57. Схарактеризуйте Апулея як особистість і письменника

Люцій Апулей (народився бл. 125 р. - помер 6л. 180 р.) - письменник, відомий переважно як один з видатних представників античного роману - родом з м. Мадаври, в північній Африці. Батько його належав до іменитих громадян тамтешнього - неримського - походження й займав вищі муніципальні Посади. Освіту, одержану в місті Карфагені, Апулей доповнив подорожами по Сходу, Греції, Італії, вивчаючи грецьку й латинську мову, красномовство й філософію. Повернувшися на батьківщину, він став чоловіком багатої вдови, далеко старшої за нього віком; спадкоємці вдови обвинуватили його в тому, що він її «зачарував», і на суді Апулеєві довелося оборонятися від обвинувачень у чарівництві.. Хоча він і був виправданий, репутація «чарівника» залишилась за ним разом з репутацією широкоосвіченої людини. Останні роки життя, в Карфагені, Апулей займав видатну й почесну на ті часи посаду головного жерця провінції.

Серед написаного Апулеєм є філософські твори, де він пропагує неоплатонічну філософію («Про божество Сократа», «Про науку Платона», «Про світ»), ораторські («Апологія» - оборонна промова на згаданому процесі) і ін. Найбільше історико-літера-турне значення має його роман «Метаморфози або золотий осел» (в 11-ти книгах; епітет «золотий» не пов'язаний з сюжетом роману, а доданий пізнішими читачами, як оцінка). Основною темою роману є історія молодої людини Люція, ненавмисне чарами перетвореної на осла. Далі роман розвивається в плані авантюрно-побутовому, але закінчується в побожно-містичному тоні: богиня Ісіда визволяє героя від чар, і він стає ревним служником її культу. Строкатість змісту роману посилюється 12-ма вставними оповіданнями, які надають творові Апулея зовнішньої схожості з такими, наприклад, творами пізнішої літератури, як «Дон Кіхот» Сервантеса або «Жіль Блаз» Лесажа. З цих вставних оповідань новела про невірну жінку, що заховала кохання в бочці (кн. 9, розд. 5-7), переказана згодом Боккаччо в «Декамероні» (друга новела сьомого дня), так само як і інша - про коханця, схованого в скрині, що виявив себе [560] чханням (кн. 9, розд. 24-25; «Декамерон»-дев'ята новела п'ятого дня). Найбільшої популярності набула з них казка про Амура і Псіхею, яку в печері розбійників стара переказує полоненій дівчині (кн. IV-V-уГ,1ГйвГнйжче).