4. Тести
Тести є стандартними наборами завдань і матеріалів, з якими працює пацієнт. Стандартною є і процедура пред'явлення завдань: вони даються в певній послідовності, час виконання і оцінка результатів регламентований.
У зв'язку з тестуванням необхідно зупинитися на двох поняттях (надійність і валідність), що відносяться до психодіагностичних методик. Надійність тесту - це незалежність його результатів від дії всіляких випадкових факторів (таких, як умови тестування, особистість експериментатора і випробовуваного, наявність попереднього досвіду тестування і т.д.). Валідність - це відповідність тесту психічній властивості або процесу, що вимірюється.
В клінічній практиці при обстеженні і дітей, і дорослих широке розповсюдження отримав тест Векслера, що дозволяє оцінювати інтелект людини за допомогою кількісного показника - коефіцієнта інтелектуального розвитку. Достатньо широко до практики патопсихології увійшли такі тести, як «Прогресивні матриці Равена», тест структури інтелекту Амтхауера.
Тест «Прогресивні матриці Равена» був запропонований Л. Пенроузом і Дж. Равеном в 1936 р. В ході роботи пацієнт повинен був виявляти співвідношення між абстрактними фігурами. Поширено два варіанти тесту - чорно-білі і кольорові; чорно-білий призначений для обстеження випробовувані 8-14 і 20-65 років, кольоровий -5-11 років.
В чорно-білому варіанті пацієнт послідовно працює з 60 узорами або композиціями, в яких відсутня частина узору або один з елементів; необхідно із запропонованих варіантів відібрати відсутню деталь. Ці 60 завдань згруповано по 5 серій. В першій потрібно знайти бракуючу частину зображення, в наступній - аналогії між парами фігур, в третій - уловити принцип розвитку, зміни фігур, в четвертій - зрозуміти принцип перестановки фігур, в п'ятій - закономірності взаємостосунків і взаємодій між фігурами по горизонталі і вертикалі. Усередині кожної серії складність завдань зростає. Більш легкий кольоровий варіант містить 3 серії завдань.
Тест структури інтелекту Амтхауера використовується також в різних редакціях: перша запропонована Р. Амтхауэром в 1953 р., остання в 1973-м.
Даний тест містить 8 субтестів:
логічного відбору (закінчити речення одним з приведених слів);
визначення загальних рис (знайти зайве з 5 слів, де 4 з'єднані загальним зв'язком);
аналогії (пропонується пара слів і третє слово; потрібно знайти слово, так що відноситься до третього, як друге - до першого);
класифікації (позначити два слова загальним поняттям);
завдання на рахунок (рішення арифметичних задач);
рядів чисел (встановити закономірності і продовжити числові ряди);
вибору фігур (пред'являються зображення частин фігури; із запропонованих фігур потрібно знайти ту, яку можна скласти з цих частин);
завдань з кубиками (пред'являється зображення куба з різноманітно забарвленими сторонами; пропонується знайти аналогічний куб серед пред'явлених зображень з урахуванням того, що він міг змінити своє положення).
Зрозуміло, цим не вичерпуються тести інтелекту, але стисло описані нами, по-перше, широко поширені в дефектологічній практиці і, по-друге, дають уявлення про типові тестові завдання при діагностиці інтелекту.
Безумовні достоїнства тестових методів - їх велика об'єктивність, можливість порівнювати результати, отримані різними випробовуваними.
В той же час дослідження, побудовані по типу жорстко стандартизованої методики (тесту), показують тільки відхилення від норми, але не дозволяють бачити порушені функції і підлягаючі зберіганню ланки.
Особові опитувальники і проективні методики призначені для вимірювання особових особливостей. Вони привертають патопсихологів, оскільки експериментально-психологічні методики вивчення особистість розроблені недостатньо. Про особові особливості при експериментально-психологічному дослідженні судять в основному по емоційних реакціях випробовуваного на ситуацію експерименту, на успіхи і неуспіх в діяльності, на оцінки експериментатора. Тому в тих випадках, коли ставиться задача більш поглибленого вивчення особових особливостей, патопсихолог, як правило, привертає додаткові методи.
Приклад висновку за наслідками обстеження, направленого на поглиблене вивчення особистість.
Хворий А., 18 л е т. Знаходиться в наркологічному відділенні на лікуванні з приводу хронічного алкоголізму.
Хворий скарг не пред'являє. Під час обстеження контакту не прагне, хоче приховати наявні проблеми.
Контрольні шкали MMPI і ПДО свідчать про дисимуляцію. В MMPI списи профілю на 8-й і 5-й шкалах, що свідчить про внутрішню напруженість, дратівливість, зосередженості на своїх переживаннях.
Характерологічні особливості визначаються переважанням збудливих і шизоїдних рис: хворий імпульсний, з погано прогнозованою поведінкою. Виражена реакція емансипації. Спроби вторгнення у внутрішній світ викликають агресивну реакцію або спілкування на формальному рівні. По ПДО виражена психологічна тенденція до алкоголізації.
В міжособових відносинах простежується тенденція до незалежності. Коефіцієнт групової адаптації в межах низької N (по тесту Розенцвейга). Реакції на фрустируючі ситуації інтрапунктивні, що відображається і у висловах: «Сподіваюся на себе», «Якщо все проти, я залишуся при своїй думці».
Дослідження пізнавальної сфери істотних відхилень не виявило.
Отже, дослідження знаходить напруженість, підвищену дратівливість, в структурі особистість переважає поєднання збудливих і шизоїдних рис.
Наявність психопатичних рис в структурі характеру і формування алкоголізму вже в підлітковому віці вимагають розробки індивідуальної програми психокоректувальної роботи.
Такий висновок допомагає лікарю краще розібратися в індивідуальних особливостях хворого і спільно з психологом розробити ефективну тактику психокоректувальної дії.