2. Патопсихологічний експеримент
В рамках цього експерименту відбувається вивчення порушених психічних процесів і особистості в спеціально створених умовах, що забезпечують максимальний прояв наявних порушень. Патопсихологічний експеримент здійснюється за допомогою конкретних прийомів вивчення психічних функцій - експериментально-психологічних методик. Різноманітні експериментально-психологічні методики, апробовані багаторічною практикою застосування в клініці, описані в працях З. Я. Рубінштейн (1970), Б. В. Зейгарник (1986), Ю. Ф. Полякова (1974).
При організації патопсихологічного експерименту дотримується декілька правил:
експеримент повинен моделювати психічну діяльність, здійснювану людиною в праці, навчанні, спілкуванні;
в експерименті необхідно знайти структуру не тільки порушених, але і збережених форм психічної діяльності;
побудова експериментальних прийомів повинна враховувати можливість пошуку рішень самим хворим, а також дозволяти патопсихологу втручатися в діяльність хворого для з'ясування того, як хворий сприймає допомогу експериментатора і чи може нею скористатися;
експериментально-психологічні прийоми слід направити на розкриття якісної характеристики психічних порушень;
результати експериментально-психологічного дослідження потрібно точно і об'єктивно фіксувати.
Патопсихологічний експеримент повинен будуватися так, щоб актуалізувати не тільки розумову діяльність хворого, але і його особистісне відношення до експерименту. При проведенні обстеження необхідно враховувати відношення хворого до роботи, його мотиви і мета, відношення до самого себе, до результату роботи, зацікавленість і т.д., оскільки думки, дії, вчинки не є безпосередньою реакцією на зовнішні подразники, а опосередковані його установками, мотивами, потребами, по виразу З. Л. Рубінштейна - «внутрішніми умовами». Для патопсихолога важливо не тільки то, наскільки важким і великим за об'ємом було завдання і як хворий його виконав, але і то, як він його осмислив, чим були обумовлені помилки і утруднення. Не тільки кількість помилок і трудності в процесі виконання методик, але головним чином структура і їх аналіз дають найцікавіший і показовий матеріал для оцінки тих або інших особливостей і порушень психічної діяльності хворих.
Точність і об'єктивність результатів, отриманих в процесі експериментально-психологічного дослідження, забезпечуються ретельною реєстрацією даних і перевіркою їх в повторних дослідах, а також при дослідженні іншими методами. Для патопсихологічного обстеження характерно застосування великої кількості найрізноманітніших методичних прийомів, оскільки тільки зіставлення результатів різних методів дозволяє достатньо об'єктивно судити про характер, глибину, якість і динаміку порушень психіки хворого.
Патопсихологічне обстеження завжди є і науковим дослідженням, оскільки, по-перше воно є процесом пізнання, по-друге, побудовано на строго наукових принципах, і по-третє, результати обстеження виявляють факти, з яких витікають формулювання загальнопсихологічних законів, закономірностей і механізмів.
Особливий варіант патопсихологічного експерименту направлений на отримання даних, які можна використовувати для дії на особистість хворого. В цьому випадку задача патопсихолога - показати хворому шляхи можливої компенсації існуючих у нього порушень психічної діяльності і зменшення їх у міру лікування, що проводиться. В даному випадку патопсихолог працює в тісному контакті з лікуючим лікарем і психотерапевтом, погоджуючи з ними свої дії, а також бере активну участь в розробці і обгрунтовуванні реабілітаційних і психопрофілактичних програм.
Побудова експериментально-психологічного обстеження в клініці відрізняється різноманіттям, великою кількістю вживаних методик. Це необхідне, оскільки процес розпаду психіки проходить пошарово, практично не буває, щоб у хворого був порушений тільки один психічний процес. Різноманітність вживаних методик дозволяє виявити різноманіття порушень і зрозуміти їх співвідношення. Крім того, оскільки в експерименті з хворим хід досвіду може мінятися, при інтерпретації результатів обов'язково співставлення даних, отриманих різними методиками.
Програма дослідження хворого в клініці не може бути стандартною, оскільки вона залежить від клінічної задачі і особливостей хворого.
Наприклад, при диференціальній діагностиці шизофренії від схожих станів основна увага звертається на вивчення розладів мислення. Для обстеження при цьому вибираються методики «Класифікація предметів», «Піктограма» і т.п. При вивченні хворого з наслідками черепно-мозкової травми особлива увага приділяється розумовій працездатності, пам'яті, виявленню порушень праксиса, письма, рахування, тому вибір методик буде іншим.
Особливо уважно треба віднестися до підбору методик для патопсихологічного обстеження дитини. В цьому випадку вибір визначається віком дитини, рівнем її інтелектуального розвитку, наявністю або відсутністю мовних, рухових або сенсорних порушень.
Основні експериментально-психологічні методики описані З. Я. Рубінштейн в її роботі «Експериментальні методики патопсихології і досвід застосування їх в клініці» (1970).
Серед них особливу популярність отримали такі методики, як «Кубики Кооса», «Виключення предметів», «Послідовність подій», «Опосередковане запам'ятовування по Леонтьеву», «Піктограма» і ін. Багато методик мають модифікації для різних вікових груп, деякі з них адаптовані для осіб з порушеннями аналізаторів.
Слід враховувати, що за допомогою кожної з експериментальних методик може бути отриманий матеріал, що дозволяє судити про різні особливості психіки. Наприклад, за допомогою «Піктограми» можна досліджувати пам'ять, абстрактне мислення, особистісні особливості. Методик, направлених на вивчення тільки одного процесу, мало. Це дуже важливо враховувати при підборі завдань для обстеження конкретного хворого.
Патопсихолог зобов'язаний володіти всіма експериментально-психологічними методиками, оскільки саме вони є основними прийомами вивчення порушеної психічної діяльності.
Психопатологічне дослідження обов'язково включає бесіду з хворим.