем відносяться системи, що базуються на останній версії “Unix”, випущеній “Bell Labs” (“System V”), на розробках Університету Берклі (FreeBSD, OpenBSD, NetBSD), а також ОС GNU/Linux, ядро якої розроблялося групою, очолюваною Лінусом Торвальдсом, а утиліти та бібліотеки – співтовариством GNU.

Стандартизація операційних систем гарантує можливість легкої заміни самої ОС і/або обладнання при розвитку обчислювальної системи чи мережі і дешевого перенесення прикладного програмного забезпечення (строге слідування стандарту передбачає повну сумісність програм на рівні вихідного тексту; у зв’язку з профілюванням стандарту і його розвитком деякі зміни бувають все ж таки необхідні, але перенесення програм між POSIX-сумісними системами обходиться на порядки дешевше, ніж між альтернативними ОС), а також наслідуваність досвіду користувачів.

Альтернативні операційні системи. З розробкою і введенням стандарту POSIX, розробка альтернативних інформаційних систем не припинилася. Частково це зумовлено об’єктивними причинами (обмеженістю ресурсів та спеціалізованим застосуванням нових класів обчислювальних пристроїв, таких як персональні комп’ютери в 1980-х роках, портативні комп’ютери в 1990-х чи КПК та мобільні телефони в 2000-х роках), частково – з антиконкурентною метою їх розробників, які прагнули обмежити чи зробити неможливим процес перенесення прикладних програм.

Так, в 1970-ті роки продовжувалася розробка альтернативних операційних систем для мінікомп’ютерів (таких як “RT-11”, “RSX-11”). В 1980-ті роки було створено цілий ряд ОС спеціально для ПК (CP/M, MS-DOS, PC/DOS, MacOS), а уже в 1990-ті – Microsoft Windows, OS/2, BeOS та ін. Зараз продовжують створюватися альтернативні ОС для КПК, мобільних телефонів (смартфонів), ігрових приставок, комунікаційного обладнання.

Певне значення також зберігають ОС, розроблені до чи одночасно з зародженням „Unix-подібних“ операційних систем, або такі, що походять від них безпосередньо чи концептуально. Найвідомішою з таких операційних систем є ОС сімейства Microsoft Windows (дальний концептуальний потомок “RSX-11”).

Історія Windows. Серед усіх операційних систем, що використовуються в наш час на персональних комп’ютерах, особливе місце займають операційні системи сімейства Windows. Історію розвитку цієї лінійки операційних систем слід розпочинати з історії їх попередника – операційної системи MS DOS.

MS DOS. Відлік історії MS DOS розпочинається з 1973 року – саме тоді Гаррі Кіддал створив просту операційну систему з використанням створеної ним же мови програмування PL/M (Programming Language/Microprocessor), яку він назвав CP/M – Control Program/Monitor або Control Program for Microcomputer [³⁵]. До середини 1970-х років CP/M-80, права на яку належали фірмі Digital Research, стала найпопулярнішою системою для комп’ютерів на базі мікропроцесорів Intel 8080 та Zilog Z-80.

У зв’язку з затримкою випуску нової версії цієї системи (СР/М-86) в квітні 1980 року компанія Sеаttlе Соmputer Рroducts, яка займалася випуком комп’ютерів на базі процесора 8086, вирішує використовувати в них свою власну операційну систему, яку в цьому ж році і написав Тім Петерсен. Ця операційна система була названа QDOS (Quick & Dirty Operating System), але пізніше перейменована в 86-DOS. Для полегшення процесу перенесення прикладних програм із 8-бітної системи СР/М-80 в нове 16-бітне середовище системи 86-DOS, остання з самого початку створювалася так, щоб у ній імітувалися усі функції та види операцій СР/М-80, у зв’язку з чим ці системи виявилися дуже подібними.

В жовтні 1980 року компанія IBM запропонувала фірмам, що займалися розробкою програмного забезпечення для комп’ютерів, розпочати пошук операційної системи для нового сімейства персональних комп’ютерів. Фірма Microsoft не могла запропонувати власної операційної системи (за виключенням автономної версії Microsoft BASIC), однак вона в липні 1981 року купила у компанії Seattle Computer Products право на використання операційної системи 86-DOS, після чого уклала контракт з фірмою IBM, зобов’язавшись розробити операційну систему для нової моделі персональних комп’ютерів, що випускалися IBM.

В кінці 1981 року, коли новий комп’ютер IBM PC набув широкої популярності (IBM 5150 PC: 4,77-MHz Intel 8088 CPU, 64KB RAM, 40KB ROM, 5,25-дюймовий флопі-дисковод), його операційна система представляла собою модифіковану версію системи 86-DOS, яка була названа PC-DOS 1.0. Невдовзі після випуску IBM-PC на ринку почали з’являтися подібні комп’ютери інших виробників, так звані IBM-сумісні комп’ютери. Операційна система цих комп’ютерів називалася MS-DOS 1.0 – корпорація Microsoft надала в розпорядження фірмам, що виготовляли ці комп’ютери, точну копію PC-DOS. Єдиною суттєвою відмінністю цих систем було те, що називається „системним рівнем“ – для кожного комп’ютера необхідно було купувати свою систему, однак користувач, що працював на таких комп’ютерах, не відчував ніякої різниці.

З моменту випуску операційної системи PC-DOS та MS-DOS вдосконалювалися паралельно. В 1982 році вийшла версія 1.1, головною перевагою якої була можливість використання двохсторонніх дискет. В 1983 році були розроблені версії 2.х. У порівнянні з попередніми версіями вони давали можливість використовувати жорсткий диск, забезпечували ускладнений ієрархічний каталог диску, включали вбудовані пристрої для дискет та систему управління файлами. MS-DOS версій 3.0, випущена в 1984 році, та 3.3 (1987 рік) пропонували покращений варіант обслуговування жорсткого диску.

MS-DOS версії 5.0 (1991 рік) надала можливість використання пам’яті, розміщеної вище 1Мб, була додана підтримка нових 2,88 Мб дискет, а також кількох утиліт. Останні версії MS DOS – 6.x були випущені в 1993 році. В них було удосконалено використання пам’яті, розміщеної вище 1Мб а також додано та модернізовано багато утиліт. Починаючи з версії 7.0 MS-DOS поставлялася тільки разом з Windows і остання версія – MS-DOS 8 була настільки захованою всередину Windows Milenium, що завантаження „чистої“ MS-DOS стало неможливим.

Microsoft Windows. Операційна система MS-DOS була занадто складною для середнього користувача, оскільки в неї не було графічного інтерфейсу і користувачу потрібно було запам’ятовувати багато складних і незрозумілих команд. Компанія IBM нав’язала промисловості персональних комп’ютерів стандартну архітектуру апаратного забезпечення та стандартну операційну систему, однак на прикладні програми стандарти не розповсюджувалися. Між найпопулярнішими програмами не було нічого спільного. В кожній з цих програм використовувалися свої методи інтерфейсу, свої специфічні команди виконання типових операцій тощо.

Для усунення таких недоліків Уільям Гейтс запропонував розмістити між MS-DOS та прикладними програмами проміжну систему, яку було названо Interface Manager. Прикладні програми отримували б дані від Interface Manager, а користувачі були б звільнені від безпосередньої роботи з DOS. Іншою функцією Interface Manager мала стати надбудова графічного інтерфейсу над MS-DOS та внесення одноманітності в усі прикладні програми, що будуть виконуватися під управлінням такої системи.

Проект з розробки Interface Manager був розпочатий у вересні 1981 року. Тоді ж IBM розпочала розробку власної аналогічної системи, яка отримала назву TopView. Для Microsoft успіх свого проекту був життєво важливим, адже мова йшла про розробку нового стандарту на операційні системи. Відчувши загрозу своєму проекту, Гейтс застовував стратегію виживання: він звернувся за підтримкою до інших виробників IBM-сумісних комп’ютерів. Compaq, Zenith, Tandy та інші не могли допустити щоб IBM монополізувала розробку стандартів. Тоді й появилася назва нової операційної системи – Windows.

В результаті такого багатостороннього співробітництва в листопаді 1985 року було випущено Windows 1.03. На створення цієї першої версії Windows було потрачено 110000 годин праці програмістів. Однак, на час її виходу в світ тільки лічені комп’ютери могли реально використовувати це середовище. Для отримання прийнятних результатів було необхідно використання як мінімум PC AT, а для пристойного зображення потрібно було використовувати кольоровий монітор, який тоді входив в комплект далеко не кожного комп’ютера.

На той час графічний інтерфейс використовували операційні системи, що працювали на комп’ютерах фірми Apple (Lisa та Macintosh). В Apple почали висувати претензії до графічних інтерфейсів користувача Windows, які були подібними на інтерфейс їхніх операційних систем. Однак в той час в Microsoft працювали над розробкою програм Word та Excel, які в подальшому стали найпопулярнішими програмними продуктами Microsoft для Macintosh. І після погрози припинити роботи з розробки цих програм, в Apple були змушені піти на поступки і надати практично необмежені права на використання ідей Macintosh в продуктах Microsoft. Найважливішими з таких ідей були випадаючі меню, що активуються маніпулятором миша та перекриття програмних вікон. В листопаді 1985 року Microsoft та Apple підписали угоду, в якій Apple дозволила Microsoft використовувати деякі зовнішні характеристики Macintosh в таких програмах як Excel [³⁶].

В кінці 1987 року Microsoft випустила Windows 2.0, інтерфейс якої ще більше нагадував інтерфейс Macintosh. На той час було продано уже більше мільйона копій Windows, і програма почала завойовувати популярність. А випущена в той час версія Excel для PC ще більше зміцнила позицію IBM-сумісних комп’ютерів по відношенню до Macintosh.

Ці кроки привели до зростання напруженості у відношеннях Microsoft з Apple. Хоча в Apple до того вважали Windows примітивним продуктом для PC, який не має для компанії серйозного значення, Windows перетворилася в серйозну загрозу Macintosh. Оскільки багато компаній, що до того працювали виключно на Macintosh, зайнялися розробкою програмного забезпечення для Windows, в адміністрації Apple зрозуміли, що Macintosh невдовзі може втратити економічну привабливість, обумовлену його унікальним користувацьким інтерфейсом. Напруженість досягнула апогею 17 березня 1988 року, коли Apple публічно заявила, що компанія пред’явила позови Microsoft у зв’язку з Windows, та Hewlett-Packard у зв’язку з New Wave – новим продуктом цієї фірми, що базувався на Windows. Судова тяганина продовжувалася декілька років і закінчилася в 1993 році перемогою Microsoft.

За час цих судових тяганин Microsoft ще більше зміцнила своє становище на ринку завдяки, в першу чергу, випуску третьої версії Windows. Випуск Windows 3.0 (1990 р.) став на той час найбільшим комерційним успіхом корпорації Microsoft. Перед випуском нової системи була проведена величезна рекламна компанія (7 мільйонів доларів було вкладено в рекламу, розповсюджено 250 тисяч безкоштовних демонстраційних дискет, по всій території США були організовані семінари).

Створення Windows 3.0 стало важливою віхою історії Microsoft. Фірма перервала співробітництво з IBM по проекту спільної розробки нової операційної системи OS/2. З 1985 року ці дві фірми розробляли нову операційну систему, яка мала замінити найприбутковіший продукт Microsoft – MS-DOS. Паралельно з цим Microsoft працювала над Windows 3.0. Суттєвою перевагою Windows 3.0 над попередніми версіями була можливість роботи в захищеному режимі процесора, що, зокрема, дозволило повноцінно використовувати оперативну пам’ять об’ємом більше 1 Мб, що на той час було значним проривом. І якщо раніше в IBM Windows вважали проміжною ланкою між DOS та OS/2, то після подолання внутрішніх обмежень DOS, Windows перетворилася в конкурента OS/2. Після випуску Windows 3.0 за перший рік було продано 3 млн. екземплярів, тоді як з моменту завершення розробки в 1987 році вдалося продати тільки 300 тисяч пакетів OS/2. Такі результати привели до припинення в Microsoft роботи над OS/2.

До початку 90-х років (після випуску Windows 3.0) склалася так звана платформа Wintel. Тоді комп’ютери випускалися тисячами виробників у різних конфігураціях. Єдине, що було незмінним, – це мікропроцесор Intel та операційна система Windows. Тому стандарти комп’ютерної індустрії на протязі великого періоду часу визначалися цими двома компаніями. Склалася унікальна дуополія, яка ніколи до того часу не існувала: дві провідні компанії, відношення яких між собою ніколи не були особливо теплими, залежать одна від одної і змушені співпрацювати.

Неформальні консультації лідерів Intel та Microsoft розпочалися ще в 1986 році. На них обговорювалися найважливіші питання індустрії персональних комп’ютерів. За словами Гейтса, оскільки комп’ютерний ринок є надзвичайно динамічним, на цих зустрічах не визначався розвиток індустрії в цілому, а висувалися різні ініціативи, наприклад Plug&Play. Довгий час між двома компаніями діяла негласна угода – Intel створювала все потужніші процесори, а Microsoft писала програмне забезпечення, яке вимагало все більших обчислювальних ресурсів. Взаємне співробітництво не завжди протікало гладко. Однією з проблем, наприклад, стала технологія Native Signal Processing, розроблена програмістами Intel, яка забезпечувала комп’ютерам нові мультимедійні можливості. Під тиском Microsoft, яка сприйняла цю технологію як вторгнення в зону своїх інтересів, Intel прийшлося відмовитися від цього проекту.

Співробітництво цих двох динамічних компаній продовжується і в наш час, хоча у фірм різні цілі. Якщо для Intel головною задачею є продажа нових потужних дорогих процесорів, то для Microsoft не менш важливою є величезний ринок програмного забезпечення для комп’ютерів, випущених раніше. З огляду на це Microsoft не настільки сильно зацікавлена в продажі нових комп’ютерів, як Intel. З 1997 року альянс почав поступово розпадатися. На даному етапі кожна компанія прагне розширити ринок для своїх систем. Операційні системи Microsoft працюють не тільки на процесорах Intel, а й на процесорах інших виробників. Intel також робить багато для уникнення залежності. Компанія в останні роки все більшу підтримку надає операційній системі Linux, яка на даний час є найсерйознішою загрозою для систем Microsoft. На початку 90-х років ХХ століття було випущено ще дві модифікації Windows – Windows 3.1 та Windows 3.11. Остання версія включала такі важливі елементи, як повну підтримку мультимедіа та ефективні засоби для спільної роботи комп’ютерів в мережі. Однак остаточна перевага Windows на ринку операційних систем утвердилася з виходом Windows 95.

Легенди про цю операційну систему почали ходити ще задовго до її виходу на ринок. Останнє повинно було відбутися іще в 1994 році – саме тоді з’явилися офіційні повідомлення про завершення розробки нової операційної системи, яка отримала назву Chicago. Однак випуск затримався аж до серпня 1995 року. Нова версія Windows вперше перетворилася з графічної надбудови для MS DOS в повноцінну операційну систему. Точніше кажучи, так заявляли її розробники. Насправді все було складніше: в якості основи в Windows 95, як і раніше, використовувалася MS DOS. Нова система була 32-розрядною, що дозволяло повною мірою використовувати нові на той час мікропроцесори Pentium. Нова ОС мала новий покращений графічний інтерфейс, який частково був запозичений з операційних систем конкурентів – OS/2, MacOS, Motif та ін. На протязі двох років з дня випуску Windows 95, вийшло ще кілька проміжних версій цієї ОС. Літом 1996 року вийшла нова версія Windows під назвою OSR2 (OEM Service Release), призначена тільки для постачання разом з готовими комп’ютерами (OEM). В OSR2 було виправлено багато помилок Windows 95, додана підтримка кількох нових пристроїв, і найголовніше – в новій версії можна було використовувати нову файлову систему – FAT32.

Наступною була випущена ОС Windows 98. До роботи над новою версією Windows Microsoft приступила одразу ж після виходу Windows 95. Планувався вихід нової версії ОС в 1996 році під назвою Memphis, однак випуск затримався на два роки. На перший погляд нова версія ОС нічим не відрізнялася від Windows 95, особливо якщо для цієї ОС було встановлено пакети обновлень. Однак в Microsoft провели величезні об’єми роботи задля підвищення стабільності роботи нової ОС та підтримки новітніх апаратних засобів. Завдяки цьому Windows 98 багато фахівців і досі вважають найстабільнішою операційною системою виробництва Microsoft [Error: Reference source not found]. В кінці XX століття було випущено іще одну версію – Windows Milenium, яка, проте, не набула такої популярності як Windows 98. Приблизно в той же час почався масовий перехід користувачів на операційні системи, які спочатку розроблялися переважно для корпоративних користувачів. Останнє відбулося в першу чергу завдяки здешевленню апартного забезпечення, що, в свою чергу, дозволило користувачам використовувати на своїх комп’ютерах більш потужні операційні системи.

Першою операційною системою цього класу стала Windows NT (Windows New Technology). Windows NT з самого початку створювалася як надзвичайно стабільна і надійна система – випадки помилок, крахів та зависань при роботі в Windows NT зустрічались надзвичайно рідко. Відбувається це тому, що NT, як і OS/2, турбується про надійне розділення програм, що працюють під її управлінням. Крім того, NT безумовно забороняє доступ до ресурсів комп’ютера будь-яким програмам, які працюють з апаратними ресурсами „напряму“ в обхід операційної системи. Це дозволяє системі уникнути конфліктів, однак в середовищі NT не працюють програми, розроблені для DOS, та багато з тих, що розроблялися для Windows 95/98. Крім того вимогливість до апаратних ресурсів комп’ютера у NT практично в два рази більша, ніж у Windows 98. У зв’язку з наведеними недоліками Windows NT використовувалася переважно корпоративними користувачами і не набула популярності серед простих користувачів. Проте наступна версія цієї лінійки операційних систем – Windows 2000 стала настільки ж масовою, як і Windows 98.

Windows 2000 (яку також називають Win2k, W2k чи Windows NT 5.0) – це операційна система сімейства Windows NT, призначена для роботи на комп’ютерах з 32-бітними процесорами. Перша бета-версія системи була випущена 27 серпня 1997 року. Спочатку система називалася Windows NT 5.0, оскільки була наступною крупною версією Windows NT після Windows NT 4.0. Проте 27 жовтня 1998 року вона отримала власну назву Windows 2000. Фінальна версія системи була випущена для широкої громадськості 17 лютого 2000 року.

Windows 2000 випускалася в чотирьох редакціях [³⁷]: Professional (редакція для робочих станцій), Server, Advanced Server та Datacentre Server (для застосування на серверах). Найсуттєвішими нововведеннями в Windows 2000 порівняно з попередньою версією були:

• Підтримка служби каталогів Active Directory. Серверна частина Active Directory поставлялася в редакціях Server, Advanced Server та Datacentr Server, тоді як повна підтримка цієї служби на стороні клієнта була реалізована в редакції Professional.

• Служби Internet Information Server (IIS) версії 5.0. Порівняно з IIS 4.0, ця версія включає, крім іншого, версію 3.0 системи Web-програмування ASP.

• Файлова система NTFS версії 3.0. В цій версії NTFS вперше з’явилася підтримка квот – обмежень на максимальний об’єм файлів для кожного користувача.

• Оновлений інтерфейс користувача, який включає Active Desktop на основі Internet Explorer п’ятої версії, подібний, таким чином, на інтерфейс Windows 98.

• Мовна інтеграція: попередні версії випускалися в трьох варіантах – для європейських мов (однобайтні символи, написання тільки зліва направо), для далекосхідних мов (багатобайтні символи) та для близькосхідних мов (написання справа наліво з контекстними варіантами букв). Windows 2000 об’єднала ці можливості – усі її локалізовані версії зроблені на одній основі.

Пізніше Windows 2000 була замінена операційними системами Windows XP (на стороні клієнта) та Windows Server 2003 (на стороні сервера). Однак Windows 2000 зберігає свою популярність, особливо в великих компаніях, де оновлення операційних систем на великій кількості комп’ютерів пов’язане з серйозними технічними проблемами та фінансовими затратими. Корпорація Microsoft 30 червня 2005 року припинила основну підтримку операційної системи Windows 2000. Розширена підтримка, яка передбачає тільки обновлення системи безпеки, буде збережена до 30 червня 2010 року [³⁸].

Windows XP була випущена 25 жовтня 2001 року. Назва XP походить від англійського слова experience (досвід). Ця версія операційної системи справді виявилася „досвідченою“. Її популярність можна хіба що порівняти з популярністю Windows 98.

Windows XP випускалася в багатьох редакціях:

• Windows XP Professional Edition була розроблена для підприємств та підприємців і включає такі функції, як віддалений доступ до робочого стола комп’ютера, шифрування файлів, централізоване управління правами доступу та підтримка багатопроцесорних систем.

• Windows XP Home Edition – система для домашнього застосування. Випускається як недорога альтернатива версії Professional Edition, але базується на тому ж ядрі і за допомогою деяких прийомів дозволяє провести обновлення практично до повноцінної версії Professional Edition.

• Windows XP Tablet PC Edition – базується на Professional Edition та вміщує спеціальні програми, оптимізовані для введення даних стілусом на планшетних персональних комп’ютерах. Найважливішими характеристиками є розпізнавання текстів, написаних від руки та адаптація графічного інтерфейсу до поворотів дисплею. Ця версія розповсюджується тільки разом з відповідними комп’ютерами.

• Windows XP Media Center Edition базується на Professional Edition та містить спеціальні мультимедійні програми. Найважливішими характеристиками є можливість підключення до телевізора та управління комп’ютером з використанням пульту дистанційного управління.

• Windows XP Embedded – вбудовувана компонентна операційна система на базі Windows XP Professional Edition, призначена для використання у різних вбудовуваних системах банкоматів, касових терміналів тощо.

• Windows XP Professional x64 Edition – спеціальна 64-розрядна версія, розроблена для процесорів з технологією AMD64 Operton та Athlon 64 фірми AMD та процесорів з технологією EM64T фірми Intel. Ця система не підтримує процесори інших виробників, а також не працює з процесором Intel Itanium. Основною перевагою системи є швидка робота з великими числами – ця система дуже ефективна, наприклад, при виконанні обчислень, що використовують числа з плаваючою комою, необхідних в таких галузях, як створення відеоспецефектів а також для трьохмірної анімації, та для проведення наукових і технічних обчислень. Дана система підтримує змішаний режим – одночасну роботу 32- та 64-розрядних програм, однак для цього усі драйвери повинні бути в 64-розрядному виконанні. Це означає, що більшість 32-розрядних програм можуть працювати і у цій системі. Виключення складають тільки ті програми, які сильно залежать від апаратного забезпечення, наприклад, антивірусні програми.

• Windows XP 64-bit Edition – це видання розроблялося спеціально для робочих станцій з архітектурою IA-64 та мікропроцесорами Itanium. Це видання Windows XP більше не розвивається з 2005 року, після того, як Hewlett Packard припинив розробку робочих станцій з мікропроцесорами Itanium. Підтримка цієї архітектури залишилася в серверних версіях Windows.

• Windows XP Edition N – система, з якої вилучено мультимедійні програми. Ця редакція створена під тиском Європейської Антимонопольної Комісії, яка вимагала „полегшити“ Windows XP. В даний час цей дистрибутив розрахований на країни, що розвиваються. За бажанням користувач може безкоштовно завантажити усі недостаючі компоненти з Web-сайту Microsoft.

• Windows XP Starter Edition – сильно функціонально обмежена версія для країн що розвиваються та фінансово слабких регіонів. В цій версії можлива одночасна робота тільки трьох програм, і кожна програма може створювати не більше трьох вікон. В системі повністю відсутні мережні функції, не підтримується висока роздільна здатність, використання більше 256 мегабайт оперативної пам’яті та жорсткого диску, об’ємом більше 80 гігабайт. Система могла працювати на процесорах рівня Intel Celeron чи AMD Duron.

• Windows Fundamentals for Legasy PCs – „урізана“ версія Windows XP, призначена для застарілих комп’ютерів.

Найважливішими нововведеннями в Windows XP, порівняно з Windows 2000 є [³⁹]:

• Нове оформлення графічного інтерфейсу.

• Можливість швидкого перемикання користувачів, яка дозволяє тимчасово перервати роботу одного користувача та виконати вхід в систему під іменем іншого користувача, залишаючи при цьому програми, запущені першим користувачем, включеними.

• Функція „віддалений помічник“, яка дозволяє досвідченим користувачам та технічному персоналу підключатися до комп’ютера з системою Windows XP через мережу для розв’язання проблем.

• Програма „відновлення системи“, призначена для повернення системи до певного попереднього стану, а також покращання інших способів відновлення системи.

• Покращена сумісність зі старими програмами – спеціальний майстер сумісності дозволяє емулювати для окремої програми поведінку однієї з попередніх версій ОС (починаючи з Windows 95).

• Можливість віддаленого доступу до робочої станції, завдяки включенню в систему мініатюрного сервера терміналів.

• Більш розвинуті функції управління системою з командного рядка.

• Вбудовані засоби для роботи з архівами форматів ZIP та CAB.

• Покращена система шифрування.

Паралельно з Windows XP компанія Microsoft розвивала Windows Server 2003 – операційну систему, призначену для роботи на серверах. Windows Server 2003 – перша з операційних систем, що поставляється із встановленою оболонкою .NET Framework. Це дозволяє даній системі виступати в ролі сервера програм для платформи Microsoft .NET без встановлення будь-якого додаткового програмного забезпечення. В цій ОС значно покращено роботу Active Directory, з нею поставляється нова покращена версія IIS, яка дозволяє ізолювати Web-програми одну від одної без зниження продуктивності, що значно підвищило стабільність їх роботи.

За заявами Microsoft, в Windows Server 2003 велику увагу було приділено безпеці системи. Зокрема, система тепер встановлюється в максимально обмеженому вигляді без будь-яких додаткових служб, що зменшує поверхню атаки. В цю ОС також включено програмний міжмережний екран Internet Connection Firewall. Пізніше до системи було випущено пакет оновлень, який повністю призначений для підвищення безпеки системи. Відповідно до американського стандарту безпеки Trusted Computer System Evaluation Criteria (TCSEC) операційна система Windows Server 2003 відноситься до класу безпеки C2 – Controlled Access Protection [⁴⁰].

В Windows Server 2003 вперше з’явилася служба тіньового копіювання тому (Volume Shadow Copy Service), яка автоматично зберігає старі версії файлів користувачів, дозволяючи за необхідності повернутися до попередньої версії того чи іншого документу. Робота з тіньовими копіями можлива тільки при встановленому „клієнті тіньових копій“ на комп’ютері користувача. Також в даній версії операційної системи було розширено набір утиліт адміністрування, які можна викликати з командного рядка, що спрощує автоматизацію управління системою.

Операційна система Windows Server 2003 доступна в чотирьох основних редакціях, кожна з яких орієнтована на певний сектор ринку. Усі ці редакції, за виключенням Web Edition, доступні також в 64-розрядних варіантах (AMD64 та IA-64). Включення підтримки 64-розрядних процесорів дає системам можливість використовувати більший адресний простір та збільшує їх продуктивність.

• Web Edition (редакція для World Wide Web) представляє собою „полегшену“ версію Windows Server 2003, створену спеціально для використання на Web-серверах. Ця редакція не може виконувати функції контролера домена і не підтримує деякі інші важливі можливості інших редакцій, але містить усі служби ISS та коштує значно дешевше. Підтримує до 2 гігабайт оперативної пам’яті і не більше двох процесорів.

• Standard Edition – редакція, орієнтована на малий і середній бізнес. Містить усі основні можливості Windows Server 2003 за винятком тих, які, на думку Microsoft, необхідні тільки великим підприємствам. Підтримує до чотирьох гігабайт оперативної пам’яті та не більше чотирьох процесорів.

• Enterprise Edition – редакція, орієнтована на середній і великий бізнес. В доповнення до можливостей Standard Edition підтримує до 64 гігабайт оперативної пам’яті та до 8 мікропроцесорів. Також підтримує кластеризацію та додавання оперативної пам’яті „на льоту“.

• Datacenter Edition – редакція, орієнтована на використання великими підприємствами при великому навантаженні.

Випуск нової серверної операційної системи (Windows Server 2008) затримався практично на 5 років, у зв’язку з чим було випущено ряд проміжних систем та пакетів обновлень для Windows Server 2003. 6 грудня 2005 року було випущено Windows Server 2003 R2. В цій версії було суттєво покращено управління серверами підрозділів, управління ідентифікаційними записами та доступом, управління сховищами, підтримку Web-програм та віртуальних серверів. В березні 2007 року було випущено Service Pack 2, який виправляє виявлені помилки системи та додає ряд нових програм і сервісів.

Windows Vista – нова клієнтська операційна система, яка за планами Microsoft мала замінити Windows XP. Для позначення Windows Vista іноді використовують абревіатуру “Win VI”, яка об’єднує назву “Vista” та номер версії, записаний римськими цифрами. 30 листопада 2006 року Microsoft офіційно випустила Windows Vista для корпоративних клієнтів, а 30 січня 2007 року розпочався продаж системи для звичайних користувачів.

На ранньому етапі розробки система була відомою під кодовою назвою Longhorn (за назвою бару Longhorn Saloon поблизу лижного курорту Вістлер в Британській Колумбії). Назва “Vista” була офіційно оголошена 22 липня 2005 року. Слід зазначити, що багато фунцій, які планувалося включити в Windows Vista, були усунені на вимогу громадськості. Наприклад, передбачалося, що OpenGL буде реалізовано як надбудова над Direct3D, що привело б до суттєвого падіння продуктивності OpenGL по відношенню до Direct3D. Цього не було реалізовано – підтримка OpenGL в Windows Vista залишилася. Також не було включено в Windows Vista файлову систему WinFS із-за проблем з продуктивністю.

В Windows Vista оновлено систему управління пам’яттю та вводом-виводом інформації. Новою функціональністю також є „Гібридний сплячий режим“ чи режим „гібернізації“, при використанні якого вміст оперативної пам’яті додатково записується на жорсткий диск, але з оперативної пам’яті не видаляється. В результаті якщо подача енергії не припинялася, комп’ютер відновлює свою роботу користуючись інформацією з оперативної пам’яті. Якщо ж живлення комп’ютера відключалося, операційна система використовує збережену на жорсткому диску копію вмістимого оперативної пам’яті і завантажує інформацію з неї (аналог сплячого режиму).

Windows Vista випускається в таких редакціях:

• Starter: розповсюджується Microsoft тільки на деяких слабко розвинутих ринках в бідних країнах. Вона має символічну ціну та багато функціональних обмежень, як, наприклад, обмеження в 250 гігабайт максимально допустимого дискового простору.

• Home Basic: підтримка не більше 2-х процесорів (з необмеженою кількістю ядер) з 8 гігабайтами максимального об’єму оперативної пам’яті для 64х-бітної версії та 4 гігабайти для 32х-бітної та деякі інші обмеження.

• Home Premium: підтримка до 2-х процесорів з 16 гігабайтами максимального об’єму пам’яті, підтримка HDTV, сенсорних екранів, автоматичне резервне копіювання.

• Business: відсутній батьківський контроль, підтримка до 2 процесорів, урізана мультимедійна частина та забрано деякі з розважальних програм. Ця версія, на відміну від попередніх, підтримує роботу в домені, політики та шифровану файлову систему EFS.

• Enterprise: багатомовний інтерфейс, сервіси Microsoft Windows для UNIX, корпоративні багатокористувацькі ліцензії, програма шифрування дисків BitLocker, урізана мультимедійна частина.

• Ultimate: вміщує усі можливості Enterprise та Home Premium, плюс додаткові Ultimate Extras, добре розвинута мультимедійна частина а також наявний багатомовний інтерфейс користувача, який дозволяє змінювати за бажанням мову інтерфейсу користувача операційної системи.

Крім того, обмеженим тиражом було випущено версію Ultimate Upgrade Limited Numbered Signature Edition, кожний екземпляр якої має порядковий номер та особистий підпис Уільяма Гейтса. Також було випущено версії, спричинені законодавствами деяких країн, як, наприклад, версія для Європи, в яку не включено Windows Media Player.

У Windows Vista Було реалізовано ряд новинок, призначених для покращення роботи системи. За заявами Microsoft час завантаження системи менший ніж у XP і на більшості комп’ютерів складає менше хвилини. Зменшено і час входу і виходу зі сплячого режиму до 6 секунд. Але після появи користувацького інтерфейсу приходиться чекати значно довше щоб розпочати повноцінну роботу.

Розробники Windows Vista багато уваги приділили покращенню безпеки. За інформацією Microsoft, за 180 днів доступності в Windows Vista було знайдено менше вразливостей, ніж в Windows XP. Ймовірність потрапляння в систему різноманітних вірусів на 60% менше, ніж в Windows XP SP2 та на 90% – ніж в Windows XP без сервіспаків. В цій ОС реалізована система контролю ідентифікаційних записів користувачів (User Account Control – UAC), яка вимагає явного дозволу користувача на виконання будь-якої дії, що потребує адміністративних повноважень, незалежно від прав поточного аккаунта користувача. Якщо користувач не є адміністратором, буде виводитися запит, в якому можна вибрати ідентифікатор користувача з правами адміністратора та виконати операцію з його правами, ввівши пароль – це дозволяє здійснювати конфігурування системи та встановлення програм, використовуючи навіть ідентифікаційний запис з обмеженими повноваженнями. Якщо ж користувач входить до групи адміністраторів, то йому також потрібно буде підтверджувати свої повноваження. Перевірка повноважень здійснюється в режимі Secure Desktop, за допомогою якого здійснюється захист від перехоплення даних і контролю за вікном зі сторони сторонніх програм. В операційній системі також реалізовані технології, що запобігають використанню експлойтів, реалізовано шифрування дисків з використанням USB-ключів, „прозоре“ шифрування файлів на рівні файлової системи. Для запобігання зараженню вірусами, що розповсюджуються з використанням переносних носіїв інформації, в Windows Vista відключено автозапуск програм із флеш-карт та USB-пристроїв. Також в Windows Vista заборонено прямий запис на диск, якщо з цього диску змонтовано файлову систему.

Незважаючи на усі наведені переваги Windows Vista, вона має багато недоліків, які для деяких користувачів переважають усі її переваги. Тому в нашій країні останнім часом часто спостерігається ситуація, коли користувач, придбавши новий комп’ютер із встановленою ліцензійною версією Windows Vista, замість неї встановлює на цей комп’ютер неліцензійну версію Windows XP. Для вияснення причин такої ситуації проаналізуємо основні недоліки цієї операційної системи [⁴¹]:

• Деякі операції, що виконувалися в XP практично миттєво, в Vista виконуються з помітною затримкою. Це показують і об’єктивні тести – тільки деякі програми (швидше за все, багатопоточні) в Vista працюють значно швидше. Крім того було виявлено помилки в оболонці операційної системи.

• При створенні Windows Vista було викинуто великі об’єми перевіреного коду, замість якого написано новий код. За твердженнями компаній розробників антивірусних програм це повинно привести до появи багатьох нових вразливостей системи.

• Windows Vista часто критикують за порушення прав користувачів, яке пов’язане з захистом мультимедійного „преміум-контенту“ від копіювання.

• Багато з раніше випущеного програмного забезпечення є несумісним з Windows Vista.

• Новий інтерфейс користувача Aero, на думку багатьох користувачів, крім гарного зовнішнього вигляду не надає більше ніяких позитивів користувачу.

• Надзвичайно ефективна, на перший погляд, технологія User Account Control часто заважає користувачам нормально працювати, задаючи навіть в рутинних операціях дуже багато питань, хоча, за необхідності, її можна і відключити.

У зв’язку з наведеними вище та іншими недоліками, розповсюдилася думка про те, що Windows Vista є найгіршою операційною системою, випущеною Microsoft. Також Windows Vista зайняла перше місце в конкурсі „Провал року“. Крім того, за рядом промо-акцій, пов’язаних з просуванням на ринку, можна зробити висновок про визнання провалу Windows Vista навіть керівництвом Microsoft. Хоча, незважаючи на всі ці недоліки, багато користувачів, зокрема, корпоративних користувачів, використовують цю операційну систему.

Іще одним прикладом операційної системи, що не набула в нашій країні великої популярності є Windows Home Server – серверна операційна система компанії Microsoft, що створена на основі Windows Server 2003 SP2 і орієнтована на домашніх користувачів. Продукт був анонсований Уільямом Гейтсом 7 січня 2007 року, а офіційний випуск відбувся 16 липня 2007 року. Причина невеликої популярності цієї ОС в Україні є очевидна – в домашніх умовах практично ніхто не використовує ліцензійні версії Windows, у зв’язку з чим у випадку необхідності встановлення вдома серверної ОС, користувач, швидше за все, вибере піратську версію повноцінної серверної операційної системи.

Як було сказано раніше, паралельно з розробкою Windows Vista, в Microsoft розробляли нову сервену ОС – Windows Server 2008, яка повинна замінити Windows Server 2003. Перша бета-версія системи стала доступною 27 липня 2005 року, друга – 23 травня 2006 року. Реліз відбувся 27 лютого 2008 року. ОС підтримує як 64-розрядну платформу, так і 32-розрядну.

Windows Server 2008 містить багато удосконалень, порівняно з попередньою версією. Ця версія містить варіант установки, який називається Server Core. Server Core – це суттєво полегшена установка Windows Server 2008, до якої не включено оболонку Windows Explorer. Усі налаштування та обслуговування виконуються за допомогою інтерфейсу командного рядка Windows, або при віддаленому підключенні до сервера за допомогою Консолі управління.

В Windows Server 2008 відбулося значне оновлення Служб Терміналів (Terminal Services). Terminal Services Gateway дозволяє авторизованим комп’ютерам безпечно підключатися до Служби Терміналів чи Віддаленого Робочого Стола з мережі Інтернет засобами HTTPS. Terminal Services Web Access дозволяє адміністраторам забезпечувати доступ до служб терміналів через Web-інтерфейс. Завдяки Terminal Services Easy Print адміністраторам більше немає необхідності встановлювати драйвери для принтерів на сервер. При цьому Easy Print Driver перенаправляє користувацький інтерфейс та всі можливості вихідного принтера. Крім цього він покращує продуктивність при передачі завдань на друк за рахунок переводу завдань в формат XPS перед відправкою клієнту. Windows Server 2008 є першою операційною системою Windows, випущеною із вбудованим Windows PowerShell – розширюваною оболонкою з інтерфейсом командного рядка та супутньою мовою сценаріїв, розробленими Microsoft. Мова сценаріїв PowerShell була розроблена спеціально для виконання адміністративних задач. Вона може замінити потребу в cmd.exe та Windows Script Host.

Windows Server 2008 вміщує функції самовідновлення. Якщо в попередніх версіях Windows операційна система виявляла помилки в файловій системі тому NTFS, вона відмічала том як „забруднений“, а виправлення помилки виконувалося пізніше. В новій же версії замість блокування всього тому блокуються тільки пошкоджені файли/папки, і тільки вони залишаються недоступними на час виправлення. Також операційна система тепер відображає інформацію SMART жорстких дисків для того, щоб користувач міг вчасно діагностувати можливі збої жорсткого диску. В Windows Server 2008 вбудовано Server Manager – новий засіб управління сервером, робота якого базується на ролях. Він дозволяє не тільки додавати нові ролі, а й об’єднує в собі усі операції, які користувачі можуть виконувати на сервері, а також забезпечує консолідоване, виконане у вигляді єдиного порталу відображення поточного стану кожної ролі.

Більшість редакцій Windows Server 2008 доступні в 32- та 64-розрядних версіях. В Microsoft заявили, що Windows Server 2008 є останньою 32-бітною серверною операційною системою Windows [⁴²]. Windows Server 2008 доступна в таких редакціях:

• Windows Server 2008 Standard Edition (x86 та x64) – доступна для студентів безкоштовно по програмі DreamSpark;

• Windows Server 2008 Enterprise Edition (x86 та x64);

• Windows Server 2008 Datacenter Edition (x86 та x64);

• Windows HPC Server 2008 (призначена на заміну Windows Compute Cluster Server 2003);

• Windows Web Server 2008 (x86 та x64);

• Windows Storage Server 2008 (x86 та x64);

• Windows Server 2008 для систем, що базуються на Itanium.

Windows 7 (раніше відома під кодовими назвами Blackcomb та Vienna) – назва нової користувацької операційної системи, яка має замінити Windows Vista і яка повинна вийти в кінці 2009 року. До складу Windows 7 повинні ввійти як деякі розробки, що не ввійшли до Windows Vista, так і багато новинок інтерфейсу та вбудованих програм. Windows 7 буде володіти підтримкою multitouch-моніторів, реалізовано більш гнучке налаштування User Account Control (UAC), яка на відміну від Windows Vista має ще два проміжні стани між режимами „Включено“ та „Виключено“. Внесено зміни в технологію шифрування BitLocker, додана функція шифрування переносних носіїв BitLocker to go. Покращено також і Windows Firewall – тепер з’явилася функція інформування користувача про блокування.

В кінці грудня 2008 року в Інтернет появилася чергова тестова версія Windows 7 і швидко розповсюдилася між користувачами. Офіційно бета-реліз нової операційної системи відбувся 9 січня 2009 року. Точна дата виходу фінальної версії поки невідома, але очевидно, що вона відбудеться в 2009 році. В цій версії буде використовуватися sandbox-режим – весь некерований код буде запускатися в середовищі sandbox (пісочниці), в якому доступ до апаратної частини комп’ютера та Інтернет буде обмежуватися операційною системою. Доступ до низькорівневих сокетів, до файлової системи, повний доступ до адреси пам’яті будуть заборонені. Весь доступ до зовнішніх програм, файлів і протоколів буде регулюватися операційною системою. Якщо цей підхід виявиться вдалим, він повинен забезпечити практично повну безпеку, оскільки при такому підході зловмисна програма буде практично не в змозі нанести шкоду системі.

Windows Azure – назва нової операційної системи, призначеної для забезпечення роботи технології так званих „хмарних обчислень“ (Cloud Computing) [⁴³]. Технологія Cloud Computing детальніше буде розглянута далі.

Windows CE (WinCE) – це варіант операційної системи Windows для КПК, мобільних телефонів та вбудовуваних систем. Windows CE не є „урізаною“ версією повноцінної Windows – вона побудована на зовсім іншому ядрі. Вона оптимізована для пристроїв, що мають мінімальний об’єм пам’яті: ядро може працювати на 32 Кб пам’яті. З графічним інтерфейсом для роботи Windows CE знадобиться від 5 Мб.

На завершення цього параграфу наведемо таблицю (табл. 2.2), яка наглядно ілюструє розвиток усіх лінійок операційних систем корпорації Microsoft станом на початок 2009 року [⁴⁴].

Таблиця 2.2.

Історія розвитку ОС Windows

Надбудова над DOS	Windows 1.0 – Windows 2.x – Windows 3.x
Сімейство Windows 9x	Windows 95 – Windows 98 – Windows ME
Сімейство Windows NT	NT 3.1 – NT 3.5 – NT 3.51 – NT 4.0 – 2000 – XP – Server 2003 – FLP – Vista – Home Server – Server 2008
Сімейство Windows CE	CE 2.0 – CE 3.0 – CE 4.0 – CE 5.0 – CE 6.0 – Mobile
В розробці	7 – Azure
Закриті	Neptune – Nashville – Odyssey – Cairo
Інші проекти	Xenix – MS-DOS – OS/2 – Singularity