9. Архітектура та будівництво в середньовічній Русі.

У Київській Русі сформувалася власна культура будівництва, що відрізнялася від іноземних технологій. У місцевій архітектурі почали використовувати глибокі (на 2-4 метри) і широкі фундаменти, що викладалися з грубого каміння, залитого цементом (так звана рустика). Стіни мурувалися з тонких смуг цегли, які чергувалися із товстими шарами цементу особливого складу, де основним компонентом служило вапно. Для полегшення будівлі, а також поліпшення акустики всередині споруди в стінах лишалися порожнечі, утворені закладеними в їх товщу глиняними глечиками.Зовні церкви майже не прикрашалися. Красу храму створювала гармонія його форми в цілому, яка мала символізувати гармонію світобудови, створеної з хаосу Божим Словом. Для цього ретельно вибиралося місце під будівництво, частіше на узвишші, щоби будову було видно здалеку і на фоні неба. Головним структурним елементом храму був його центральний купол, що розташовувався на восьмикутному або циліндричному барабані над вівтарем у східній частині споруди або у самому її центрі, якщо форма храму була округлою.Серед світських кам’яних будівель Києва найзнаменитішою пам’яткою є збудовані Ярославм Мудрим Золоті ворота, які, однак теж завершувалися так званою домовою церквою. Ці ворота, реконструйовано 1982 р., досі є окрасою української столиці. Однак першою світською спорудою з каменю в Києві є палац князя Володимира, зведений в кінці Х – на початку ХІ ст. Палац було збудовано з поєднанням візантійських і ранньороманських традицій зодчества.Перлиною давньоруської архітектури стала церква Святої Софії, будівництво якої було започатковано 1037 р. й тривало 5-7 років поспіль. Вона також зводилася візантійськими майстрами, хоча до будівництва залучалися й місцеві сили. За задумом, Свята Софія мала символізувати Дім Премудрості Божої, Небесної Софії, яку уособлювали і вселенська християнська Церква як зібрання вірних, і як її прообраз – Матір Божа.З кінця ХІ ст. в архітектурі настає новий етап, який характеризується відмовою від грандіозних форм. Храми стають меншими за розмірами, але строкатішими в оздобленні, що надає їм своєрідної довершеності й краси. Найпоширенішими стає кубічний однокупольний храм. Такого типу споруди будувалися в усій державі, але найбільше їх вціліло на землях північних князівств: Володимирського на Клязьмі, Суздальського, Новгородського. Перлиною такого типу церков є храм Покрови на Нерлі, закладений 1165 р. Серед багатьох українських одно купольних одним з найцікавіших є собор у Володимирі-Волинському, а також П’ятницька церква у Чернігові. Можливо, зразком такого типу споруд стала церква над Золотими воротами (1037) або Михайлівський собор Видубицького монастиря (1088) у Києві. Подібний вигляд мала й Еллінська (1072) церква у Чернігові. Однак найпоширенішим типом церков за часів Київської Русі стала й продовжувала бути на українських землях 3-5-кульпольна храмова будівля. Це Спасо-Преображенський (1036) і Борисоглібськи (1128) собори в Чернігові, Кирилівська (1146) і Василівська (1183) церкви в Києві, Успенська (1078) церква Києво-Печерської лаври та багато ін.

10. Образотворче мистецтво С-в. Русі.

Провідними жанрами образотворчого мистецтва Київської Русі були мозаїка, фреска, іконопис та книжкова мініатюра.

Жанри монументального живопису — фреска і мозаїка — складалися на основівізантійськихшкіл. Фресками — розписводянимифарбами по сирійштукатурці — вкривалисястіниправославниххрамів. Такатехнікавимагалавід художника високоїмайстерності, швидкого і точного нанесеннямалюнка і фарб, всю композиціювиконувализа 1 день. Рецептискладанняфарбтрималися у суворомусекреті, передавалисявідмайстра до учня. Завдякичудовимвластивостямцієїтехнікидавньоруськірозписивитрималивипробування часом. Мозаїчнізображенняскладалисязісмальти — кубиківспеціальногокольоровогоскла, секрет виготовленняякогоприйшов з Візантії і буввтраченийпід час монголо-татарського ярма. Колірна гама смальтинараховувалабезлічвідтінків (наприклад, зелена — понад 30, червона і синя — по 20 і т. д.) Приклад: 1.Софійський собор(1037, Ярослав Мудрий): мозаїкиприкрашаютьпереважноцентральнучастину собору, передусімвівтар. Їхпалітранараховує 177 відтінків. Здатністьмозаїкмерехтіти у світлісонячнихпроменів і свічокпояснюєтьсятим, щомайстризастосовувалитакийприйом: мозаїчнекольоровескловдавлювалося у сируповерхню штукатурки підрізними кутами. Головна мозаїка — велична і суворафігура Христа-Вседержителя на склепінні центрального купола. МозаїчнаБогоматір-Оранта: ДіваМарія, яка підняла у молитовномужесті руки, постає на золотому мерехтливомуфоні на склепіннівівтарноїапсиди.Розробкою тематики фрескових розписів Софійського собору керував митрополит Ілларіон. Розписи читаються як книга, складаються у три цикли: євангельські, біблійні сюжети і житія святих — заступників княжого роду. Вежі, де розташовуються сходи, якими підіймався князь і його наближені, не є культовим приміщенням, тому їх стіни були прикрашені фресками, написаними на світські побутові теми («Скоморохи», «Полювання на ведмедя», інші).

Ікониписалися на дошках. Дошкувкривалиособливимґрунтом, потім наносили малюнок, по якому писали фарбами, розтертими на яєчномужовтку. Теми, композиції, колірна гама зображень на іконахпідкорялисясуворим правилам — канону. У канонічнихзображенняхнемаєреалізму, їхсимволікадуже складна. Найдавніші з ікон, якізбереглися до сьогодні, датуютьсяприблизно часом князюванняВолодимира Мономаха. Привезена з Візантіїікона«ВолодимирськаБогоматір» послужила основою цілого ряду ікон, якіотрималиназву «Замилування».

Поява мистецтва книжкової мініатюри збігається з появою найдавніших писемних пам'яток. Рукопис з кольоровими ілюстраціями називався «лицьовий». Зображенням трьох євангелістів — Іоанна, Луки і Марка — було прикрашене Остромирове Євангеліє. Четвертого євангеліста, Матвія, немає, але для малюнкабувзалишенийчистийаркуш. «Лицьовим» є знаменитий«Ізборник» Святослава. Крімсюжетнихілюстрацій, книги багатоорнаментувалися. Про мініатюриКиївськоїРусі ми можемоскластиуявлення за так званимрадзивілівськимлітописом XV століття, який є списком з рукопису XIII століття. Його 617 мініатюр — своєріднахудожняенциклопедіяісторії і культури того часу.